5-258км14 Про відкрите викрадення чужого майна поєднане з насильством, яке не є небезпечним, та розбій, скоєні з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб - 23.01.2014 Прийняття

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І.,

суддів: Бех М.О., Франтовської Т.І.,

за участю прокурора Міщенко Т.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні 23 січня 2014 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25 січня 2013 року, та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 25 квітня 2013 року щодо неї.

Вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25 січня 2013 року засуджено

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України, раніше не судиму,

за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянку України, раніше не судиму,

за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації особистого майна.

ІНФОРМАЦІЯ_3,

громадянку України, раніше не судиму,

Вироком суду також вирішено долю речових доказів та судових витрат по справі.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винною та засуджено за те, що вона вчинила відкрите викрадення чужого майна поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, за попередньою змовою групою осіб, при наступних обставинах.

Так, 15 квітня 2010 року, приблизно о 19 годині 00 хвилин, ОСОБА_1, у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою домовленістю з ОСОБА_2, та ОСОБА_3, з метою заволодіння чужим майном, на провулку Виноградному в м. Кіровограді побачили ОСОБА_4, та реалізуючи свій злочинний намір ОСОБА_1 зупинила її під приводом піти з ними та з'ясувати стосунки. ОСОБА_4, розуміючи намір ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, відмовила та пояснила, що не бажає йти з ними та розмовляти. Тоді ОСОБА_1 виконуючи задумане, утримуючи ручки сумки яку ОСОБА_4 тримала в руках потягла останню за собою, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 діючи умисно та цілеспрямовано згідно спільного злочинного наміру взяли ОСОБА_4 під руки та повели в сторону лісосмуги, яка розташована в районі вул. Московської м. Кіровограда, в безлюдне місце. По ходу руху ОСОБА_1 відпустила ручки сумки потерпілої та йшла позаду них, контролюючи ситуацію і в процесі руху, з метою подавити волю потерпілої, застосовуючи насильство, нанесла ОСОБА_4 один удар ногою в область лівої нирки, спричинивши сильний фізичний біль, від якого та зігнулася, а ОСОБА_3 взяла рукою ОСОБА_4 за волосся і утримуючи таким чином вони разом насильно повели потерпілу в лісопосадку. Зупинившись в лісосмузі між провулком Виноградним та вул. Московською м. Кіровограда, ОСОБА_2 стала погрожувати ОСОБА_4 фізичною розправою і навмисно штовхнула останню руками, від чого та впала у струмок який знаходився поруч. Коли потерпіла ОСОБА_4 підвелася та оглянула свою сумку, яка лежала на землі поруч вона виявила відсутність свого мобільного телефону та попросила дівчат повернути їй телефон, на що ті відповіли відмовою. Після чого ОСОБА_3 взяла руками за голову потерпілу та з силою нагнувши її нанесла три удари коліном в область її обличчя і знову навмисно штовхнула її у воду. Продовжуючи свої злочинні дії направлені на заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, та з погрозою застосування такого насильства ОСОБА_3 та ОСОБА_2 скориставшись безпорадним станом ОСОБА_4, діючи умисно, з корисливих спонукань підійшли знову до неї, та ОСОБА_3 обшукала сумку потерпілої і відкрито викрала гроші в сумі 40 грн., а ОСОБА_2 стала вимагати віддати золоту каблучку, яка знаходилася у потерпілої на руці та після погроз фізичною розправою з їх боку, які ОСОБА_4, перебуваючи в безпорадному стані та безлюдному місці сприймала реально як погрозу своєму життю та здоров'ю, відкрито заволоділа золотою каблучкою належною ОСОБА_4 Після чого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з метою залякати потерпілу, та вимагаючи щоб та не зверталася до органів міліції, нанесли ОСОБА_4 по п'ять ударів кожна ногами в область лівого і правого стегна. В цей час ОСОБА_1 знаходилася поруч та спостерігала за навколишнім середовищем, щоб в разі небезпеки попередити спільниць. В результаті своїх дій ОСОБА_1 застосувала насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спричинили ОСОБА_4, згідно висновку експерта, легкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя та здоров'я останньої, які викликали короткочасний розлад здоров'я та відкрито заволоділи її особистим майном на загальну суму 980 грн.

З місця скоєння злочину ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зникли, а викраденим майном розпорядилися за власним розсудом.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 25 квітня 2013 року вирок місцевого суду змінено.

На підставі ст. 79 КК України ОСОБА_2 звільнено від покарання з випробуванням, та встановлено їй іспитовий строк 2 роки. Згідно з ст. 76 КК України на ОСОБА_2 покладено обов'язки передбачені п. п. 2,3,4 ч. 1 вказаної статті.

В решті вирок суду залишено без зміни.

У касаційному порядку судові рішення щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3 не оскаржуються.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1 порушує питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд, при цьому посилається на неповноту досудового та судового слідства. Вказує, що ніякого відношення до побиття потерпілої, відібрання майна та грошей немає. Докази покладені в основу вироку не доводять її вини у скоєнні злочину за який її засуджено. Судом не взято до уваги її показання про те, що потерпілу били лише ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яким вона робила зауваження та просила не бити потерпілу. При цьому посилається, що у порушення вимог ст. 67 КПК України, суд не надав належної оцінки показанням самої потерпілої ОСОБА_4, та не усунув у них розбіжності викладені у протоколах допиту, та поясненнях останньої, не вжив необхідних заходів для забезпечення явки потерпілої до суду, для їх усунення.

