5-5219км13 Про замах на заволодіння чужим майном шляхом обману, скоєне працівником митних органів із зловживанням останнім своїм службовим становищем - 28.01.2014 Прийняття

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 28 січня 2014 року кримінальне провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Богунського районного суду м. Житомира від 15 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 04 червня 2013 року.

Вироком Богунського районного суду м. Житомира від 15 березня 2013 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого, засуджено

за ч. 2 ст. 15, ч.1 ст. 190 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки;

за ч.3 ст. 364 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 років, з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах строком на 3 роки, з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, з позбавленням на підставі ст. 54 КК України спеціального звання інспектор митної служби першого рангу.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити засудженому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах строком на 3 роки, з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, з позбавленням на підставі ст. 54 КК України спеціального звання інспектор митної служби першого рангу.

Стягнуто із засудженого на користь НДЕКЦ при УМВС України у Житомирській області 862 гривні 16 копійок судових витрат по справі, за проведення судової технічної експертизи та судової експертизи спеціальних хімічних речовин.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 04 червня 2013 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1, обіймаючи посаду головного інспектора сектора оперативного реагування та проведення спеціальних заходів відділу митної варти Житомирської митниці, будучи службовою особою, представником влади, являючись працівником правоохоронного органу, вчинив замах на заволодіння чужим майном шляхом обману, зловживаючи службовим становищем за таких обставин.

23 вересня 2011 року в пункті пропуску "Виступовичі" митного поста "Овруч" Житомирської митниці у громадянина Російської Федерації ОСОБА_3, який слідував з України в Росію, працівниками митниці було вилучено автомобіль "Крайслер 300 ТОURING", реєстраційний номер НОМЕР_1 кузов НОМЕР_2 який перебував під митним контролем на території України, через здійснення неправомірної операції зміни кольору та типу даного автомобіля, про що складено відповідний протокол про порушення митних правил №0669/101020303/2011 від 23 вересня 2011 року.

У цей же день, 23 вересня 2011 року, ОСОБА_1 вирішив ввести в оману громадянина Російської Федерації ОСОБА_3 щодо можливості повернення йому автомобіля "Крайслер 300 ТОURING", реєстраційний номер НОМЕР_1 кузов НОМЕР_2 попередньо вилученого під час перетинання кордону на митному посту "Виступовичі" за порушення митних правил та шахрайським шляхом заволодіти чужим майном, що належить останньому, а саме 1000 доларів США.

Достовірно знаючи, що дане питання відноситься виключно до компетенції суду, будучи впевненим у незастосуванні судом стягнення у виді конфіскації автомобіля, ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_3 неправдиві відомості про те, що він домовиться з суддею про винесення такого рішення лише за умови передачі йому 1000 доларів США, запевнивши останнього у наявності у нього відповідних зв'язків в суді.

Сприймаючи ОСОБА_1 як представника влади, а повідомлені ним відомості як правдиві та вважаючи, що автомобіль не буде конфіскований лише в разі передачі грошей ОСОБА_1, ОСОБА_3 погодився передати йому вказану суму коштів.

04 листопада 2011 року, приблизно о 16 годині 30 хвилин, головний інспектор митної варти Житомирської митниці ОСОБА_1, знаходячись неподалік від приміщення Житомирської митниці, поруч з перехрестям вулиць Перемоги та Ольжича в м. Житомирі, являючись службовою особою, працівником правоохоронного органу, діючи умисно, з корисливих мотивів, використовуючи надану йому владу всупереч інтересам служби, ввівши в оману ОСОБА_3 щодо вирішення питання про не конфіскацію належного останньому автомобіля лише в разі передачі йому коштів, шляхом обману одержав від ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 1000 доларів США, що станом на 04 листопада 2011 року відповідно до курсу НБУ становить 7980 гривень 70 копійок, чим завдав істотної шкоди державним інтересам у вигляді підриву авторитету і престижу державного правоохоронного органу в особі Державної митної служби України. Проте довести до кінця свої злочинні дії не зміг з незалежних від нього причин, оскільки був затриманий співробітниками УСБУ в Житомирській області на місці вчинення злочину.

