Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Животова Г.О., суддів Пузиревського Є.Б., Крещенка А.М., за участю прокурора Вергізової Л.А.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 21 січня 2014 року матеріали справи за касаційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Залізничного районного суду м. Львова від 13 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 9 квітня 2013 року,

Постановою старшого прокурора прокуратури Залізничного району м. Львова від 18 липня 2012 року за скаргою ОСОБА_5 відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо працівників Залізничного РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області за ознаками злочину, передбаченого ст. 364 КК України, на підставі п. 2 ст. 6 КПК України 1960 року за відсутністю складу злочину.

Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 13 березня 2013 року скаргу ОСОБА_5 на вказану постанову прокуратури залишено без задоволення.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області від 9 квітня 2013 року постанову місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону, порушує питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд. При цьому зазначає, що місцевий суд не дослідив всіх обставин справи і дійшов передчасного висновку про законність постанови прокуратури про відмову в порушенні кримінальної справи, а суд апеляційної інстанції належним чином не мотивував свою ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 362 і 365 КПК України 1960 року суд апеляційної інстанції зобов'язаний перевірити всі доводи апеляції, у тому числі за необхідності - і шляхом проведення судового слідства. Згідно зі ст. 377 КПК України 1960 року в своїй ухвалі суд апеляційної інстанції зобов'язаний навести докладні мотиви прийнятого рішення і в разі, якщо апеляція залишається без задоволення, зазначити підстави, через які її визнано необґрунтованою.

В ухвалі апеляційного суду повинні бути проаналізовані і співставлені з наявними в справі і додатково поданими матеріалами всі доводи апеляції і на кожний з доводів дана вичерпна відповідь.

Ці вимоги закону суд апеляційної інстанції належним чином не виконав.

Так, апеляційний суд, залишаючи апеляцію ОСОБА_5 без задоволення, а постанову місцевого суду - без зміни, всупереч вимогам ст. 377 КПК України 1960 року належним чином не мотивував своєї ухвали, не навів ґрунтовного аналізу цих та інших доводів апеляції ОСОБА_5, не співставив наявні у справі докази та не навів мотивів, з яких доводи апеляції визнані безпідставними, а щодо правильності висновків суду першої інстанції обмежився загальними фразами про законність постанови старшого прокурора прокуратури Залізничного району м. Львова про відмову в порушенні кримінальної справи.

З матеріалів справи вбачається, що в апеляції ОСОБА_5 порушувалось питання про скасування постанови місцевого суду та постанови прокуратури про відмову в порушенні кримінальної справи.

При обґрунтуванні свого прохання ОСОБА_5 послався на те, що постанова судді не ґрунтується на доказах, досліджених в судовому засіданні, не були опитані всі свідки по справі, зокрема, працівники швидкої медичної допомоги та не досліджені всі матеріали відмовного провадження. Крім того, заявник вказував, що перевірку по його скарзі проводили не працівники прокуратури, а робітники міліції, на дії яких він скаржився, також до вказаних подій він був інвалідом ІІ групи, а після перевищення владних повноважень робітниками міліції став інвалідом І групи, у зв'язку з чим не було проведено судово-медичне освідування і суд, постановляючи ухвалу, безпідставно взяв до уваги одні докази та відкинув інші.

Апеляційний суд усупереч вимогам ст. 377 КПК України 1960 року взагалі не перевірив доводи апеляційної скарги, не надав відповіді на твердження, викладені в апеляції, і не зазначив підстав, через які вони визнані необґрунтованими.

За таких обставин колегія суддів вважає, що у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд.

При новому апеляційному розгляді слід виконати усі вимоги чинного законодавства, ретельно перевірити усі доводи, які містяться в апеляції, та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись п.п. 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) та ст.ст. 394 - 396 КПК України 1960 року, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 9 квітня 2013 року року у справі за скаргою ОСОБА_5 на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.