Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І., суддів: Франтовської Т.І., Беха М.О., за участю прокурора Лисого С.Л., розглянула в судовому засіданні у м. Києві 23 січня 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Єнакіївського міського суду Донецької області від 20 лютого 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 21 червня 2013 року.

Вказаним вироком, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого, вироком Куйбишевського районного суду м. Донецька від 29 квітня 2010 року за ч. 4 ст. 321 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років; постановою Жданівського міського суду Донецької області від 8 липня 2011 року звільненого від подальшого відбування покарання на підставі Закону України "Про амністію 2011 року" (3680-17) ,

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на шість років.

За обставин, установлених судом першої інстанції та детально наведених у вироку, ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він 26 червня 2012 року близько 00.30 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, за місцем свого проживання, у квартирі АДРЕСА_1, в ході бійки, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, умисно завдав декілька ударів руками по обличчю та тулубу потерпілого ОСОБА_6 Після чого ОСОБА_5 умисно вдарив потерпілого ножем у живіт, заподіявши останньому тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких та тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечні для життя в момент спричинення.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5, пославшись на однобічність та неповноту досудового й судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушив питання про скасування постановлених щодо нього судових рішень і про направлення справи на новий судовий розгляд. Наводячи свій аналіз наявним у справі доказам, засуджений вказує на те, що вирок суду ґрунтується на сфальсифікованих матеріалах справи, на підставі яких суд дійшов хибного висновку про вчинення ним інкримінованого злочину. Також, вказує на невідповідність призначеного йому покарання, ставлячи під сумнів тяжкість завданих тілесних ушкоджень потерпілому. Крім того, засуджений зазначає, що апеляційний суд постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам процесуального закону.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Лисого С.Л. про безпідставність касаційних вимог, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ч. 3 ст. 398 КПК України 1960 року при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися статтями 370-372 цього Кодексу. Відповідно до змісту зазначеної норми закону підставами для зміни або скасування судових рішень у касаційному порядку є лише істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину й особі засудженого.

Як убачається зі змісту касаційної скарги засудженого, він фактично посилається на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано у статтях 368 та 369 КПК України 1960 року, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.

Доводи ОСОБА_5 про те, що суд неправильно застосував кримінальний закон та безпідставно кваліфікував дії засудженого за ч. 1 ст. 121 КК України, ретельно перевірялися як судом першої інстанції, так і апеляційним судом, і обґрунтовано визнані безпідставними.

Обґрунтовуючи свій висновок, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, вказав на те, що на ґрунті особистих неприязних стосунків ОСОБА_5 умисно заподіяв тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6, небезпечних для життя в момент заподіяння.

Висновки місцевого суду, щодо винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину за обставин, викладених у вироку, ґрунтуються на перевірених та досліджених судом доказах, належно оцінених відповідно до вимог ст. 67 КПК України 1960 року.

Доведеність винуватості ОСОБА_5 підтверджується: показаннями потерпілого ОСОБА_6,який зазначав, що під час вживання алкогольних напоїв між ним та ОСОБА_5 виник конфлікт, після чого засуджений почав наносити йому удари руками по різним частинам тіла, а після одного з ударів він відчув гострий біль в області живота, висновками судово-медичної експертизи № 429/139 від 2 серпня 2012 року та додаткової судово-медичної експертизи № 37 від 20 серпня 2012 року, показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, даними протоколу огляду місця події від 26 червня 2012 року, даними протоколів слідчих дій, висновками криміналістичної експертизи № 116 від 11 вересня 2012 року, даними протоколів очних ставок між потерпілим та засудженим, де потерпілий підтвердив, що саме ОСОБА_5 спричинив йому тяжкі тілесні ушкодження.

Посилання засудженого на те, що завданий ним удар ножем у живіт потерпілого не спричинив тяжких тілесних ушкоджень, спростовується даними висновку судово-медичної експертизи № 429/139 від 2 серпня 2012 року, в тому числі про характер та локалізацію заподіяних ОСОБА_6 тілесних ушкоджень.

Підстав вважати, що матеріали кримінальної справи були сфальсифікованими, а свідки й потерпілий обмовили засудженого у вчиненні злочину, про що зазначається в касаційній скарзі, немає.

Порушень процесуального порядку дослідження та оцінки наведених у вироку доказів з боку суду першої інстанції касаційним судом не встановлено. Крім того, згідно зі ст. 67 КПК України 1960 року оцінка доказів є виключно компетенцією суду, який постановив вирок.

Отже, за встановлених судом фактичних обставин справи кваліфікація дій ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 121 КК України є правильною.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

У даному випадку, призначаючи покарання ОСОБА_5, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину (тяжкий), особу засудженого та всі інші обставини. Суд урахував особу винного (який раніше був судимий, характеризується посередньо), а також відсутність обставин, що пом'якшують покарання. Обтяжуючою обставиною суд визнав вчинення ОСОБА_5 злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Таким чином, судом вимоги статей 50, 65 КК України дотримано, призначене засудженому покарання відповідає ступеню тяжкості злочину та його особі, є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Переконливих аргументів щодо явної несправедливості призначеного покарання внаслідок суворості в касаційній скарзі засудженого не міститься.

Під час перевірки справи в порядку апеляційного провадження, суд ретельно з'ясував усі доводи апеляції захисника засудженого, й мотивовано відмовив в їх задоволенні, навівши аргументи, які ґрунтуються на матеріалах справи. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

Істотних порушень, які б перешкодили чи могли перешкодити судам повно та всебічно розглянути справу і постановити законні, обґрунтовані та справедливі рішення, не виявлено.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України в редакції 1960 року та розділом ХІ Перехідних положень КПК України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Вирок Єнакіївського міського суду Донецької області від 20 лютого 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 21 червня 2013 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни.