5-342км14 Про заволодіння державними коштами у вигляді допомоги по безробіттю та інших виплат, скоєне шляхом обману з корисливих мотивів, а також ухилення від сплати податків у великих розмірах - 23.01.2014 Прийняття

розглянула у відкритому судовому засіданні 23 січня 2014 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Чернівецької області на вирок Новоселицького районного суду Чернівецької області від 26 квітня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 16 липня 2013 року щодо засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Вироком Новоселицького районного суду Чернівецької області від 26 квітня 2013 року

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України, раніше не судиму,

за ч. 3 ст. 212 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 25000 (двадцять п'ять тисяч) грн. з позбавленням права обіймати посаду керівника підприємства, установи, організації строком на 2 роки та з конфіскацією майна;

за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 27000 (двадцять сім тисяч) грн. з позбавленням права обіймати посаду керівника підприємства, установи, організації строком на 2 роки 6 місяців та з конфіскацією майна;

за ч. 3 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначеного за ч. 3 ст. 212 КК України яке підлягає поглиненню покаранням призначеного за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у вигляді штрафу у розмірі 27000 (двадцять сім тисяч) грн. з позбавленням права обіймати посаду керівника підприємства, установи, організації строком на 2 роки 6 місяців та з конфіскацією майна.

Відповідно до ст. 72 КК України ОСОБА_1 остаточно призначено покарання у виді штрафу у розмірі 27000 (двадцять сім тисяч) грн. з позбавленням права обіймати посаду керівника підприємства, установи, організації строком на 2 роки 6 місяців з конфіскацією майна, і позбавленням волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання призначеного за ч. 3 ст. 190 КК України з встановленням їй іспитового строку 1 (один) рік 6 (шість) місяців, та покладенням на неї обов'язків передбачених п. п. 2,3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянина України, в силу ст. 89 КК України не судимого,

за ч. 3 ст. 212 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 26000 (двадцять шість тисяч) грн. з позбавленням права обіймати посаду керівника підприємства, установи, організації строком на 2 роки та з конфіскацією майна.

Вироком суду вирішено долю речових доказів та судових витрат по справі.

Згідно з вироком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними та засуджено за вчинені ними злочини за таких обставин.

ОСОБА_1 працюючи в 2003 р. на різних посадах в Державній податковій інспекції Хотинського району Чернівецької області та отримавши дозвіл на роботу за сумісництвом, 1 вересня 2003 року звернулась з письмовою заявою в Хотинський сільськогосподарський технікум про прийняття її на роботу у вказаний технікум на посаду викладача на 2003-2004 учбовий рік за сумісництвом., і Наказом № 83-К від 01.09.2003 року ОСОБА_1 була призначена на посаду викладача за сумісництвом та оплатою згідно штатного розпису з 01.09.2003 року.

20.10.2003 року згідно наказу №13-0 ОСОБА_1 була звільнена з ДПІ Хотинського району Чернівецької області за власним бажанням, про що був зроблений відповідний запис в її трудовій книжці.

30.10.2003 року ОСОБА_1 звернулась в Хотинський районний центр зайнятості з заявою про надання їй статусу безробітного, та надала трудову книжку з записом про звільнення з ДПІ Хотинського району. При цьому, ОСОБА_1, завідомо знаючи, що вона у вказаний період працювала за сумісництвом в Хотинському сільськогосподарському технікумі, умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння державними коштами у вигляді допомоги по безробіттю та інших виплат, не повідомила про те, що вона займається трудовою діяльністю, приховавши цей факт шляхом умовчання, і поставила свій підпис у заяві про надання статусу безробітного, у якій вказано, що вона на даний час не є підприємцем, трудовою діяльність не займається і пенсії не отримує, і таким чином ввела в оману працівників Хотинського районного центру зайнятості. Повідомлення ОСОБА_1 неправдивих даних про те, що вона не займається трудовою діяльністю та умовчання про роботу в Хотинському сільськогосподарському технікумі призвело до видання Хотинським районним центром зайнятості наказу № 3633 від 30.10.2003 року про надання громадянці ОСОБА_1 статусу безробітного та виплату їй грошової допомоги по безробіттю.

