Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Орлянської В.І., Бех М.О., суддів Бех М.О., Франтовської Т.І., з участю прокурора Міщенко Т.М., представника цивільного позивача - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за касаційною скаргою представника цивільного позивача Державного підприємства "Львівський радіоремонтний завод" ОСОБА_2 на вирок Личаківського районного суду м. Львова від 14 лютого 2013 року та ухвалу колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області від 21 травня 2013 року, -

Вироком Личаківського районного суду м. Львова від 14 лютого 2013 року

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого - засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання із встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки, з покладенням обов'язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше не судимого -засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

- за ч.1 ст. 304 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_4 покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування покарання із встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки, з покладенням обов'язків, передбачених п.п.2,3,4 ст. 76 КК України.

Цивільний позов ДП МОУ "Львівський радіоремонтний завод", задоволено частково, постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ДП МОУ "Львівський радіоремонтний завод" 900 гривень завданої матеріальної шкоди.

По справі вирішено питання речових доказів.

Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 14 лютого 2013 року виділено в окреме провадження матеріали щодо ОСОБА_5, в зв'язку з його розшуком.

За вироком суду ОСОБА_3 04 серпня 2011 року, близько 08 години, маючи прямий умисел на таємне викрадення чужого майна, за попередньою змовою із неповнолітнім ОСОБА_5, перебуваючи на території ДП МОУ "Львівський радіоремонтний завод" проникли на територію відділу зберігання вказаного державного підприємства, що по вул. Пластова, 8 у м. Львові, звідки таємно викрали кабель марки КРШУ 19х1, довжиною 200 метрів, який перебуває на балансі ДП МОУ "Львівського радіоремонтного заводу", та втекли з місця вчинення злочину, чим заподіяли вказаному підприємству матеріальну шкоду на загальну суму 1 800 гривень.

ОСОБА_4, 01 листопада 2011 року, близько 02 години, за попередньою змовою з неповнолітнім ОСОБА_5, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, перебуваючи на вул. Милятинській 1а у м. Львові, з автомобіля марки ВАЗ-2105 таємно викрали акумуляторну батарею, належну ОСОБА_6, чим завдали матеріальної шкоди на 400 гривень.

Крім того, 09 листопада 2011 року, близько 03 години, ОСОБА_4, за попередньою змовою з неповнолітнім ОСОБА_5, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, повторно, перебуваючи по вул. Б. Хмельницького, 116 у м. Львові на подвір'ї, викрали з автомобіля ВАЗ 21061, акумуляторну батарею "Іста", чим завдали матеріальної шкоди ОСОБА_7 на суму 400 гривень.

Продовжуючи злочинну діяльність, 10 листопада 2011 року ОСОБА_4 за попередньою змовою з неповнолітнім ОСОБА_5, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, повторно, перебуваючи на подвір'ї, по вул. Почаївська, 15 в м. Львові викрали з автомобіля ВАЗ 2101, акумуляторну батарею "Варта", чим завдали матеріальної шкоди ОСОБА_8 на суму 520 гривень.

Крім цього, ОСОБА_4, завідомо знаючи, що ОСОБА_5 являється непонолітнім, неодноразово втягував його в злочинну діяльність, а саме у вчинення зазначених вище злочинів 01 листопада 2011 року, 09 листопада 2011року, 10 листопада 2011року.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області від 21 травня 2013 року вирок місцевого суду залишено без змін, а апеляцію цивільного позивача - без задоволення.

В касаційній скарзі представник цивільного позивача, посилаючись на істотні порушення кримінально-процесуального закону та невірне застосування судом положень Цивільного кодексу України (435-15) при вирішенні цивільного позову просить вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, в частині стягнення суми цивільного позову ДП "Львівський радіоремонтний завод" скасувати та направити справу на додаткове розслідування. Обґрунтовується касаційна скарга тим, що рішення суду про стягнення із засудженого ОСОБА_3 на користь ДП "Львівський радіоремонтний завод" 900 гривень за викрадення 200 метрів кабелю КРШУ 19х1 не ґрунтується на обставинах справи, оскільки засуджений ОСОБА_3, в ході судового слідства, визнав свою вину у крадіжці із території зазначеного заводу кабелю марки КРШУ 19х1, довжиною 600 метрів, на суму 6093 гривні, а недостача кабелю підтверджується, проведеною на ДП "Львівський радіоремонтний завод", інвентаризацією, згідно з якою, в зв'язку з викраденням 677 метрів кабелю КРШУ 19х1, матеріальну шкоду спричинено на суму 6093 гривні.

В запереченнях на касаційну скаргу захисник засудженого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_9 вважає судові рішення, які оскаржуються, законними і обгрунтованими, а скаргу безпідставною з огляду на недотримання вимог ст. 50, 275, 277 КПК України (1960) та ст. 62 Конституції України (254к/96-ВР) при її складанні.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка просила касаційну скаргу задовольнити частково - судові рішення скасувати в частині вирішення цивільного позову і в цій частині направити справу на розгляд до суду першої інстанції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї захисника засудженого, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, її автор не згоден із сумою цивільного позову задоволеною судом за результатами розгляду кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.

