Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Пойди М.Ф.,

суддів Квасневської Н.Д., Орлової С.О.,

за участю прокурора Таргонія ОСОБА_32,

засудженого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2

розглянула в судовому засіданні 23 січня 2014 року у м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Житомирської області від 28 серпня 2013 року.

Вироком Апеляційного суду Житомирської області від 28 серпня 2013 року засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

- за ч. 1 ст. 263 КК України на 3 роки позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 383 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджений за те, що він, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ст. 383 КК України, 17 жовтня 2008 року звернувся до в.о. прокурора Тульчинського району із завідомо неправдивим повідомленням про вчинення щодо нього злочину - збройного нападу на нього невідомими особами, попередньо, створивши штучні докази події з метою надання вигляду достовірності поданій заяві, із використанням незаконно придбаної вогнепальної зброї, за таких обставин.

Так, ОСОБА_1, обіймаючи посаду голови Тульчинського районного суду Вінницької області, з метою уникнення можливої підозри про здійснення ним підпалу приміщення Тульчинського районного суду Вінницької області, розташованого в м. Тульчин по вул. Перемоги, 16, після 20 год. 16 жовтня 2008 року від'їхав на автомобілі "Опель Омега", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, яким керував за дорученням, на автошлях сполученням м. Тульчин - м. Немирів, де зупинився неподалік повороту на с. Крищенці Тульчинського району та з метою створення штучних доказів обвинувачення інсценував вчинення замаху на його життя. Для цього, одягнувши трикотажні рукавички, щоб не залишити відбитків слідів пальців рук, ОСОБА_1 з пістолету конструкції Токарева калібру 7,62 мм, який у вересні 2008 року без передбаченого законом дозволу придбав в м. Одесі та незаконно зберігав та перевозив, здійснив постріли приблизно з 2-х м в ліві передні двері названого автомобіля та в бік правої задньої частини крила, а потім знявши та поклавши на землю сорочку, з відстані біля 2 м вчинив постріл в область лівої нагрудної кишені сорочки, імітуючи замах на його життя. З метою приховання слідів злочину ОСОБА_1 заховав вказаний пістолет в лісосмузі неподалік місця пригоди, де він був виявлений в ході огляду місця події працівниками правоохоронних органів. Після цього, приблизно о 02 год. 17 жовтня 2008 року ОСОБА_1 звернувся до прокуратури з неправдивою заявою про вчинений щодо нього злочин, на підставі якої старшим слідчим СУ УМВС України у Вінницькій області порушено кримінальну справу за ознаками складу вчиненого щодо ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, та розпочато досудове слідство.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 порушує питання про скасування вироку щодо ОСОБА_1 та закриття кримінальної справи щодо нього за відсутністю події злочину. Посилається на порушення вимог кримінально-процесуального закону, однобічність та неповноту досудового та судового слідства, що призвели до необґрунтованого засудження ОСОБА_1 Вказує, що в основу вироку покладено докази, отримані незаконним шляхом, а висновок суду про винуватість засудженого ґрунтується на припущеннях. Вважає, що суд, визнаючи, що ОСОБА_1 діяв з метою уникнення можливої підозри його у вчиненні підпалу приміщення суду, порушив принцип презумпції невинуватості особи.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок щодо нього та закрити справу за відсутністю події злочину. Посилається на порушення кримінально-процесуального закону, однобічність і неповноту досудового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вказує, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не усунув суперечності у показаннях свідків, обґрунтував свій висновок неприпустимими доказами. Вважає, що доказів його причетності до злочинів у справі немає.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та захисника, які підтримали касаційні скарги, думку прокурора, який вважав, що касаційні скарги необхідно залишити без задоволення, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, викладені у касаційних скаргах, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих злочинів за обставин, встановлених судом на підставі досліджених доказів та викладених у вироку, належно обґрунтований судом у вироку.

