5-155км14 Про умисне вбивство на грунті ревнощів, скоєне у стані алкогольного сп'яніння - 28.01.2014 Прийняття

головуючого Міщенка С.М., суддів Животова Г.О., Пузиревського Є.Б., при секретарі з участю прокурора Зінорук В.В. Опанасюка О.В. розглянула в судовому засіданні в м. Києві 28 січня 2014 року матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013050490000296, за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Димитровського міського суду Донецької області від 19 червня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 28 серпня 2013 року.

Зазначеним вироком

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого 24.06.2009 року за ч. 1 ст. 296 КК України до штрафу в розмірі 8500 грн. (вирок не виконано), -

засуджено: за ч. 1 ст. 115 КК України на 13 років позбавлення волі;

за ч. 1 ст. 126 КК України до 150 годин громадських робіт.

На підставі статей 70 і 72 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_6 призначено 13 років позбавлення волі, а за сукупністю вироків, на підставі ст. 71 та ч. 3 ст. 72 КК України йому остаточно призначено 13 років позбавлення волі та штраф в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 8500 грн., призначений вироком від 24 червня 2009 року. Покарання у виді штрафу постановлено виконувати самостійно.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 28 серпня 2013 року вирок щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.

Згідно з вироком, ОСОБА_6 визнано винним у тому, що 15 лютого 2013 року, приблизно о 6 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, він прийшов до квартири за місцем проживання своєї колишньої дружини - ОСОБА_7, розташованої в АДРЕСА_1, де між ними на грунті ревнощів виникла сварка, під час якої ОСОБА_6, висловлюючи образи на адресу ОСОБА_7, умисно завдав їй один удар рукою в область голови та з силою штовхнув, завдавши потерпілій фізичного болю. ОСОБА_7, захищаючись від неправомірних дій ОСОБА_6, вихопила з його рук скляну пляшку, якою вдарила його по голові та, побоюючись, що він знову буде її бити, вибігла з квартири.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_6 зайшов до загальної кімнати вказаної квартири, де побачив знайомого колишньої дружини ОСОБА_8, який спав на дивані без одягу, накрившись ковдрою. Після цього ОСОБА_6, діючи на грунті ревнощів, знайшов у квартирі ручний дриль, яким умисно наніс декілька ударів по голові ОСОБА_8, заподіявши йому тілесні ушкодження, від яких настала його смерть.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить судові рішення скасувати, а кримінальне провадження направити на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що у справі відсутні докази його винності у заподіянні ОСОБА_7 фізичного болю, окрім показань самої потерпілої. Також зазначає, що умисне вбивство потерпілого він вчинив у стані сильного душевного хвилювання.

У запереченнях на касаційну скаргу потерпілий ОСОБА_9 просить судові рішення щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а його касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення касаційної скарги засудженого без задоволення, але зміну судових рішень щодо нього в порядку ч. 2 ст. 433 КПК України та виключення покарання у виді штрафу на підставі ст. 80 КК України, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає, проте судові рішення підлягають зміні з мотивів неправильного застосування кримінального закону.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду першої інстанції про винність засудженого ОСОБА_6 в умисному заподіянні потерпілій ОСОБА_7 фізичного болю без спричинення тілесних ушкоджень та у вчиненні умисного вбивства потерпілого ОСОБА_8 за обставин, встановлених судом і викладених у вироку, обгрунтовані доказами, які отримали об'єктивну оцінку у вироку.

Об'єктивність оцінки зазначених у вироку доказів було перевірено апеляційним судом. При цьому будь-яких порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених у вироку доказів з боку органів досудового розслідування та суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено.