Посилається, що суди обох інстанцій не взяли до уваги показання свідка ОСОБА_5 Суд першої інстанції, позбавив її права задавати запитання даному свідку і перехресно допитати його із засудженими ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Також зазначає, що судом у вироку не наведено доказів того, що злочин скоєний за попередньою змовою групою осіб.

Крім того, зазначає що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України, оскільки в ній не зазначені всі доводи апеляційної скарги, та належним чином не перевірено вирок місцевого суду. Апеляційним судом спотворено її показання, що є суттєвим порушенням вимог КПК України (4651-17) . Посилається, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки показанням свідка ОСОБА_6, та засудженої ОСОБА_2, яких не допитав безпосередньо.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який вважав, що судові рішення слід залишити без зміни; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення без зміни з таких підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 398 КПК України, при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися статтями 370- 372 КПК України. Відповідно до змісту зазначеної норми закону такими підставами є лише істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого.

Як видно із змісту касаційної скарги засудженої, остання фактично посилається на однобічність і неповноту судового слідства, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.

Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, судами першої та апеляційної інстанції всебічно та повно досліджено зібрані по справі докази, у тому числі й ті, на які містяться посилання у касаційній скарзі, та давши їм належну оцінку в їх сукупності, суди дійшли обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у відкритому заволодінні чужим майном, поєднаному із насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої ОСОБА_4, за попередньою змовою з ОСОБА_2 та ОСОБА_3

При цьому, на думку колегії суддів, в процесі досудового, судового слідства по справі істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б могли вплинути на вирішення питання про винуватість засудженої або правильність застосування кримінального закону не допущено.

За встановлених судом фактичних обставин справи дії засудженої ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК України, на думку колегії суддів, кваліфіковані правильно.

При цьому, суд, згідно з матеріалами справи, перевірив показання засудженої щодо її непричетності до злочину, оцінив їх в сукупності з іншими доказами, зібраними у справі, обґрунтовано відхилив їх як недостовірні та визнав наданими з метою уникнути відповідальності за фактично скоєне.

Таким чином посилання засудженої у касаційній скарзі про те, що її вину у скоєнні інкримінованого їй злочину за попередньою змовою групою осіб не доведено, є безпідставними.

Так, причетність ОСОБА_1 до вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, поміж іншого, підтверджуються послідовними показаннями потерпілої ОСОБА_4 на досудовому слідстві, які повністю узгоджуються із даними, що є у протоколі очної ставки між останньою та ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 27-29; 108-109). А тому, доводи касаційної скарги засудженої про те, що суд не надав належної оцінки показанням потерпілої, та не усунув у них розбіжності, безпідставні.

З матеріалів справи також вбачається, що суд неодноразово вживав передбачені ст. 292 КПК України заходи для забезпечення явки до суду потерпілої ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_5 (т. 2 а.с. 162, 172, 186, 200, 201). Після чого показання вказаних осіб, дані на досудовому слідстві, були оголошені та перевірені судом в судовому засіданні в порядку ст. 306 КПК України (т. 2 а.с. 232, 233) за згодою учасників процесу, у тому числі й касатора.

Таким чином доводи засудженої про те, що суди обох інстанцій не взяли до уваги показання свідка ОСОБА_5 є надуманими, як є і надуманими посилання ОСОБА_1 про те, що апеляційний суд спотворив її показання, оскільки вказане спростовується змістом судових рішень що оскаржуються.

Аналогічні касаційній скарзі доводи засудженої були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції, який з ними не погодився та обґрунтовано залишив рішення суду першої інстанції в цій частині без зміни.

При залишенні апеляції засудженої в цій частині без задоволення, а рішення суду першої інстанції без зміни, апеляційний суд зазначив підстави, через які апеляцію в цій частині визнав необґрунтованою, ухвала апеляційного суду є вмотивованою та відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

А доводи засудженої про те, що апеляційний суд безпосередньо не допитав свідка ОСОБА_6, та засуджену ОСОБА_2, не заслуговують на увагу, оскільки судове слідством судом першої інстанції було проведено повно та всебічно, у справі були встановлені всі обставини, що мають значення по справі, допитані всі свідки події, а тому підстав для проведення судового слідства та допиту вказаних осіб у суду апеляційної інстанції не було.

Покарання призначене ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, є необхідним й достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів, підстави для його пом'якшення відсутні.

Істотних порушень кримінального та кримінально-процесуального закону, які є безумовною підставою для зміни чи скасування судових рішень, колегія судді не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року, пунктами 11,15 розділу XI "Перехідні положення" КПК України від 13 квітня 2012 (4651-17) року, колегія суддів, -

касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25 січня 2013 року, та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 25 квітня 2013 року щодо засудженої за ч. 2 ст. 186 КК України ОСОБА_1 залишити без зміни.