Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ:

головуючого Мороза М.А.,

суддів: Крижановського В.Я., Вільгушинського М.Й.,

за участю прокурора Саленка І.В.,

розглянула в судовому засіданні 23 січня 2014 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Полтавської області від 18 квітня 2013 року.

Вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 19 грудня 2011 року засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки;

- за ч. 1 ст. 296 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк два роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю один рік, з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

Вироком суду також вирішено питання щодо судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 06 березня 2012 року апеляцію представника потерпілого ОСОБА_2 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 лютого 2013 року касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_2 задоволено частково, ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 06 березня 2012 року щодо ОСОБА_1 скасовано, а справу направлено на новий апеляційний розгляд у зв'язку з невідповідністю ухвали апеляційного суду вимогам ст. 377 КПК України 1960 року, та за умови доведеності винуватості ОСОБА_1 в інкримінованих йому злочинах за тих самих обставин і даних про особу винного, призначене покарання із звільненням від його відбування з випробуванням визнано неправильним застосуванням кримінального закону та явно несправедливим внаслідок м'якості. Крім того, звернуто увагу апеляційного суду перевірити обґрунтованість застосування місцевим судом положень ч. 4 ст. 70 КК України.

Вироком Апеляційного суду Полтавської області від 18 квітня 2013 року апеляцію представника потерпілого ОСОБА_2 в інтересах потерпілого ОСОБА_3 задоволено частково. Вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання скасовано, призначено ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 122 КК України у виді обмеження волі на строк три роки, прийнято рішення вважати засудженим ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 296 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк два роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_1 визначено покарання у виді обмеження волі на строк три роки. В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 14 грудня 2011 року о 21:50, будучи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в пасажирському потязі сполученням "Кобеляки-Полтава", під час їзди від станції Терешки до станції Полтава-Південна умисно безпричинно завдав кілька ударів руками та ногами по тулубу та голові потерпілого ОСОБА_3, чим заподіяв йому тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

Крім того, ОСОБА_1 у той же період часу поводив себе зухвало, діючи з хуліганських мотивів, незважаючи на оточуючих осіб, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, ігноруючи елементарні правила поведінки, висловлюючись нецензурно, з особливою зухвалістю наніс потерпілому ОСОБА_3 удари руками по обличчю та тулубу.

У касаційній скарзі засуджений просить вирок апеляційного суду щодо нього скасувати, а провадження у справі закрити, мотивувавши своє прохання тим, що апеляційний суд безпідставно визначив йому до відбуття покарання у виді обмеження волі, оскільки за вироком місцевого суду від 19 грудня 2011 року та відповідно до постанови місцевого суду від 21 лютого 2013 року він є звільненим від покарання у зв'язку із закінченням іспитового строку та виконанням покладених на нього обов'язків за ст. 76 КК України.

В запереченнях на касаційну скаргу:

- прокурор поставив питання про залишення касаційної скарги без задоволення, а вирок апеляційного суду - без зміни, наголошуючи на законності такого вироку, оскільки постанова місцевого суду, якою було звільнено ОСОБА_1 від призначеного покарання по закінченню іспитового строку, скасована за нововиявленими обставинами та відмовлено в задоволенні подання кримінально-виконавчої інспекції про звільнення ОСОБА_1 від покарання;

- представник потерпілого ОСОБА_2 просила залишити судові рішення, постановлені щодо ОСОБА_1, без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні ним злочинів, за які його засуджено, у касаційній скарзі не заперечуються, так само як і кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 296 КК України.

Твердження засудженого у скарзі про незаконність вироку апеляційного суду через те, що він є звільненим на підставі постанови місцевого суду від 21 лютого 2013 року від відбування покарання, призначеного йому за вироком місцевого суду, є безпідставними.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою касаційного суду від 05 лютого 2013 року скасовано ухвалу апеляційного суду і справу направлено на новий апеляційний розгляд, в тому числі й щодо невідповідності призначеного покарання ОСОБА_1 внаслідок м'якості, тобто станом на 05 лютого 2013 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 не набув законної сили.

Натомість, постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 21 лютого 2013 року подання старшого інспектора Полтавського РП Чутівського МРВ КВІ УДПтС в Полтавській області задоволено, ОСОБА_1 звільнено від покарання, призначеного вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 19 грудня 2011 року, по закінченню іспитового строку.

Разом з тим, ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 12 листопада 2013 року заяву прокурора прокуратури Полтавського району про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами задоволено, скасовано вказану постанову місцевого суду від 21 лютого 2013 року, відмовлено в задоволенні подання кримінально-виконавчої інспекції про звільнення ОСОБА_1 від призначеного вироком суду покарання по закінченню іспитового строку у зв'язку з тим, що вирок місцевого суду від 19 грудня 2011 року не набрав чинності.

Крім того, як встановлено судом, станом на 21 лютого 2013 року місцевому суду було відомо про ухвалу касаційного суду від 05 лютого 2013 року.

З огляду на те, що кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень кримінально-процесуального закону не встановлено, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України 1960 року та пунктом 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України (4651-17) , колегія суддів

Вирок Апеляційного суду Полтавської області від 18 квітня 2013 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.