Що ж стосується доводів касаційної скарги засудженого ОСОБА_6 про те, що умисне вбивство він вчинив у стані сильного душевного хвилювання через відповідну поведінку своєї колишньої дружини, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки вони спростовуються як показаннями потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_7, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12 і ОСОБА_13, даними протоколів огляду місця події та іншими наведеними у вироку доказами, так і висновком амбулаторної комплексної психолого-психіатричної експертизи, згідно якої ОСОБА_6 виявляв емоційно нестійкий розлад особистості, ускладнений психічними та поведінковими порушеннями внаслідок вживання алкоголю. В момент вчинення правопорушення він не знаходився у тимчасовому хворобливому стані, який позбавляв його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними. Правопорушення він вчинив у стані простого алкогольного сп'яніння. В період здійснення інкримінованого діяння ОСОБА_6 не знаходився в стані вираженого емоційного напруження - стресу, фрустрації, яке б істотним чином вплинуло на його поведінку. В момент вчинення правопорушення ОСОБА_6 не перебував у стані фізіологічного афекту (стані сильного душевного хвилювання).

Крім того, потерпілий ОСОБА_8 у сварці між ОСОБА_13 та ОСОБА_6 участі не брав, протизаконного насильства та систематичного знущання до останнього не застосовував, тяжкої образи на його адресу не висловлював, бо взагалі спав. Тому законних підстав вважати, що умисне вбивство потерпілого ОСОБА_8 ОСОБА_6 вчинив у стані сильного душевного хвилювання, у колегії суддів немає.

Не заслуговують на увагу і доводи засудженого про відсутність доказів його винності у заподіянні потерпілій ОСОБА_7 фізичного болю, оскільки остання у судовому засіданні підтвердила, що ОСОБА_6 спочатку вдарив її, а потім з силою штовхнув, що завдало їй фізичного болю, хоча і не спричинило тілесних ушкоджень. Підстав для сумніву в правдивості показань потерпілої у колегії суддів немає, бо вони об'єктивно узгоджуються з висновком судово-медичної експертизи № 89 від 15 лютого 2013 року, згідно якого у ОСОБА_7 тілесних ушкоджень не виявлено. Крім того, ОСОБА_6 під час судового розгляду справи підтвердив, що з силою штовхнув ОСОБА_7 З огляду на зазначене касаційна скарга засудженого і в цій частині задоволенню не підлягає.

З урахуванням зібраних та досліджених у судовому засіданні доказів у їх сукупності, злочинні дії засудженого ОСОБА_6 судом вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 126 та ч. 1 ст. 115 КК України.

Покарання засудженому ОСОБА_6 судом призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням тяжкості вчинених злочинів, даних про його особу та обставин, що обтяжують покарання.

Законних підстав для скасування постановлених щодо засудженого ОСОБА_6 судових рішень та направлення матеріалів кримінального провадження на новий судовий розгляд за доводами його касаційної скарги немає, оскільки порушень вимог кримінального та кримінального процесуального законів, які б тягнули безумовне їх скасування, у справі не допущено.

Однак, із вироку суду щодо ОСОБА_6 в порядку ч. 2 ст. 433 КПК України підлягає виключенню рішення про призначення йому покарання у виді штрафу за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України, оскільки відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 КК України, особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано у певні строки, зокрема, відповідно до зазначеного закону, покарання у виді штрафу має бути виконано у строк 2 роки.

Як вбачається із матеріалів справи, попередній вирок щодо ОСОБА_6 набрав законної сили 10 липня 2009 року (т. 1, а.с. 146). Даних про те, що він ухилявся від сплати штрафу за цим вироком у справі немає. Причину несплати ним штрафу суд не з'ясував і у вироку не зазначив. На ці обставини не звернув уваги і апеляційний суд. За таких обставин судові рішення щодо ОСОБА_6 в частині призначеного йому покарання у виді штрафу за сукупністю вироків, підлягають зміні шляхом виключення цього покарання.

На підставі наведеного та керуючись статтями 434, 436, 441 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення.

На підставі ч. 2 ст. 433 КПК України вирок Димитровського міського суду Донецької області від 19 червня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 28 серпня 2013 року щодо ОСОБА_6 змінити, виключити з цих судових рішень призначення йому покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України у виді штрафу в розмірі 8500 грн. та вважати ОСОБА_6 засудженим за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115 та ч. 1 ст. 126 КК України, на підставі ст. 70 КК України, на 13 років позбавлення волі.