Зі змісту касаційної скарги засудженого убачається, що він, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону, просить скасувати вирок та ухвалу суду у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, а справу направити на новий судовий розгляд та зупинити виконання вироку. Вважає, що апеляційний суд належним чином не перевірив усіх доводів апеляційної скарги захисника засудженого та необґрунтовано відмовив у її задоволенні, незважаючи на ряд суперечностей в матеріалах справи та наявність недопустимих доказів. Вважає, що вина у вчиненні злочинів, за які його засуджено, не доведена, а докази, на яких ґрунтується вирок, відповідно до вимог кримінально-процесуального закону є недопустимими.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважає судові рішення щодо ОСОБА_1 законними та обґрунтованими, а тому просив залишити їх без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Висновки суду про винність ОСОБА_1 у зловживанні службовим становищем і заволодінні чужим майном шляхом обману, вчинених за обставин, зазначених у вироку, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються доказами, які суд ретельно розглянув і оцінив на підставі всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи у сукупності в порядку визначеному кримінально-процесуальним законом.

При цьому, мотивуючи обвинувачення, навів підстави з огляду на які відкинув докази, які ставились під сумнів засудженим з точки зору їх допустимості.

Цих висновків суд дійшов, пославшись на такі докази.

Показання ОСОБА_3, які оголошені судом із дотриманням вимог ст. 308, 306 КПК України, який відповідно до обставин, зазначених у вироку, пояснював, через які причини, в якому місці та за яких обставин ОСОБА_1 отримав від нього гроші; описував хронологію та характер своїх і засудженого дій, які передували настанню злочинного результату.

При цьому потерпілий стверджував, що сприймав ОСОБА_1 не як сторонню людину, а як працівника митниці, який зможе вплинути на настання для нього позитивного результату.

Згідно із цими показаннями, 22 вересня 2011 року на митному посту м. Овруч щодо нього працівниками митниці був складений протокол про порушення ним митних правил під час ввезення в Україну автомобіля "Крайслер 300 ТОURING", реєстраційний номер НОМЕР_1 кузов НОМЕР_2 і зазначений автомобіль був вилучений та поставлений на стоянку до прийняття судового рішення. При цьому співробітники митниці до оформлення протоколу про порушення ним митних правил запропонували йому скористатись допомогою повернути належний йому автомобіль, звівши його з ОСОБА_1, який поставив умову, що за сприяння у суді прийняти необхідне для нього рішення він має сплатити 1000 доларів США.

Потерпілий ОСОБА_3 пояснював, що гроші ОСОБА_1 передав під оперативним контролем з боку працівників міліції, до яких він звернувся із заявою після того як із розмови з працівниками митниці під час складання протоколу про порушення ним митних правил зрозумів, що без грошей не зможе позитивно вирішити свого питання.

Ці показання підтверджуються протоколом про порушення ОСОБА_3 митних правил, у якому зазначено, які саме переобладнання автомобіля ОСОБА_3 стали предметом порушення митних правил та підставою для його складання (т. 1 ас.61-62).

Із показань свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які були обізнані з обставинами складання інспектором митниці ОСОБА_6 протоколу про порушення ОСОБА_3 митних правил, убачається, що вони, достовірно знаючи, що за наявною судовою практикою по такій категорії адміністративних справ у суді рішення про конфіскацією автомобіля не приймається, на прохання ОСОБА_3 з метою вирішення питання про повернення йому автомобіля зв'язав його з ОСОБА_1, працівником цієї ж митниці.

Із показань свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, убачається, що затримання ОСОБА_1 проводилося після того, як ОСОБА_3 віддав йому гроші. При цьому передача грошей відбулась у обумовленому місці після того, як ОСОБА_1 запевнив останнього у вже прийнятому позитивному для нього рішені.

