Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Животова Г.О., суддів Пузиревського Є.Б., Єлфімова О.В., за участю прокурора Парусова А.М., захисника ОСОБА_7,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 28 січня 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду м. Києва від 05 листопада 2013 року,

Вироком Печерського районного суду м. Києва від 05 липня 2013 року

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 5 ст. 191 КК України із застосуванням ст. 69 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю, на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Стягнуто із засудженого ОСОБА_6 199 600 грн. на користь ДП "Автопідприємство державної судової адміністрації" у рахунок відшкодування матеріальної шкоди

Вироком Апеляційного суду м. Києва від 5 листопада 2013 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 скасовано в частині призначеного покарання.

Призначено ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 191 КК України із застосуванням ст. 69 цього Кодексу покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією належного йому майна та з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських обов'язків, на строк 3 роки.

В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він за наведених у вироку обставин у період із 14 лютого 2008 року по 2 лютого 2010 року, будучи службовою особою - головним бухгалтером ДП "Автопідприємство державної судової адміністрації", зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно в інтересах третіх осіб, а саме в інтересах ТОВ "Торренс консалт", ТОВ "ЕдвайсУкраїна", ТОВ "Офіс логістик Україна", ТОВ "Брок Альянс", ТОВ "Тандем Форум", маючи за допомогою системи "Клієнт-Банк" доступ до рахунків ДП "Автопідприємство державної судової адміністрації", знаходячись за адресою місцезнаходження вказаного підприємства по вул. Липській, 18/5, у м. Києві, перерахував на рахунки зазначених товариств 221 600 грн. без жодних правових підстав на те, чим розтратив майно ДП "Автопідприємство державної судової адміністрації" на суму, яка у 600 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто в особливо великих розмірах.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, порушує питання про зміну вироку апеляційного суду, пом'якшення призначеного йому покарання на підставі ст. 69 КК України та звільнення його від покарання на підставі ст. 75 цього Кодексу. Зазначає, що апеляційний суд усупереч вимогам закону не здійснював фіксації судового процесу технічними засобами, а також призначив йому занадто суворе покарання.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, думку захисника, котрий її підтримав, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та кваліфікація його дій у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи останнього про невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого заслуговують на увагу.

Так, відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Частиною 3 цієї статті встановлено, що підстави для призначення більш м'якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинений злочин, визначаються ст. 69 КК України.

Статтею 69 вказаного Кодексу передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Вказаних вимог закону суд апеляційної інстанції повною мірою не дотримався.

Враховуючи те, що з моменту вчинення злочину минув значний час, особу ОСОБА_6 (який позитивно характеризується, має постійне місце проживання та роботи, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має на утриманні двох неповнолітніх дітей), обставини, що пом'якшують покарання, - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування шкоди, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про можливість призначення ОСОБА_6 основного покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті, за якою його визнано винним.

Однак апеляційний суд не взяв до уваги, що засуджений є єдиним годувальником у сім'ї, допомагає батькам-пенсіонерам і недостатньо врахував, що ОСОБА_6 виключно позитивно характеризується, визнав вину, щиро розкаявся й активно сприяв розкриттю злочину, з моменту скоєного минуло майже чотири роки і за цей час ОСОБА_6 від органів досудового слідства і суду не ухилявся, нових злочинів не вчиняв.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне змінити вирок апеляційного суду і пом'якшити засудженому покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 69 КК України до 3 років з конфіскацією належного йому майна, крім житла, та з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських обов'язків, на строк 3 роки. Таке покарання, на думку колегії суддів, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_6 та попередження вчинення ним нових злочинів.

Водночас колегія суддів, враховуючи те, що ОСОБА_6 вчинив особливо тяжкий корисливий злочин, не знаходить підстав для застосування ст. 75 КК України та звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.

Доводи засудженого про те, що суд апеляційної інстанції всупереч вимогам закону не здійснив повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 4 ст. 87 КПК України 1960 року на вимогу хоча б одного учасника судового розгляду справи або за ініціативою суду у суді першої або апеляційної інстанції здійснюється повне фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Як убачається з матеріалів справи, засуджений та його захисник у судовому засіданні апеляційної інстанції клопотань про здійснення фіксування судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим доводи ОСОБА_6 про порушення вимог закону є безпідставними.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були би підставою для скасування вироку апеляційного суду, у справі не встановлено.

Керуючись пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) та статтями 394 - 396 КПК України 1960 року, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду м. Києва від 05 листопада 2013 року щодо ОСОБА_6 змінити, пом'якшити йому покарання у виді позбавлення волі за ч. 5 ст. 191 КК України із застосуванням ст. 69 цього Кодексу до 3 років з конфіскацією належного йому майна, крім житла, та з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських обов'язків, на строк 3 роки.