Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ:

головуючого Мороза М.А.,

суддів: Крижановського В.Я., Вільгушинського М.Й.,

за участю прокурора Міщенко Т.М.,

засудженого ОСОБА_1,

представника потерпілого ОСОБА_2,

розглянула в судовому засіданні 23 січня 2014 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_1, захисника засудженого ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 грудня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 16 травня 2013 року.

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,

неодноразово судимого, останній раз вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 січня 2006 року за ч. 3 ст. 289 із застосуванням ст. 69, ч. 3 ст. 185 КК України, на підставі ст. 70 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого умовно-достроково 08 травня 2009 року на 1 рік 9 місяців 2 дні,

засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк десять років з конфіскацією всього майна, що є його власністю;

- за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років з конфіскацією всього майна, що є його власністю;

- за ч. 1 ст. 304 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк сім років;

- за ч. 3 ст. 152 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк дванадцять років;

- за п.п. 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_1 визначено у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України,

неодноразово судимого, останній раз вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2011 року за ч. 1 ст. 309 КК України на 1 рік позбавлення волі,

засуджено за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк дванадцять років шість місяців з конфіскацією всього майна, що є його власністю;

- за ч. 3 ст. 152 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк десять років;

- за п.п. 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_3 визначено у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_5, ОСОБА_6, судові рішення щодо яких в касаційному порядку не оскаржені.

Вироком суду також вирішено долю речових доказів та питання щодо судових витрат.

За вироком суду ОСОБА_1, ОСОБА_3 визнано винними і засуджено за те, що вони скоїли злочини за таких обставин.

13 березня 2010 року ОСОБА_1 біля 23-ї год. вступив у попередню змову на скоєння злочину з іншою особою, засудженою цим вироком, знаходячись неподалік будинку № 4-А по вул. Вітянській м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області, побачивши раніш незнайому ОСОБА_7, прослідували за нею в під'їзд, де вчинили на неї розбійний напад з метою заволодіння її майном, - ОСОБА_1 підбіг до потерпілої та розпилив їй в обличчя речовину подразнюючої дії, тим самим застосувавши фізичне насильство, небезпечне для її життя та здоров'я. Таким чином, подолали опір потерпілої, заволоділи її майном, вихопивши з її рук сумки, з чим з місця скоєння злочину зникли, розпорядившись викраденим на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_7 матеріальних збитків на загальну суму 4442,39 грн.

Тими самими діями по вказаному епізоду ОСОБА_1 власним прикладом та шляхом схвалення злочинних дій іншої особи, засудженої цим вироком, разом з яким подолали волю потерпілої до опору, застосовуючи насильство, небезпечне для її життя і здоров'я, та заволоділи належним їй майном, втягнув неповнолітнього в злочинну діяльність.

Крім того, 24 лютого 2010 року біля 03-ї години ОСОБА_1, ОСОБА_3 та інша особа, засуджена цим вироком, будучи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись поблизу лісосмуги неподалік села Крюківщина Києво-Святошинського району, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб вчинили зґвалтування потерпілої ОСОБА_8

24 лютого 2010 року о 03:45 ОСОБА_1 вступив в попередню змову з ОСОБА_3 та іншою особою, засудженою цим вироком, на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_8 з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення її зґвалтування та з метою приховати вказаний злочин. ОСОБА_1, реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_8, усвідомлюючи, що діє спільно за попередньою змовою з ОСОБА_3 та іншою особою, засудженою цим вироком, підбіг зі спини до потерпілої, обхопив ззаду лівою рукою за шию, повалив на землю, ліг на потерпілу зверху одночасно продовжуючи передпліччям лівої руки здавлювати її шию. Після того, як ОСОБА_1 припинив здавлювати шию потерпілої та підвівся, ОСОБА_3 і інша особа, засуджена цим вироком, діючи узгоджено, обмотали ременем шию потерпілої і тягнули за кінці ременя в різні сторони, тим самим здавлюючи її шию, допоки ремінь не розірвався. ОСОБА_3 надав свого ременя ОСОБА_1 і іншій особі, засудженій цим вироком, які продовжили здавлювати шию потерпілої аналогічним способом. В подальшому також ОСОБА_3 разом з ОСОБА_1 продовжили здавлювати шию потерпілої, що продовжувалось біля 5 хвилин. Після цього ОСОБА_3 разом з ОСОБА_1, продовжуючи тримати за кінці ременя, обмотаного навколо шиї ОСОБА_8, відтягли останню вглиб лісосмуги, де зв'язали навколо шиї потерпілої рушник на вузол, в який вставили знайдений поруч фрагмент гілки дерева, продовжуючи здавлювати шию потерпілої. В цей час, інша особа, засуджена цим вироком, знаходилась поруч, спостерігаючи за оточуючою обстановкою. В результаті вказаних злочинних дій, внаслідок механічної асфіксії від здавлювання шиї петлею настала смерть ОСОБА_8