Після цього ОСОБА_1, в порушення п. 1 ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення", маючи роботу та отримуючи заробітну плату в Хотинському сільськогосподарському технікумі, незаконно отримала в Хотинському районному центрі зайнятості, що розташований за адресою: Чернівецька область м. Хотин вул. Свято-Покровська 82, одноразову допомогу на зайняття підприємницькою діяльністю в сумі 4052 грн. 91 коп., допомогу по безробіттю в сумі 179 грн., 60 коп., допомогу по безробіттю в період навчання на курсах цільового призначення "Основи підприємницької діяльності" на 63 грн. 33 коп., та кошти на проїзд до місця навчання на суму 54 грн. які ОСОБА_1 отримала 19 та 26 грудня 2003 року за платіжними дорученнями датовані цими ж датами, а всього державних коштів на загальну суму 4349 грн. 84 коп., тобто у великих розмірах.

Крім того, ОСОБА_1, будучи директором ПП "2003" в період із січня по червень 2004 року, з метою умисного ухилення від сплати податків при веденні фінансово-господарської діяльності фактично купуючи велику рогату худобу у фізичних осіб - жителів Чернівецької та Черкаської областей, котрі не є платниками податку на додану вартість, незаконно оформляла придбання зазначеної худоби як закупленої у платника ПДВ - КП "Венант", яке фактично фінансово-господарською діяльністю не займалось і було фіктивним. Для безпідставного формування податкового кредиту та завищення валових витрат підприємства ОСОБА_1 використовувала фіктивні податкові накладні, що подавалися до ДПІ у Хотинському районі та містили завідомо неправдиві відомості про результати проведеної фінансово-господарської діяльності ПП "2003".

Так, із січня по червень 2004 року в деклараціях по ПДВ ОСОБА_1 вказала чисту суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету ПП "2003" в розмірі 2375 грн, а відповідно до висновку судово-бухгалтерської експертизи № 47 від 22 жовтня 2006 року чиста сума ПДВ, занижена за сплатою до бюджету, становить 216 227 грн.

Одночасно у цей самий період 2004 року із каси ПП "2003" ОСОБА_1 видала під звіт на закупівлю великої рогатої худоби та інших товарно-матеріальних цінностей на суму 14 141 800 грн, з яких відзвітувала згідно з реєстрами про витрату готівкових коштів на суму 12 829 494,19 грн, тобто сума неповернутих грошових коштів становить 1 312 390,31 грн. Із цієї суми, 1 312 390,31 грн., мав би бути сплачений податок з доходів фізичних осіб у розмірі 170 610,74 грн.

Отже, із січня по червень 2004 року ОСОБА_1 умисно не сплатила ПДВ у розмірі 216 227 грн, податок з доходів фізичних осіб у розмірі 170 610,74 грн, а всього на загальну суму - 386 837,74 грн.

ОСОБА_1, не будучи працівником ПП "РПС" та не маючи з указаним підприємством трудових відносин, володіючи порядком ведення бухгалтерського та податкового обліків, нарахування податкових платежів юридичною особою, протягом жовтня 2004 - березня 2005 року за попередньою змовою з директором ПП "РПС" ОСОБА_2 сприяла останньому в ухиленні від сплати податків і підробила й підписала податкові накладні ПП "Сибарид", які надавали право на податковий кредит за ПДВ і визначення валових витрат за податком на прибуток ПП "РПС", з метою використання їх ОСОБА_2

ОСОБА_2, будучи директором ПП "РПС", використовуючи ці фіктивні податкові накладні, які склала та підписала ОСОБА_1, при поданні звітності до ДПІ у Хотинському районі офіційних документів - декларацій з ПДВ ПП "РПС" за жовтень - грудень 2004 року - безпідставно вніс до податкового кредиту 1 362 001,82 грн, що призвело до зменшення чистої суми податкових зобов'язань та відповідно до ухилення від сплати ПДВ на таку ж суму.

