Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Мороза М.А.,

суддів Колесниченка В.М., Крижановського В.Я.,

за участю прокурора Сорокіної О.А.,

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 30 січня 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою представника цивільного позивача Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Запорізькі магістральні електричні мережі" ОСОБА_1 на вирок Оріхівського районного суду Запорізької області від 21 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 10 липня 2013 року щодо ОСОБА_2

Вироком Оріхівського районного суду Запорізької області від 21 березня 2013 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України,

раніше неодноразово судимого: востаннє 22 січня 2013 року за ч. 2 ст. 185, ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців;

засуджено за ч. 1 ст. 194-1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів до призначеного покарання частково приєднано покарання, призначене вироком Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22 січня 2013 року та остаточно визначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 8 місяців.

Стягнуто з ОСОБА_2 476,40 грн. на користь Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Запорізькі магістральні електричні мережі" в рахунок відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 10 липня 2013 року указаний вирок залишено без зміни, а апеляцію цивільного позивача - без задоволення.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він у квітні 2012 року близько 12 год. 00 хв., перебуваючи у полі, розташованому приблизно за 3 км від с. Мирне Оріхівського р-ну Запорізької області, реалізуючи умисел на таємне заволодіння чужим майном, наявним у нього гаєчним ключем зняв окремі деталі повітряної лінії електропередач ВЛ 330 кв № 219, інвентарний номер 51246 "ДД 330 - Молочанська 330" загальною вартістю 476,40 грн., що належать ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго", чим спричинив державному підприємству матеріальних збитків на вказану суму та пошкодив опори №208/2 та № 208/4 указаного об'єкту електроенергетики, що могло призвести до їх падіння, розриву ліній електропередач, припинення електропостачання підключених до даної лінії об'єктів, тобто до порушення нормальної їх роботи.

У касаційній скарзі представник цивільного позивача обґрунтовує незаконність зазначених судових рішень в частині вирішення цивільного позову, вважає їх винесеними з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням норм матеріального права. На його думку, суд першої інстанції порушив вимоги ст. 334 КПК України 1960 року, безпідставно не врахував положення статей 1166, 1192, 1193 ЦК України, оскільки не мотивував прийнятого рішення про часткове задоволення позовних вимог цивільного позивача. Вважає, що апеляційний суд на вказані порушення уваги не звернув, а також безпідставно послався на наявність у позивача права на звернення до суду в порядку цивільного судочинства. Просить змінити судові рішення, задовольнивши позовні вимоги цивільного позивача у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка частково підтримала касаційну скаргу та зазначала про необхідність зміни судових рішень шляхом їх скасування в частині вирішення цивільного позову з направленням справи на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Положеннями ч. 1 ст. 50 КПК України 1960 року визначено, що цивільним позивачем визнається особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину і пред'явила вимогу про відшкодування збитків відповідно до ст. 28 КПК України 1960 року. З урахуванням ч. 1 ст. 28 КПК України 1960 року особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі при провадженні в кримінальній справі пред'явити до обвинуваченого цивільний позов, який розглядається судом разом з кримінальною справою.

Цивільним позивачем ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Запорізькі магістральні електричні мережі" було заявлено цивільні позови на суму 1027,06 грн. та 2783,75 грн.

Місцевий суд, із чим погодився і апеляційний суд, вирішив, що у межах пред'явленого обвинувачення стягненню із засудженого підлягають грошові кошти у сумі 476, 40 коп.

Проте, як убачається із матеріалів справи при вирішенні цивільного позову було істотно порушено вимоги кримінально-процесуального закону та не враховано положення цивільного закону.

Як убачається з матеріалів справи, цивільний позивач у пред'явленому ним позові зазначав про понесені матеріальні збитки та відповідний розрахунок на підтвердження позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 324 КПК України 1960 року, постановляючи вирок, суд повинен вирішити, в тому числі, чи підлягає задоволенню пред'явлений цивільний позов, на чию користь та в якому розмірі, і чи підлягають відшкодуванню заподіяні збитки. Положеннями ст. 328 КПК України 1960 року передбачено, що постановляючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. п. 14, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31 березня 1989 року "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна" (v0003700-89) в силу ст. 334 КПК України суд має навести у вироку мотиви прийнятого рішення про задоволення чи відхилення цивільного позову або про покладення на засудженого обов'язку відшкодувати шкоду, зазначивши, якою дією чи бездіяльністю її заподіяно, якими доказами це підтверджується, а також навести відповідні розрахунки сум, що підлягають стягненню, вказати матеріальний закон, на підставі якого вирішено цивільний позов.

Ст. 1166 ЦК України передбачені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, відповідно до змісту якої майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. До розміру матеріальної шкоди, заподіяної злочином відноситься пряма шкода - реальні збитки, які відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 22 ЦК України становлять собою втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Таким чином, при вирішенні питання про цивільний позов суд зобов'язаний на підставі повного, всебічного й об'єктивного дослідження всіх обставин справи з'ясувати характер і розмір шкоди, заподіяної злочином, наявність причинно-наслідкового зв'язку між вчиненими діями і шкодою, що настала, й дати у вироку належну оцінку зазначеним обставинам, а також навести відповідні розрахунки сум, що підлягають стягненню, і вказати матеріальний закон, на підставі якого вирішено цивільний позов.

Частково задовольняючи цивільний позов суд не навів у вироку мотивів прийнятого рішення, не дослідив і не дав оцінки доказам на підтвердження характеру й розміру завданої шкоди, не навів розрахунків сум, що підлягають стягненню, та не вказав матеріальний закон, на підставі якого вирішив цивільний позов.

Вказані порушення перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу й постановити законне і обґрунтоване рішення в частині вирішення цивільного позову. Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув і помилку місцевого суду не виправив.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 398 КПК України судові рішення в частині вирішення цивільного позову Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Запорізькі магістральні електричні мережі" підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 394- 396, 398 КПК України 1960 року, п. п. 11, 15 Розділу ХІ "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу представника цивільного позивача Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Запорізькі магістральні електричні мережі" ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Оріхівського районного суду Запорізької області від 21 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 10 липня 2013 року щодо ОСОБА_2 в частині вирішення цивільного позову скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.

В решті судові рішення щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.