Разом з тим, за змістом ч. 1 ст. 275 КПК України (1960) розгляд справи провадиться тільки в межах пред'явленого підсудному обвинувачення.

Як вбачається з обвинувального висновку ОСОБА_3 та ОСОБА_5 пред'явлено обвинувачення у таємному викраденні 200 метрів кабелю КРШУ 19х1, на суму 1800 гривень, за попередньою змовою, з проникненням на територію відділу зберігання ДП МОУ "Львівський радіоремонтний завод".

В судовому засіданні представником ДП МОУ "Львівський радіоремонтний завод" заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 6093 гривні на відшкодування викраденого з цього підприємства 677 метрів кабелю КРШУ 19х1.

Вирішуючи заявлений цивільний позов суд вірно зазначив, що стягненню з винного ОСОБА_3 підлягає сума шкоди, яка випливає з доведеного судом обвинувачення, тобто 1800 гривень - вартість 200 метрів кабелю КРШУ 19х1.

Проте, вирішуючи питання стягнення шкоди, завданої протиправними діями ОСОБА_3 ДП МОУ "Львівський радіоремонтний завод", суд припустився помилки при визначенні порядку її відшкодування.

Так згідно вироку, з ОСОБА_3 на користь ДП МОУ "Львівський радіоремонтний завод" стягнуто тільки 900 гривень, тобто половина завданої злочином шкоди, при цьому таке рішення мотивовано тим, що справу, щодо ОСОБА_5, виділено в окреме провадження, в зв'язку з його розшуком.

Поряд з тим, виходячи зі змісту ст..1166 ЦК України (435-15) , майнова шкода, завдана неправомірними діями майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як зазначено в п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 року № 3 "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна" (v0003700-89) (із змінами, внесеними постановами Пленуму від 25 грудня 1992 р. № 13 (v0013700-92) , від 03 грудня 1997 р. № 12 (v0012700-97) ), якщо матеріальну шкоду заподіяно підсудним спільно з іншою особою, справу щодо якої виділено в окреме провадження, суд покладає обов'язок по відшкодування шкоди у повному розмірі на підсудного. При винесенні в наступному обвинувального вироку щодо особи, справу про яку було виділено в окреме провадження, суд вправі покласти на неї обов'язок відшкодувати шкоду солідарно з раніше засудженим.

Цих положень, при розв'язанні заявленого ДП МОУ "Львівський радіоремонтний завод" цивільного позову, судом не дотримано, з огляду на що вирок, в частині вирішення зазначеного позову, визнаватися законним не може і підлягає скасуванню, з поверненням справи до місцевого суду на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

Оскільки питання про неправильне вирішення цивільного позову залишено поза увагою судом апеляційної інстанції, то в цій частині підлягає скасуванню і ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області від 21 травня 2013 року.

Щодо поставленого в касаційній скарзі представника ДП МОУ "Львівський радіоремонтний завод" питання про скасування судових рішень через безпідставне, на його думку, незадоволення цивільного позову, в зв'язку з викраденням з цього підприємства 677 метрів кабелю, то воно обґрунтованим визнаватися не може, оскільки постановою слідчого від 21 жовтня 2011 року, з кримінальної справи № 142-0469 виділені в окреме провадження матеріали для встановлення осіб, які вчинили крадіжку кабелю КРШУ 19х1 довжиною 477 метрів із ДП МОУ "Львівський радіоремонтний завод".

Крім того, при звільненні ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України (2341-14) , судом першої інстанції не взято до уваги, що ОСОБА_3 вчинив злочин у неповнолітньому віці, з огляду на що встановлення іспитового строку тривалістю 3 роки не ґрунтується на вимогах закону.

Так, у відповідності до ст. 104 КК України (2341-14) , звільнення від відбування покарання з випробуванням до неповнолітніх застосовується відповідно до ст. 75-78 цього Кодексу, з урахуванням положень, передбачених цією статтею.

Згідно ч.2 зазначеної статті кримінального закону іспитовий строк неповнолітнім установлюється тривалістю від одного до двох років.

У відповідності до ст. 395 КПК України (1960) (1001-05) суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого.

Оскільки ні судом першої, ні судом апеляційної інстанції не дотримано вимог кримінального закону при встановленні іспитового строку при звільненні від відбування покарання з випробуванням щодо особи, яка вчинила злочин у неповнолітньому віці, ці судові рішення, в частинні встановлення іспитового строку, підлягають зміні, так як це не погіршує становище засудженого.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України (1960), п. 11 Розділу XI Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу представника цивільного позивача ДП МОУ "Львівський радіоремонтний завод" ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Личаківського районного суду м. Львова від 14 лютого 2013 року та ухвалу колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області від 21 травня 2013 року, щодо ОСОБА_3, в частині вирішення цивільного позову скасувати і в цій частині повернути до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

В порядку ст. 395 КПК України (1960) (1001-05) вирок Личаківського районного суду м. Львова від 14 лютого 2013 року та ухвалу колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області від 21 травня 2013 року, щодо ОСОБА_3, в частині рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням змінити.

На підставі ст. 75, 104 КК України (2341-14) ОСОБА_3 звільнити від призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 2 роки.

В решті зазначені судові рішення залишити без змін.