Винуватість ОСОБА_1 у завідомо неправдивому повідомленні прокурора про вчинення на нього збройного нападу із штучним створенням доказів обвинувачення та незаконному поводженні із вогнепальною зброю і боєприпасами підтверджується сукупністю доказів, проаналізованих судом: явкою з повинною ОСОБА_1, у якій він вказав про те, що з метою запобігти підозрі у вчиненні підпалу приміщення суду інсценував вчинення озброєного нападу на нього, при цьому застосував незаконно придбаний раніше пістолет; даними протоколів відтворення обстановки і обставин події, оглядів місця події, під час яких методом візування було встановлено траєкторії двох кульових пострілів, виявлено пістолет "ТТ", частини ліхтарика, трикотажні рукавички з гумовими вкрапленнями, а також на кришці багажника та правого заднього крила автомобіля виявлено численні сліди, схожі з малюнком гумового покриття вищевказаних рукавичок; висновками судових трасологічних, судово-балістичних експертиз; висновком комісійної судово-медичної експертизи про те, що у ОСОБА_1 були виявлені легкі тілесні ушкодження у вигляді садна та синця по передній поверхні грудної клітки зліва, що не відповідають зазначеним умовам обставин здійснення пострілу за версією ОСОБА_1, характерних ознак тілесних ушкоджень, які утворюються безпосередньо при пострілах з вогнепальної зброї, виявлено не було; висновком одорологічної експертизи № 67 від 29 жовтня 2008 року про те, що наявні порівняльні зразки запаху зі шкарпеток та черевиків, вилучених у ОСОБА_1, співпадають із наявними зразками запаху, вилученими з руків'я та магазину пістолета "ТТ" та господарських рукавичок, вилучених при огляді місця події та лісопосадки поблизу місця виявлення автомобіля "Опель-Омега"; висновками судових експертиз матеріалів речовин і виробів та нафтопродуктів та паливно-мастильних матеріалів про те, що в області верхньої частини лівої поли сорочки ОСОБА_1 виявлено продукти пострілу бездимного пороху, на поверхнях предметів одягу частинок схожих на скло не виявлено; показаннями в судовому засіданні експертів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_10, які підтвердили висновки, зазначені в експертних дослідженнях та експертизах, проведених за їх участю під час досудового слідства по даній справі; показаннями свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, з яких видно, що коли вони як працівники УБОЗ УМВС України у Вінницькій області брали участь у розслідуванні справи щодо підпалу приміщення канцелярії Тульчинського районного суду, де знаходилися справи, які розглядав суддя ОСОБА_1, їм стало відомо про вчинення нападу на останнього, та на місці скоєння злочину за участю спеціалістів було з'ясовано певні обставини, що не відповідали показанням ОСОБА_1 про механізм пострілів по ньому, зокрема, що напрямки пострілів свідчили про неможливість залишити неушкодженими коліна ОСОБА_1 внаслідок пострілу у ліві дверцята автомобіля, ззаду у салоні автомобіля були відсутні уламки скла, на зворотній стороні сорочки ОСОБА_1 в районі кульового пошкодження наявні сліди трави; крім того свідки пояснили, що від дружини ОСОБА_1 - ОСОБА_13 їм стало відомо, що вранці 16 жовтня 2008 року - в день нападу ОСОБА_1 підзарядив акумулятор належного її батьку автомобіля "Опель", яким тривалий час ніхто не користувався, і поїхав ним на роботу, хоча до цього їздив на іншому транспортному засобі; показаннями свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_32, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28 та ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, іншими доказами.

Не знайшли свого підтвердження посилання на те, що докази під час досудового слідства були отримані із застосуванням незаконних методів слідства. Так, судом перевірялися в судовому засіданні доводи ОСОБА_1 про те, що явку з повинною у нього було відібрано із застосуванням психологічного тиску з боку працівників УБОЗ УМВС України у Вінницькій області, та визнано їх необгрунтованими, оскільки вони не знайшли свого підтвердження. Зокрема, такі доводи спростовуються поясненнями свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які категорично заперечили застосування будь-якого примусу щодо ОСОБА_1 та пояснили, що після того, як вони повідомили засудженому, що отриманими даними не підтверджується його заява про розбійний напад, щиро зізнався у неправдивому повідомленні про злочин та добровільно вирішив написати явку з повинною.

З протоколу судового засідання видно, що судом досліджено всі обставини, які могли мати значення для справи, тому доводи в касаційних скаргах щодо неповноти судового слідства є безпідставними.

Докази, на яких побудовані висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину є належними, допустимими, достатніми і достовірними.

Таким чином, суд повно і всебічно дослідив зібрані у справі докази, дав їм належну оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263 та ч. 2 ст. 383 КК України.

Доводи захисника про те, що суд при постановленні вироку порушив принцип презумпції невинуватості особи, є безпідставними. Так, з показань самого ОСОБА_1, яким суд дав належну оцінку, убачається, що він, виявивши ознаки пожежі у приміщенні суду, вчинив злочинні дії саме з метою уникнення можливої підозри його у вчиненні підпалу, що об'єктивно підтверджується й іншими доказами у справі. Суд, встановивши мотив вчинення засудженим злочинів та викладаючи його при формулюванні обвинувачення, визнаного доведеним, не виходячи за межі пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення, засудив його за ті дії, у вчиненні яких визнав винуватим.

Перевіркою матеріалів кримінальної справи за поданими касаційними скаргами не встановлено порушень органом досудового слідства або судом при розгляді справи вимог кримінально-процесуального закону, які б ставили під сумнів обґрунтованість постановленого щодо ОСОБА_1 вироку.

Керуючись статтями 394- 396, 398 КПК України від 28 грудня 1960 року та пунктами 11, 15 Перехідних положень КПК України від 13 квітня 2012 (4651-17) року, колегія суддів

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Апеляційного суду Житомирської області від 28 серпня 2013 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.