Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І.,

суддів: Кравченка С.І., Франтовської Т.І.,

розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 21 червня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 10 жовтня 2013 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Коростень Житомирської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України,

Вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 21 червня 2013 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна, яке є власністю засудженого, та виправдано за п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України за недоведеністю його участі у вчиненні даного кримінального правопорушення.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_3 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України, та призначено покарання у виді 13 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна, яке є власністю засудженого.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 10 жовтня 2013 року вищезазначений вирок суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 порушує питання про зміну вищезазначених судових рішень у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При цьому посилається на те, що районний суд безпідставно не перекваліфікував дії засудженого ОСОБА_2 з ч. 4 ст. 187 КК України на ч. 3 ст. 186 КК, оскільки у останнього із засудженим ОСОБА_3 була попередня домовленість про вчинення тільки пограбування, поєднаного з проникненням у житло. Поряд з цим, просить визнати як обставину, що пом'якшує покарання засудженому - вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_2 вперше, і призначити йому покарання із застосуванням статей 75, 76 КК України, звільнивши останнього від відбування призначеного судом покарання з випробуванням з іспитовим строком.

Згідно вироку суду ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що в ніч з 29 на 30 листопада 2012 року разом із ОСОБА_3, знаходячись в квартирі АДРЕСА_1, під час спільного розпивання алкогольних напоїв з мешканцем даної квартири - особою, відносно якої матеріали досудового розслідування виділені в окреме провадження, вступили у попередню змову на вчинення розбійного нападу на ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Цієї ж ночі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та особа, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, прийшли до будинку АДРЕСА_3, де проживала ОСОБА_4, діючи згідно до раніше розподілених ролей, ОСОБА_2 залишився на подвір'ї та спостерігав за навколишньою обстановкою, а ОСОБА_3, шляхом пошкодження скла вікна веранди вказаного будинку, проник до веранди, де знайшов сокиру, якою відчинив металеві двері, що ведуть до будинку та побачив потерпілу, яка стояла перед дверима.

Діючи в стані ексцесу виконавця, з метою умисного вбивства без відома інших учасників, ОСОБА_3 обухом сокири з великою силою наніс не менше двох ударів по голові потерпілої - в життєво-важливий орган, від чого остання втратила свідомість та впала на підлогу. Потерпілій ОСОБА_4 були нанесені тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, від яких 01 грудня 2012 року о 3 год. 45 хв. в реанімаційному відділенні Коростенської ЦМЛ настала її смерть.

Продовжуючи свої дії, ОСОБА_3 відчинив вхідні двері будинку, після чого всі спільники почали його обшукувати та, діючи за попередньою змовою, руками та ногами нанесли потерпілій не менше чотирьох ударів по тулубу, спричинивши останній легкі тілесні ушкодження, які в причинному зв'язку із настанням смерті не знаходяться.

Після цього ОСОБА_2 та ОСОБА_3 разом з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, незаконно заволоділи належним ОСОБА_4 майном на загальну суму 10 100 грн. та з місця події зникли.

Вирок суду в частині засудження ОСОБА_3 в касаційному порядку не оскаржується.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши дотримання захисником порядку, строків касаційного оскарження та відповідність касаційної скарги вимогам закону, доводи касаційної скарги та надані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Суд касаційної інстанції, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Так, фактичні обставини справи були предметом оцінки суду першої та апеляційної інстанції і перегляду в касаційному порядку відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК України не підлягають.

