Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Животова О.Г., суддів Пузиревського Є.Б., Крещенка А.М., за участю прокурора Вергізової Л.А.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 21 січня 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 4 квітня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2013 року щодо ОСОБА_5,

Вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 4 квітня 2013 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України,

такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладенням обов'язків, передбачених п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Стягнуто з засудженого ОСОБА_5 судові витрати за проведення експертиз на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в Дніпропетровській області у розмірі 773 грн. 52 коп., та на користь держави - 150 грн.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2013 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що він близько 15 год. 23 жовтня 2011 року біля річки Саксагань вздовж вул. Ігнатєва в м. Кривому Розі незаконно придбав для власного вживання без мети збуту 3 мл наркотичного засобу опію ацетильованого. Приблизно о 15 год. 50 хв. того ж дня ОСОБА_5 був затриманий працівниками міліції і у нього було вилучено опій ацетильований, який в перерахунку на суху речовину становить 0,450 гр.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, порушує питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд. Зазначає, що місцевий суд безпідставно перекваліфікував дії ОСОБА_5 з ч. 2 ст. 307 на ч. 1 ст. 309 КК України та призначив м'яке покарання, а суд апеляційної інстанції належним чином не мотивував свою ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав подану касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 362 і 365 КПК України 1960 року суд апеляційної інстанції зобов'язаний перевірити всі доводи апеляції, у тому числі за необхідності - і шляхом проведення судового слідства. Згідно зі ст. 377 КПК України 1960 року в своїй ухвалі суд апеляційної інстанції зобов'язаний навести докладні мотиви прийнятого рішення і в разі, якщо апеляція залишається без задоволення, зазначити підстави, через які її визнано необґрунтованою.

В ухвалі апеляційного суду повинні бути проаналізовані і співставлені з наявними в справі і додатково поданими матеріалами всі доводи апеляції і на кожний з доводів дана вичерпна відповідь. Ухвала, що не містить висновків з питань про доведеність або недоведеність обвинувачення, кваліфікацію злочину, про міру покарання, не відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

Ці вимоги закону суд апеляційної інстанції належним чином не виконав.

Так, апеляційний суд, залишаючи апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, без задоволення, а вирок суду - без зміни, усупереч вимогам ст. 377 КПК України 1960 року належним чином не мотивував своєї ухвали, не навів ґрунтовного аналізу цих та інших доводів апеляції прокурора, не співставив наявні у справі докази та не навів мотивів, з яких доводи апеляції визнані безпідставними, а щодо правильності висновків суду першої інстанції обмежився загальними фразами про правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 309 КК України.

З матеріалів справи вбачається, що в апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, порушувалося питання про скасування вироку суду та направлення справи на новий судовий розгляд.

При обґрунтуванні свого прохання прокурор послався на те, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги зізнавальні показання ОСОБА_5 під час досудового розслідування, пояснення свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, протоколи огляду й вилучення наркотичних засобів, очної ставки між ОСОБА_5 та свідком ОСОБА_8, висновок судово-хімічної експертизи та інші докази, які, на думку прокурора, є допустимими й достатніми доказами і підтверджують вчинення ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Апеляційний суд усупереч вимогам ст. 377 КПК України 1960 року взагалі не перевірив доводи апеляційної скарги, не надав відповіді на твердження, викладені в апеляції, і не зазначив підстав, через які вони визнані необґрунтованими.

За таких обставин колегія суддів вважає, що у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд.

При новому апеляційному розгляді слід виконати усі вимоги чинного законодавства, ретельно перевірити усі доводи, які містяться в апеляції, та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись п.п. 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) та ст.ст. 394 - 396 КПК України 1960 року, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2013 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.