Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Лагнюка М.М., суддів: за участю прокурора потерпілих Суржка А.В., Кравченка С.І., Лисого С.Л., ОСОБА_5, ОСОБА_6, розглянула в судовому засіданні в м. Києві 30 січня 2014 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Хорольського районного суду Полтавської області від 3 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 8 серпня 2013 року.

Вироком Хорольського районного суду Полтавської області від 3 квітня 2013 року

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 4 роки 10 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_7 у рахунок відшкодування моральної шкоди на користь потерпілих:

- ОСОБА_5 - у розмірі 50 000 грн.

- ОСОБА_9 - 50 000 грн.;

- ОСОБА_10 як жінки, яка перебувала у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_11 - 25 000 грн.;

- ОСОБА_10 як законного представника малолітнього сина ОСОБА_12 - 25 000 грн.;

- ОСОБА_13 як законного представника малолітнього сина ОСОБА_5 - 25 000 грн.;

- ОСОБА_15 - 20 000 грн.

Крім того, ухвалою цього ж суду від 09.04.2013 року постановлено стягнути з ОСОБА_7 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди на користь ОСОБА_15 у розмірі 21 014 грн. 37 коп.; ОСОБА_16 - 7495 грн. 77 коп., ОСОБА_17 - 2653 грн. 50 коп.

Питання щодо речових доказів вирішено відповідно до вимог ст. 81 КПК України 1960 року.

Згідно вироку суду, 01.01.2012 року близько 2 год. 50 хв. ОСОБА_7, керуючи технічно справним автомобілем "SKODA OCTAVIA TOUR 1,9 TDI" державний номер НОМЕР_1, перевозячи в салоні автомобіля пасажирів ОСОБА_16 та ОСОБА_17 рухався зі швидкістю не менше 60 км/год. по вул. Леніна в м. Хорол Полтавської області в напрямку центру міста.

Проїжджаючи в районі буд. 134 вул. Леніна, водій ОСОБА_7 грубо порушив вимоги п. 10.1, 11.3, 12.4, 12.9 "б" Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , проявив неуважність, перед зміною напрямку руху не переконався в безпеці даного маневру, виїхав на зустрічну смугу руху, внаслідок чого створив небезпеку для руху водію автомобіля "DAEWOO LANOS TF 69 Y д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_11, який рухався у зустрічному йому напрямку по своїй смузі руху та допустив зіткнення з його автомобілем.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці події, а пасажири ОСОБА_16 та ОСОБА_17 отримали тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Порушення ОСОБА_7 зазначений вище пунктів Правил дорожнього руху України знаходяться у причинному зв'язку з наслідками, що настали.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 8 серпня 2013 року вирок місцевого суду в частини вирішення цивільних позовів скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті вирок суду залишено без зміни.

Крім того, апеляційним судом скасовано додаткову ухвалу Хорольського районного суду Полтавської області від 9 квітня 2013 року щодо вирішення цивільних позовів в частині відшкодування матеріальної шкоди.

На підставі ст. 365 КПК України 1960 року уточнено вирок суду та постановлено стягнути на користь держави 2082 грн. 28 коп. судових витрат.

У касаційній скарзі прокурор просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на невідповідність призначеного ОСОБА_7 покарання тяжкості вчиненого ним злочину його особі внаслідок м'якості. Зазначає, що суд неналежним чином врахував тяжкість вчиненого злочину та думку потерпілих.

У касаційній скарзі захисник просить судові рішення змінити, посилаючись на те, що призначене ОСОБА_7 покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину та даним про його особу внаслідок суворості. Просить на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням. Крім того зазначає, що у порушення кримінально-процесуального закону місцевий суд неправильно вирішив питання щодо судових витрат. Вказує, що ухвала апеляційного суду не відповідає положенням ст. 377 КПК України 1960 року.

На касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 надійшли заперечення від потерпілого ОСОБА_5

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який не підтримав подану прокурором касаційну скаргу, а також заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника, пояснення потерпілих, які просили залишити судові рішення без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину та правильність кваліфікації його дій в касаційній скарзі не оспорюється.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання ОСОБА_7 суд врахував те, що він засуджується вперше, щиро розкаюється у вчиненому, частково відшкодував завдану шкоду.

При цьому суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 злочину, зокрема те, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, також врахував його характеристику, стан його здоров'я і прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі, яке слід відбувати реально.

Призначене ОСОБА_7 покарання за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Підстав для застосування ст. 75 КК України та звільнення його від відбування покарання з випробуванням, колегія суддів не вбачає.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку колегія суддів дала відповіді на всі викладені в апеляціях доводи, а ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року. При цьому є обґрунтованим рішення суду апеляційної інстанції про необхідність уточнення рішення суду щодо порядку стягнення понесених по справі судових витрат.

За таких обставин колегія суддів вважає, що постановлені по справі судові рішення є законними та обґрунтованими і підстав для задоволення касаційних скарг не вбачає.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року, п.п.11,15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України 2012 (4651-17) року, колегія суддів,-

Вирок Хорольського районного суду Полтавської області від 3 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 8 серпня 2013 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційні скарги прокурора та захисника ОСОБА_8 - без задоволення.