Дані огляду місця події фіксувалися з використанням технічних засобів, законність проведення яких ретельно перевірена судом.

Про отримання ОСОБА_1 грошей за описаних у вироку обставин убачається з протоколів слідчих дій, у яких відображені результати огляду грошових купюр, які підлягали передачі; виявлення цих грошей у ОСОБА_1 під час огляду місця події.

У ході судового розгляду суд перевірив дотримання процедури фіксування обставин давання грошей і, з огляду на відсутність підстав сумніватися в їх достовірності та допустимості, використав як докази обвинувачення.

Наведене спростовує твердження засудженого про те, що висновки суду ґрунтуються на припущеннях.

Матеріалами справи встановлено, що на час вчинення злочину ОСОБА_1 обіймав посаду головного інспектора сектору оперативного реагування та проведення спеціальних заходів відділу митної варти Житомирської митниці, який є працівником правоохоронного органу, а тому є представником влади. Користуючись такими повноваженнями він створив уявне враження у ОСОБА_12, зловживаючи його довірою, що він завдяки своєму службовому становищу, авторитету, особистими відношеннями з суддями може вплинути на позитивне для останнього рішення суду і що за це має отримати від ОСОБА_3 грошову винагороду у певній сумі.

Таким чином, оцінивши наведені та інші докази, зазначені у вироку, відкинувши докази, які поставлені під сумнів, суд дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1, будучи працівником правоохоронного органу, з корисливих мотивів використав своє службове становище всупереч інтересам служби, чим спричинив інкриміновану йому шкоду, й правильно кваліфікував цей злочин за ч. 3 ст. 364 КК України.

Дії, пов'язані з отриманням грошей від ОСОБА_3 суд правильно кваліфікував з ч. 2 ст. 15 ч., ч. 1 ст. 190 КК України, як закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману.

При цьому виходив з того, що засуджений достовірно знав, що за аналогічною категорією адміністративних справ рішення про конфіскацію автомобіля не приймається, водночас приховав ці обставини від ОСОБА_3 і, переконавши його в протилежному, під дією обману отримав гроші. Підстав та приводів, які б ставили під сумнів дану кваліфікацію злочину, у матеріалах справи немає.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КК України, є вмотивованою, містить відповіді на всі питання, порушені захисником у апеляції.

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд має враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне для її виправлення та попередження нових злочинів.

Проте ці вимоги закону судом в достатній мірі дотримані не були.

Зокрема, визнавши ОСОБА_1 винним у вчиненні двох умисних злочинів, один з яких законом віднесено до тяжких, суд при призначенні йому покарання по суті врахував лише ступінь тяжкості вчиненого ним. При цьому, за відсутності обставин, що обтяжують покарання, судом хоча і враховано, але не дано належної оцінки даним про особу засудженого, зокрема, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утриманні неповнолітню дитину, у цілому позитивно характеризувався по службі та працевлаштований після звільнення з неї.

За таких обставин колегія суддів вважає, що за ч. 3 ст. 364 КК України ОСОБА_1 слід призначити покарання у мінімальному розмірі та вважає, що його виправлення можливе без позбавлення волі із звільненням його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

На підставі наведеного, керуючись статями 394- 396 КПК України 1960 року, п. 11, 15 розділу Х1 "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України 2012 (4651-17) року, колегія суддів -

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Богунського районного суду м. Житомира від 15 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 04 червня 2013 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Пом'якшити ОСОБА_1 покарання за ч. 3 ст. 364 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки з позбавленням відповідно до ст. 54 КК України спеціального звання - інспектор митної служби 1 категорії.

За ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 190 КК України ОСОБА_1 вважати засудженим до покарання, призначеного судом - 2 роки обмеження волі.

За сукупністю злочинів на підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити засудженому ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах строком 3 роки, з позбавленням на підставі ст. 54 КК України спеціального звання інспектор митної служби першого рангу.