5-142км14 Про умисне заподіяння тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які потягли за собою тривалий розлад здоров'я, скоєні на грунті особистих неприязних відносин - 30.01.2014 Прийняття

розглянула в судовому засіданні 30 січня 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2013 року щодо ОСОБА_2

Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 лютого 2013 року засуджено ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого;

за ч. 1 ст. 122 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_1 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 2985 грн., у рахунок відшкодування моральної шкоди 20000 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2013 року вирок районного суду щодо ОСОБА_2 змінено. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що 31 липня 2011 року, приблизно о 22.00 годині, знаходився на території парку ім. Шевченка, розташованого в районі будинку № 440 по вул. Передовій у м. Дніпропетровську, разом із своїми знайомими, а також, раніше невідомим йому ОСОБА_1, які спілкувалися між собою. У цей момент у ОСОБА_2 раптово виникли особисті неприязні стосунки до ОСОБА_1, у зв'язку з чим у ОСОБА_2 виник злочинний умисел, спрямований на умисне заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_1

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2 в цей же день, тобто 31 липня 2011 року, приблизно о 22.00 годині, знаходячись на території парку ім. Шевченка, розташованого в районі будинку № 440 по вул. Передовій у м. Дніпропетровську, з мотивів раптово виниклих особистих неприязних відносин, діючи умисно, усвідомлюючи свою фізичну перевагу по відношенню до ОСОБА_1, підійшов до останнього, і наніс йому удар кулаком правої руки в область нижньої щелепи справа. Від отриманого удару ОСОБА_1 впав на землю.

В результаті умисних злочинних дій ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_1 були заподіяні тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, як потягли за собою тривалий розлад здоров'я, строком понад 21 добу.

В касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1 не заперечуючи доведеності вини та правильності кваліфікації дій ОСОБА_2, порушує питання про скасування судового рішення апеляційної інстанції у зв'язку з невідповідністю призначеного засудженому покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та його особі, а також неправильним застосуванням кримінального закону, а саме ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Міщенко Т.М., яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги потерпілого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 122 КК України, суд у вироку обґрунтував дослідженими у судовому засіданні доказами та не оспорюються потерпілим у касаційній скарзі.

Що стосується покарання, призначеного ОСОБА_2 яке, на думку потерпілого, є м'яким і таким, що не відповідає вимогам закону, то з цими доводами колегія суддів погодитися не може.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Суд апеляційної інстанції, змінюючи вирок щодо ОСОБА_2 в частині призначеного йому покарання та звільнюючи від його відбування на підставі ст. 75 КК України, ці вимоги закону врахував в повній мірі.

Призначаючи засудженому покарання, апеляційний суд послався на сукупність пом'якшуючих покарання ОСОБА_2 обставин та обґрунтовано визнав такими, що істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого засудженим злочину, вчинення злочину у неповнолітньому віці, визнання ОСОБА_2 вини, щире каяття та те, що ОСОБА_2 раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності, частково відшкодував шкоду, за місцем проживання характеризується позитивно, є студентом автотранспортного технікуму та дійшов вірного висновку про можливість призначення ОСОБА_2 покарання в межах санкції статті, за якою його засуджено та можливості його відбування без ізоляції від суспільства.

Таким чином, рішення апеляційного суду про призначення ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 75 КК України, належним чином умотивовано, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Вважати призначене апеляційним судом ОСОБА_2 покарання, несправедливим внаслідок його м'якості, про що йдеться у касаційній скарзі потерпілого, у колегії суддів немає підстав. Обране засудженому судом покарання слід визнати таким, яке є необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів та, яке на думку колегії суддів, повністю відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України в редакції 1960 року.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити судам повно та всебічно розглянути справу і постановити законні та обґрунтовані рішення, колегією суддів по справі не виявлено.