Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Квасневської Н.Д.,

суддів Швеця В.А., Пойди М.Ф.,

при секретарі Петрику В.В.,

за участю прокурора Таргонія О.В.,

засудженого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

потерпілої ОСОБА_3

розглянувши 23 січня 2014 року у судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013260070000080, за обвинуваченням

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,

уродженця та мешканця АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

Вироком Бахмацького районного суду Чернігівської області від 16 травня 2013 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, на 5 років позбавлення волі.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_3 38600 грн. на відшкодування моральної шкоди та 1000 грн. за надання правової допомоги. Також з ОСОБА_1 стягнуто на користь держави 744,80 грн. судових витрат. Долю речових доказів вирішено відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 17 липня 2013 року вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 порушує питання про зміну судових рішень щодо ОСОБА_1 Посилається на неправильне застосування кримінального закону при кваліфікації дій засудженого. Вказує, що поза увагою суду залишилося те, що ОСОБА_1 не мав умислу на позбавлення потерпілої життя, а вчинив її вбивство через необережність. Просить перекваліфікувати дії засудженого з ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 119 КК України та призначити відповідне покарання з урахуванням обставин, що пом'якшують покарання.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 18 січня 2013 року приблизно о 18.00 год., знаходячись на кухні власного будинку за адресою АДРЕСА_1, діючи на ґрунті особистих неприязних відносин, з метою позбавлення життя своєї дружини ОСОБА_4, умисно вдарив її дерев'яним товкалом в область голови, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми із забійною раною в чоло-скроневій ділянці зліва, перелому скроневої кістки зліва, крововиливу в м'які покрови голови з внутрішньої поверхні в ділянці проекції рани та крововилив на потилиці справа із забоєм головного мозку, від яких настала смерть потерпілої.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та захисника на підтримання касаційної скарги, міркування потерпілої, яка вважала, що касаційна скарга не підлягає задоволенню та думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається зі змісту ухвали апеляційного суду доводи касаційної скарги захисника про те, що дії ОСОБА_1 неправильно кваліфіковані як умисне вбивство, оскільки в його діях вбачаються ознаки іншого кримінального правопорушення, а саме - вбивства з необережності, аналогічні доводам, які були викладені в його апеляційній скарзі та були визнані апеляційним судом необгрунтованими, оскільки свого підтвердження не знайшли.

Апеляційний суд обгрунтовано погодився з рішенням суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, оскільки місцевий суд, дослідивши докази в судовому засіданні, проаналізувавши показання засудженого, який частково визнав себе винуватим, та інші докази, якими спростовуються його доводи про відсутність умислу на позбавлення життя потерпілої, дійшов правильного висновку про обгрунтованість обвинувачення ОСОБА_1

Так, під час судових засідань у суді першої та апеляційної інстанції засуджений ОСОБА_1 не заперечував, що під час конфлікту наніс потерпілій ОСОБА_4 удар дерев'яним товкалом по голові, хоч при цьому зазначав, що вдарив потерпілу випадково, спіткнувшись та падаючи, а також вказав, що дружина після цього впала на підлогу та вдарилася потилицею.

Надавши належної оцінки показанням засудженого та проаналізувавши їх у сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами, суд дійшов обгрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні умисного вбивства.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 10 від 5 лютого 2013 року на трупі ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми із забійною раною в чоло-скроневій ділянці зліва, перелому скроневої кістки зліва, крововиливу в м'які покрови голови з внутрішньої поверхні в ділянці проекції рани та крововилив на потилиці справа із забоєм головного мозку, від яких настала смерть. Всі тілесні ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів чи при ударах об такі і могли утворитись від удару товкачкою по голові потерпілої в момент падіння нападаючого з подальшим падінням потерпілої та ударом головою об дерев'яну підлогу.

У судовому засіданні експерт ОСОБА_5 підтвердив висновки експертизи та пояснив, що смерть потерпілої настала від удару, який був нанесений тупим предметом із середньою силою; зауважив, що настання смерті ОСОБА_4 від пошкодження, що було наявне на потилиці справа, є малоймовірним.

Урахувавши конкретні обставини, за яких ОСОБА_4 були заподіяні тілесні ушкодження, від яких вона померла на місці злочину, їх характер та локалізацію в області життєво-важливого органу - голови, сили нанесеного удару та знаряддя злочину, суд дійшов обгрунтованого висновку, що ОСОБА_1 усвідомлював можливість настання негативних наслідків у виді смерті потерпілої та припускав їх.

Таким чином, підстав вважати, що ОСОБА_1 вчинив убивство через необережність, немає, а тому доводи захисника про неправильне застосування судом кримінального закону та необхідність перекваліфікації дій засудженого з ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 119 КК України, є необгрунтованими.

Зі змісту вироку убачається, що суд, призначаючи покарання ОСОБА_1, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого засудженим кримінального правопорушення, дані про його особу, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, та навів їх у вироку. Зокрема, суд взяв до уваги, що ОСОБА_1 вперше притягується до кримінальної відповідальності, частково визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, позитивно характеризується, є людиною похилого віку, інвалідом ІІ-ї групи, добровільно частково відшкодував шкоду потерпілій, та, дійшовши висновку про наявність декількох пом'якшуючих покарання обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, із урахуванням особи винного призначив йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, обравши покарання нижче нижчої межі, передбаченої санкцією ч. 1 ст. 115 КК України. Покарання, призначене засудженому, є достатнім і необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до вимог ст. 419 КПК України при перегляді справи в апеляційному порядку, апеляційним судом належним чином перевірені наведені в апеляційних скаргах доводи та прийнято рішення з наведенням докладних підстав, з яких апеляційні скарги визнано необґрунтованими.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування кримінального закону, які б тягнули скасування чи зміну судових рішень, судами першої та апеляційної інстанції по справі допущено не було.

Керуючись ст. ст. 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів,

Вирок Бахмацького районного суду Чернігівської області від 16 травня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 17 липня 2013 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.