ОСОБА_2, використовуючи ці ж фіктивні податкові накладні, при поданні звітності до ДПІ у Хотинському районі офіційних документів - декларацій з ПДВ ПП "РПС" за січень - березень 2005 року, безпідставно вніс до податкового кредиту 398 957,22 грн, що призвело до зменшення чистої суми податкових зобов'язань та відповідно до ухилення ОСОБА_2 від сплати ПДВ на таку ж суму.

Отже, своїми умисними діями, які виражалися в складанні завідомо неправдивих документів та передачі їх ОСОБА_2 з метою використання останнім вказаних документів при складанні податкової звітності, ОСОБА_1 сприяла останньому в ухиленні від сплати податку на додану вартість на суму 1 760 959,04 грн., що в 5000 і більше разів перевищує установлений законодавством неоподаткований мінімум доходів громадян.

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 16 липня 2013 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд. При цьому посилається на те, що призначене засудженим покарання із застосуванням статей 69, 75 КК України, на думку прокурора, є таким, що не відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів та особам засуджених внаслідок м'якості. Вказує, що судом при призначенні засудженим покарання не взято до уваги положення ч. 2 ст. 53 КК України, згідно якої розмір штрафу, що призначається судом не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої злочином.

Зазначає, що вказані порушення залишились поза увагою апеляційного суду, а його ухвала не відповідає вимогам ст. 377 КПК України

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу у повному обсязі, та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 у вчиненні зазначених у вироку злочинів по суті не оспорюється, як і кваліфікація їхніх дій.

Що стосується доводів касаційної скарги прокурора про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особам засуджених, то вони є безпідставними.

Так, згідно ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому, суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Нормою ст. 69 КК України передбачено, що за наявності обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частин статті) Особливої частини КК України (2341-14) .

А, положеннями ст. 75 КК України передбачено звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, якщо суд, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Суд порушень вимог цих законів не допустив.

Як вбачається з матеріалів справи, районний суд, призначаючи ОСОБА_1 покарання за ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України та ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 212 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, а також ОСОБА_1 за злочин передбачений ч. 3 ст. 190 КК України із застосуванням ст. 75 КК України врахував характер і ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, данні про осіб засуджених, їх позитивну характеристику за місцем роботи та проживання, відсутність судимостей, те, що з моменту вчинення злочину пройшло багато років, за цей період часу ними не було скоєно інших злочинів та адміністративних правопорушень, на утриманні ОСОБА_1 перебувають батьки похилого віку, та прийшов до обґрунтованого висновку про можливість призначення покарання ОСОБА_1 за скоєні нею злочини із застосуванням ст. ст. 69, 75 КК України, та ОСОБА_2 із застосуванням ст. 69 КК України.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що районний суд на законних підставах прийняв рішення про застосування вимог ст. ст. 69, 75 КК України та прийшов до обґрунтованого висновку про можливість призначення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання нижче від найнижчої межі, встановленою санкцією ч. 3 ст. 212 КК України, та звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання, призначеного за вчинення злочину передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України. А тому, навіть з врахуванням доводів касаційної скарги прокурора, вважає, що покарання призначене засудженим відповідно до вимог ст. 65 КК України, є необхідним й достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.

Наведені в касаційній скарзі прокурора доводи про неправильне застосування кримінального закону у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особам засуджених внаслідок м'якості перевірялись судом апеляційної інстанції, висновки якого вмотивовано відповідно до вимог ст. 377 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б тягнули безумовну зміну або скасування судових рішень у справі не допущено, тому вирок та ухвалу слід залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.