5-234км14 Про зловживання начальником відділу взаємодії з роботодавцями міського центру зайнятості своїми службовими повноваженнями - 23.01.2014 Прийняття

розглянула в судовому засіданні 23 січня 2014 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, - Панаріна М.В., засудженої ОСОБА_2 та її захисника - адвоката ОСОБА_3 на вирок Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 06 лютого 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 23 квітня 2013 року щодо ОСОБА_2

Вироком Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 06 лютого 2013 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, яка не має судимості,

засуджено за ст. 364 ч. 1 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, строком на 3 роки та штрафом у розмірі 5 000 грн.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та з покладенням на неї обов'язків, передбачених ст. 76 ч. 1 п.п. 2, 3, 4 КК України.

За ст. 366 ч. 1 КК України ОСОБА_2 виправдано за відсутністю в її діях складу злочину.

Вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватою і засуджено за вчинення злочину за таких обставин.

ОСОБА_2, будучи державним службовцем, обіймаючи в період з 01.12.2004 року до 05.12.2011 року посаду начальника відділу взаємодії з роботодавцями Євпаторійського міського центру зайнятості, в порушення вимог законів України "Про зайнятість населення" (5067-17) , "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (1533-14) , "Про державну службу" (3723-12) , "Про боротьбу з корупцією" (356/95-ВР) , всупереч інтересам служби і в інтересах третіх осіб, діючи умисно, в період з січня по лютий 2011 року склала та надала відомості, необхідні до "Звітів про прийнятих працівників" за формою № 5-ПН, шляхом самостійного їх складання та підписання від імені роботодавців (фізичних осіб-підприємців): ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20

Внаслідок цих дій ОСОБА_2 вказані роботодавці були безпідставно звільнені від адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 165-3 КУпАП, за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з чим до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування не надійшли грошові кошти за сплату штрафів.

Ці дії ОСОБА_2 завдали істотної шкоди нематеріального характеру державним інтересам, що виразилось в підриві авторитету територіального органу зайнятості населення як органу державної влади України.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 23 квітня 2013 року вирок місцевого суду залишено без зміни, а апеляції засудженої, її захисника і прокурора - без задоволення.

У касаційній скарзі прокурор просить вирок та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_2 скасувати у зв'язку із істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду. Вказує на необґрунтованість вироку місцевого суду в частині виправдання ОСОБА_2 за ст. 366 ч. 1 КК України, порушення судом вимог ст. 327 КПК України 1960 року та на порушення судом апеляційної інстанції вимог ст.ст. 367, 369 КПК України 1960 року при перегляді зазначеного вироку.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_3 просить вирок та ухвалу щодо ОСОБА_2 в частині її засудження за ст. 364 ч. 1 КК України скасувати, а кримінальну справу закрити за відсутністю в її діях складу злочину. Вказує на неправильне застосування кримінального закону місцевим судом та порушення кримінально-процесуального закону апеляційним судом при залишенні вироку в цій частині обвинувачення без зміни.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_2 зазначає доводи, які по суті аналогічні наведеним у касаційній скарзі свого захисника, просить скасувати судові рішення та закрити кримінальну справу щодо неї.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора про обґрунтованість доводів касаційної скарги прокурора в частині виправдування та наявності підстав для скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Зі змісту положень ст. 377 КПК України 1960 року вбачається, що в ухвалі апеляційного суду має бути зазначено, окрім іншого, суть апеляції, а, при залишенні апеляції без задоволення - підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що в своїх апеляціях на вирок районного суду адвокат ОСОБА_3 та засуджена ОСОБА_2, заперечуючи наявність в діях засудженої складу злочину, передбаченого ст. 364 ч. 1 КК України, окрім іншого, вказували на те, що до посадових обов'язків ОСОБА_2 не входили здійснення перевірок фізичних осіб-підприємців з питань несвоєчасного надання чи неподання відомостей за формою 5-ПН та реєстрація цих звітів за зазначеною формою. Крім того, вказували на те, що в період часу з січня по лютий 2011 року законодавство не вимагало обов'язкової подачі форми 5-ПН фізичними-особами підприємцями, так як в зазначений період часу для них такий звіт не був обов'язковим.

В порушення вимог ст. 377 КПК України 1960 року зазначені доводи апеляцій були залишені поза увагою апеляційним судом, в ухвалі зазначені не були і належним чином не перевірені, внаслідок чого апеляційний суд, залишаючи вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 без змін, дійшов передчасного висновку про його законність.

При цьому, необхідно звернути увагу та перевірити доводи про те, що норми Закону України "Про зайнятість населення" (5067-17) , на які є посилання як на підстави для обов'язкової подачі фізичними особами підприємцями інформації про прийнятих працівників, визначають такий обов'язок лише для підприємств, установ та організацій, тобто юридичних осіб.

Крім того, в порушення вимог ст. 377 КПК України 1960 року доводи апеляції прокурора про необґрунтованість виправдування ОСОБА_2 за ст. 366 ч.1 КК України також належним чином не перевірені та рішення з цього питання відповідно не мотивовано.

Вказані порушення вимог кримінально-процесуального закону є істотними і відповідно до ст. 398 ч. 1 п. 1 КПК України 1960 року підставою для скасування ухвали апеляційного суду, а тому доводи касаційних скарг засудженої, її захисника та прокурора в цій частині є обґрунтованими і в цій частині скарги підлягають задоволенню.

За таких обставин, ухвала апеляційного суду щодо засудженої ОСОБА_2 підлягає скасуванню, а справа щодо неї - направленню на новий апеляційний розгляд.

При новому апеляційному розгляді необхідно врахувати наведене, а також перевірити інші доводи, зазначені в касаційних скаргах захисника, засудженої і прокурора та доводи апеляцій щодо наявності в діях ОСОБА_2 складів злочинів, передбачених ст.ст. 364 ч. 1, 366 ч. 1 КК України, неправильного застосування кримінального закону та інших порушень кримінально-процесуального закону, справу розглянути відповідно до вимог КПК України (4651-17) та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України 1960 року, п.п. 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів

касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженої ОСОБА_2 та її захисника - адвоката ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 23 квітня 2013 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а кримінальну справу щодо неї направити на новий апеляційний розгляд.