Крім того, 24 лютого 2010 року біля 04-ї години ОСОБА_1 за попередньою змовою групою осіб, разом з ОСОБА_3 та іншою особою, засудженою цим вироком, будучи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись поблизу лісосмуги в 200 метрах від с. Крюківщина, під час вчинення вказаних дій, направлених на вбивство ОСОБА_8, усвідомлюючи, що остання позбавлена можливості чинити опір внаслідок застосованого до неї фізичного насильства, заволоділи особистим майном потерпілої на загальну суму 12 250 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 16 травня 2013 року апеляцію прокурора залишено без задоволення, апеляції захисників засуджених ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_10 та засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_5 задоволено частково, вирок місцевого суду змінено. Виключено з обвинувачення засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_5 визнаного судом доведеним по епізоду від 23 лютого 2010 року щодо потерпілої ОСОБА_8 вказівку на кваліфікуючу ознаку, передбачену п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, прийнято рішення вважати їх засудженими за п.п. 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України та призначено покарання за цим законом ОСОБА_1 у виді довічного позбавлення волі із конфіскацією всього майна, що є його власністю, ОСОБА_3 - у виді позбавлення волі на строк тринадцять років з конфіскацією всього майна, що є його власністю, ОСОБА_5 - із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк вісім років з конфіскацією всього майна, що є його власністю. Перекваліфіковано дії засудженого ОСОБА_1 по епізоду від 23 лютого 2010 року щодо потерпілої ОСОБА_8 з ч. 4 ст. 187 КК України на ч. 2 ст. 185 КК України та за цим законом призначено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років. Перекваліфіковані дії засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_3 по епізоду від 23 лютого 2010 року щодо потерпілої ОСОБА_8 з ч. 4 ст. 187 КК України на ч. 1 ст. 185 КК України та за цим законом призначено покарання ОСОБА_5 у виді позбавлення волі на строк три роки, ОСОБА_3 - у виді позбавлення волі на строк три роки. Покарання засудженим ОСОБА_1 та ОСОБА_3. визначене місцевим судом за ч. 3 ст. 152 КК України, залишено без зміни, а засудженому ОСОБА_5 - пом'якшено до сімох років позбавлення волі. Покарання засудженому ОСОБА_1, визначене вироком місцевого суду за ч. 2 ст. 187 КК України та ч. 1 ст. 304 КК України, залишено без зміни. Остаточне покарання засудженим ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_5 визначено на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 у виді довічного позбавлення з конфіскацією всього майна, що є його власністю, ОСОБА_3 - у виді позбавлення волі на строк тринадцять років з конфіскацією всього майна, що є його власністю, ОСОБА_5 - у виді позбавлення волі на строк вісім років з конфіскацією всього майна, що є його власністю. Виключено з мотивувальної частини вироку посилання на постанову Пленуму Верховного Суду України № 12 від 25 грудня 1999 року. В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційних скаргах:-

захисник ОСОБА_4 просить про зміну судових рішень щодо засудженого ОСОБА_1 та пом'якшення покарання останньому з довічного позбавлення волі до десяти років позбавлення волі. Обґрунтувавши своє прохання тим, що під час повторного судового розгляду, ОСОБА_1 вже не заперечував свою пряму причетність до вбивства ОСОБА_8, щиро каявся у скоєному і просив вибачення у рідних ОСОБА_8, тому, на думку захисника, призначення засудженому вдруге такого покарання як довічне позбавлення волі при очевидній зміні відношення останнього до скоєного, є явно несправедливим внаслідок суворості;

- у своїй скарзі з доповненнями засуджений ОСОБА_1 просить про зміну судових рішень щодо нього та пом'якшення покарання з довічного позбавлення волі до десяти років позбавлення волі з аналогічних підстав наведених його захисником. Крім того, вказав на істотні порушення кримінально-процесуального закону, що потягло порушення його права на захист, оскільки йому не надано було можливості ознайомитися із матеріалами справи для внесення касаційної скарги, хоча звертався до суду із вказаними клопотаннями;

- засуджений ОСОБА_3 просить про зміну судових рішень щодо нього шляхом виключення з обвинувачення кваліфікацію дій за п. 9 ч. 2 ст. 115 КК України та ч. 3 ст. 152 КК України, кваліфікувавши дії за п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України та ч. 1 ст. 185 КК України, визначивши йому покарання за цими статтями та на підставі ст. 70 КК України у виді десяти років позбавлення волі. При обґрунтуванні свого прохання заперечив встановлені судами фактичні обставини справи.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, пояснення засудженого ОСОБА_1, який просив його касаційну скаргу задовольнити, представника потерпілого, який заперечував проти задоволення касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що за таких обставин слухання справи є неможливим - клопотання засуджених про ознайомлення в суді з матеріалами справи мають бути задоволені, а матеріали справи поверненню до місцевого суду з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, засуджений ОСОБА_3 після постановлення вироку та ухвали апеляційного суду щодо нього звернувся із клопотанням до апеляційного суду про ознайомлення його з матеріалами справи для написання касаційної скарги, на що листом було повідомлено щодо можливості такого ознайомлення в суді першої інстанції (том 9 а.с. 193-194). В подальшому, ОСОБА_3 звернувся до місцевого суду із таким клопотанням, яке не було розглянуто (том 9 а.с. 202). Аналогічні клопотання про ознайомлення з матеріалами справи для написання касаційної скарги подавав засуджений ОСОБА_1, які так само були залишені без розгляду (том 9 а.с. 200, 217).

Згідно ч. 2 ст. 384 КПК України 1960 року засуджені ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є особами, які мають право на касаційне оскарження судових рішень. Відповідно до частини 5 цієї статті особам, які вправі подати касаційну скаргу, надається можливість ознайомитися в суді з матеріалами справи для вирішення питання про внесення касаційної скарги.

За змістом ст. 370 КПК України 1960 року недотримання зазначених вимог закону є порушенням права засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на захист.

Європейський суд з прав людини по справі "Коростильов проти України" визнав подібний факт як порушення статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.

Керуючись ст. 392 КПК України 1960 року та пунктом 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України (4651-17) , колегія суддів

Клопотання засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про ознайомлення з матеріалами справи задовольнити.

Кримінальну справу щодо засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_3 зняти з касаційного розгляду і повернути до Києво-Святошинського районного суду Київської області для виконання вимог ч. 5 ст. 384 КПК України 1960 року.

Після виконання ухвали суду кримінальна справа підлягає поверненню до касаційного суду для розгляду касаційних скарг засуджених та захисника.