Разом з тим, суд першої інстанції, оцінивши зібрані по даному кримінальному провадженні докази в їх сукупності, дійшов правильного висновку про відсутність попередньої змови між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, на вчинення вбивства ОСОБА_4, а тому обґрунтовано виправдав ОСОБА_2 за п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, зазначених у вироку, ґрунтується на сукупності зібраних та досліджених у судовому засіданні доказах, а саме: показаннях самого обвинуваченого, який не заперечував проти встановлених фактичних обставин кримінального провадження; показаннях свідка ОСОБА_5 про наявність у ОСОБА_4 золотих прикрас та грошових коштів; показаннях свідка ОСОБА_6, який в ніч скоєння кримінального правопорушення відносно ОСОБА_4 під вікном свого будинку чув сварку та бачив бійку між трьома чоловіками; показаннях свідка ОСОБА_7, яка разом із сусідкою ОСОБА_8 заходила до будинку потерпілої та бачила останню лежачою в коридорі на підлозі обличчям до верху, на обличчі якої була кров, а в будинку був безлад; протоколі огляду місця події від 30 листопада 2012 року та схематичному плані до нього, якими зафіксовано місце вчинення кримінального правопорушення в будинку АДРЕСА_3, належному ОСОБА_4; даних, що містяться у висновку судово-медичної експертизи № 334 від 28 січня 2013 року, яким зафіксована смерть ОСОБА_4 від нанесених тяжких тілесних ушкоджень; даних, що містяться у висновку судово-медичної експертизи № 01 від 25 лютого 2013 року про встановлення тілесних ушкоджень на тілі потерпілої, утворення яких можливе за обставин, вказаних ОСОБА_3 під час слідчого експерименту; протоколі обшуку від 09 січня 2013 року в будинку ОСОБА_3 та вилучення взуття та одягу останнього; висновку судово-імунологічної експертизи № 7/12-13 від 13 лютого 2013 року, згідно якого на светрі ОСОБА_3 виявлена кров людини, походження якої від ОСОБА_4 не виключається; висновку одорологічної експертизи № 8/5 від 22 лютого 2013 року, яким встановлено, що зразок запахової інформації, вилученої з сокири, має співпадання із зразком запаху крові, відібраної у ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а зразок запахової інформації, вилученої з викрутки, має співпадання із зразком запаху крові, відібраної у ОСОБА_2; протоколі проведення слідчого експерименту від 10 січня 2013 року, згідно якого ОСОБА_3 в присутності захисника обставини скоєного кримінального правопорушення відтворив на місці події; протоколі проведення слідчого експерименту від 10 січня 2013 року, згідно якого ОСОБА_2 в присутності захисника обставини скоєного кримінального правопорушення відтворив на місці події та вказав, що він зняв з пальця потерпілої, яка лежала непритомна на підлозі, золоту каблучку; тощо.

Твердження захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 про те, що районний суд безпідставно не перекваліфікував дії засудженого ОСОБА_2 з ч. 4 ст. 187 КК України на ч. 3 ст. 186 КК, так як у останнього із засудженим ОСОБА_3 була попередня домовленість про вчинення тільки пограбування, поєднаного з проникненням у житло, є необґрунтованими. Суд першої інстанції правильно послався на п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 22009 року № 10 (v0010700-09) "Про судову практику у справах про злочини проти власності" якщо група осіб за попередньою змовою мала намір вчинити крадіжку чи грабіж, а один з учасників застосував або погрожував застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я потерпілого, то дії цього учасника належить кваліфікувати як розбій, а дії інших осіб - відповідно як крадіжку чи грабіж за умови, що вони безпосередньо не сприяли застосуванню насильства або не скористались ним для заволодіння майном потерпілого, оскільки засуджений ОСОБА_2 чітко вказав, що він, побачивши непритомну потерпілу, лежачу на підлозі, хоча і не сприяв застосуванню насильства щодо неї, однак скористався цим та заволодів золотою каблучкою і мобільним телефоном, належними останній, то його дії вірно кваліфіковані саме за ч. 4 ст. 187 КК України.

Разом з тим, у касаційній скарзі не наведено обставин, передбачених ст. ст. 412, 413 КПК України, які б свідчили про істотні порушення кримінального процесуального закону України, неправильне застосування кримінального закону, тим більше, що суд з достатньою повнотою дослідив матеріали кримінального провадження, які стосуються об'єму обвинувачення ОСОБА_2

Таким чином, кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 187 КК України є правильною, сумнівів у колегії суддів не викликає.

Посилання захисника на те, що суду необхідно було визнати обставину "вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_2 вперше", як пом'якшуючу покарання, є також не обґрунтованим, оскільки ця обставина належить до характеристики особи ОСОБА_2, а тому не може враховуватися як обставина, що пом'якшує йому покарання.

Призначене ОСОБА_2 покарання судом першої інстанції у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна, яке є власністю засудженого, в межах санкції ч. 4 ст. 187 КК України, з урахуванням всіх обставин справи та особи засудженого, є обґрунтованим і необхідним для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, відповідає вимогам ст. 65 КК України.

В той же час, як вбачається зі змісту ухвали апеляційного суду, наведені у касаційній скарзі захисника ОСОБА_1 доводи, за своїм змістом аналогічні доводам його апеляційної скарги і на них надано обґрунтовані відповіді. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України, з наведеними в ній висновками щодо законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції та відсутності підстав для його зміни колегія суддів погоджується.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги захисника та вважає, що у відкритті провадження слід відмовити згідно п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах виправданого за недоведеністю участі у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, та засудженого за ч. 4 ст. 187 КК України ОСОБА_2 на вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 21 червня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 10 жовтня 2013 року щодо останнього.

Ухвала оскарженню не підлягає.