Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Зубара В.В.,

суддів: Марчук Н.О., Романець Л.А.,

за участю прокурора Голюги В.В.,

засудженого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянула в судовому засіданні 21 січня 2014 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_1 на вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08 листопада 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області від 24 квітня 2013 року.

Цим вироком, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду,

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого, що

не має судимостей,

засуджено за ч. 2 ст. 368 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах та органах державної влади та їх апаратах, працівники яких здійснюють організаційно-розпорядчі обов'язки, строком на 2 роки, з конфіскацією майна, яке є його власністю.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він, працюючи на посаді слідчого СВ Васильківського МРВ ГУ МВС України в Київській області, будучи представником влади та службовою особою, яка займає відповідальне становище, маючи з 17 жовтня 2007 року у своєму провадженні кримінальну справу № 08-1868 за фактом вчинення невстановленою особою дорожньо-транспортної пригоди, під час якої загинула ОСОБА_3, за ч. 2 ст. 286 КК України, та встановивши під час досудового слідства, що вищезазначене ДТП було вчинене на автомобілі "Опель-Омега", державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4, повідомив останньому, що за матеріальну винагороду в сумі 7 000 доларів США він може закрити кримінальну справу та повернути належний йому автомобіль, який зберігався на штрафмайданчику Васильківського МРВ.

03 липня 2008 року ОСОБА_1, попередньо домовившись із ОСОБА_4 про зустріч, знаходячись в салоні свого автомобіля "Чері Амулет", державний номер НОМЕР_2, на автобусній зупинці по вул. Володимирській, 70 в м. Василькові, отримав від останнього частину обумовленої суми хабара в розмірі 3 000 доларів США, що за курсом НБУ становило 14 548 грн. 50 коп., за обіцянку закрити кримінальну справу № 08-1868 і повернути ОСОБА_4 автомобіль "Опель Омега".

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2, не погоджуючись із судовими рішеннями, постановленими щодо ОСОБА_1, просить їх змінити через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості й особі засудженого внаслідок суворості, застосувавши до призначеного основного покарання положення ст. 75 КК України. Свої вимоги захисник мотивує тим, що місцевий суд, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, при призначенні ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в недостатній мірі врахував усі обставини, що пом'якшують покарання, дані про його особу та сімейний стан. Крім того, захисник зазначає про невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 377 КПК України (1960).

Засуджений ОСОБА_1 у касаційній скарзі, доводи якої аналогічні доводам касаційної скарги його захисника, просить змінити постановлені щодо нього судові рішення через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та його особі внаслідок суворості, застосувавши положення ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та засудженого на підтримання поданих скарг, пояснення прокурора із запереченням проти скарг, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що вони підлягають частковому задоволенню на таких підставах.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 368 КК України ґрунтуються на зібраних у справі доказах.

Суд першої інстанції у відповідності до вимог ст. 67 КПК України (1960) оцінив докази у справі, та з дотриманням вимог статей 323, 333- 335 КПК України (1960) постановив вирок, належним чином умотивувавши своє рішення та дійшовши обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, місцевий суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував тяжкість вчиненого злочину, дані про особу засудженого, відсутність обставин, які обтяжують та пом'якшують покарання, та обґрунтовано дійшов висновку, що виправлення засудженого та попередження нових злочинів можливо досягти, призначивши йому покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

Перегляд справи в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінально-процесуального закону.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України (1960).

Разом із тим, колегія суддів уважає, що місцевий та апеляційний суди недостатньо врахували конкретні обставини справи, особу ОСОБА_1 і призначили покарання, яке за своїм розміром є явно несправедливим, на що обґрунтовано вказали у касаційних скаргах захисник і засуджений.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, мотивуючи своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією кримінального закону.

Колегія суддів установила, що ОСОБА_1 вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиро покаявся, позитивно характеризується як за місцем проживання, так і за місцем роботи, має на утриманні малолітню дитину, непрацюючу дружину та батьків - пенсіонерів - інвалідів.

За наявності вищенаведених обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, колегія суддів вважає можливим застосувати положення ч. 1 ст. 69 КК України й пом'якшити ОСОБА_1 призначене основне покарання.

Також колегія суддів уважає за необхідне уточнити редакцію ч. 2 ст. 368 КК України, за якою засуджено ОСОБА_1, адже ця кримінально-правова норма неодноразово змінювалась законами України.

Ураховуючи, що злочинні дії з отримання ОСОБА_1 хабара закінчились 03 липня 2008 року, вони підпадають під кваліфікацію за ч. 2 ст. 368 КК в редакції Закону України від 05 квітня 2001 року, а не 2008 року, як помилково зазначив суд першої інстанції.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України (1960), пунктами 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів

Касаційні скарги захисника ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08 листопада 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області від 24 квітня 2013 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Пом'якшити призначене ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 368 КК України (в ред. Закону від 05 квітня 2001 року) основне покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі.

Вважати засудженим ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 368 КК України (в ред. Закону від 05 квітня 2001 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах та органах державної влади та їх апаратах, працівники яких здійснюють організаційно-розпорядчі обов'язки, строком на 2 роки, з конфіскацією майна, яке є його власністю

У решті судові рішення залишити без зміни.