357/10898/13-к Про розбій, скоєний двома особами із застосуванням травматичної зброї - 07.12.2016 Прийняття

розглянула в судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами прокурора та захисника ОСОБА_2 на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 22 червня 2016 року.

Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2015 року, залишеного без зміни ухвалою Апеляційного суду Київської області від 22 червня 2016 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. ФастоваКиївської області, який мешкає в цьому ж АДРЕСА_1, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з конфіскацією Ѕ майна, що є його власністю, окрім житла.

Згідно вироку суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 8 червня 2013 року приблизно в 00.20 год. разом із невстановленою досудовим слідством особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, на автомобілі марки "Рено Конго", державний реєстраційний номер

НОМЕР_2 під керуванням невстановленої особи, під'їхав до автомобіля НОМЕР_1, який стояв на узбіччі поблизу будинку № 4 - В по вул. Ватутіна у с. Шкарівці Білоцерківського району Київської області. Скориставшись тим, що водій та пасажир цього автомобіля вийшли, невстановлена особа та ОСОБА_1 здійснили декілька пострілів із пневматичних пістолетів (один з яких належав засудженому), при чому невстановлена особа вистрілила у напрямку потерпілих, внаслідок чого було поранено ОСОБА_3 - заподіяно легкі тілесні ушкодження, які спричинили короткочасний розлад здоров'я. В результаті таких дій та застосуванню до потерпілих газового балончика "Терен-1" було подолано опір ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які знаходилися біля автомобіля "МАН", а також умисно з корисливою метою відкрито викрадено два мішки з кореспонденцією загальною вартістю 500 грн., належних ТОВ "Гюнсел".

У касаційних скаргах:

- прокурор ставить питання про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд першої інстанції вийшов за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, виключивши з нього кваліфікуючу ознаку як "погрозу застосування такого насильства". Також зазначає, що у мотивувальній частині вироку, суд зазначив, що ОСОБА_1 "скоїв напад…, за попереднім зговором групою осіб, чим допустив неправильне застосування кримінального закону, а також при призначенні покарання безпідставно врахував пом'якшуючою обставиною - визнання вини та щире каяття. Стверджує, що вказані порушення залишились поза увагою апеляційного суду, чим порушено вимоги ст. 419 КПК України.

- захисник вважає, що вказані судові рішення підлягають скасуванню, а кримінальне провадження закриттю у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд першої інстанції вийшов за межі висунутого ОСОБА_1 обвинувачення, оскільки обвинувальний акт не містить ознак розбою (нападу), вчиненого за попередньою змовою групою осіб. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази участі ОСОБА_1 в розбійному нападі. Вказує на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначає, що ці порушення кримінального процесуального закону було проігноровано апеляційним судом.

Заслухавши доповідача, доводи прокурора, який не підтримав касаційні скарги прокурора й захисника, пояснення засудженого на підтримку касаційної скарги і прокурора, і захисника з підстав, викладених у них, перевіривши матеріали справи та доводи касаційних скарг прокурора та захисника, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 433 КПК України до компетенції касаційного суду не відноситься перевірка обставин, зазначених у ст. 410, 411 КПК України щодо неповноти судового розгляду провадження, невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам провадження. У зв'язку з наведеним, доводи засудженого в цій частині у касаційному порядку перегляду не підлягають.

Згідно зі ст. 94 КПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, який постановив вирок, і ці вимоги закону судом першої інстанції дотримані у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів провадження, висновки про доведеність вини ОСОБА_1 та кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 187 КК України суд зробив на підставі зібраних у провадженні та детально досліджених у судовому засіданні доказів у їх сукупності та взаємозв'язку.

При цьому суд в обґрунтування обвинувачення вмотивовано послався на показання самого обвинуваченого ОСОБА_1, який не заперечував, що здійснив напад на потерпілих, але для того щоб їх налякати; пояснення потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які розповіли про обставини розбійного нападу на них; пояснення свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8.; протокол слідчого експерименту та фото таблицею до нього; висновком судово-медичної експертизи № 174 від 14.06.2013 про характер, локалізацію, ступень тяжкості та механізм спричинення потерпілому ОСОБА_3 тілесних ушкоджень; висновок дактилоскопічної експертизи № 479 від 13.06.2013 року; висновок судово-балістичної експертизи № 528 ВКЕ від 29.06.2013 та пояснення експерта.

Вказані докази, що були перевірені у судовому засіданні, узгоджуються між собою та підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб.

За таких обставин вважати, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, немає підстав.

Правильно встановивши всі обставини вчиненого засудженим кримінального правопорушення, суд правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 187 КК України.

Суди першої та апеляційної інстанцій ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі захисника про відсутність у діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України. Викладені в судових рішеннях мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими, такими, що відповідають матеріалам справи.

Апеляційний суд переглянув це кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника та засудженого, та у відповідності до ст. 419 КПК України виніс мотивовану ухвалу, якою визнав вирок суду першої інстанції щодо останнього законним і обґрунтованим.

Викладені в ухвалі мотиви про визнання доводів скаржників безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими, такими, що відповідають матеріалам провадження.

Щодо доводів касаційних скарг про те, що районний суд вийшов за межі обвинувачення, то такі доводи колегія суддів вважає неспроможними з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити:

1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;

5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;

6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання;

7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;

7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими;

Із обвинувального акта стосовно ОСОБА_1 вбачається, що у ньому наведено усі необхідні дані, передбачені у ч. 2 ст. 291 КПК України, зокрема, виклад фактичних обставин із зазначенням місця вчинення злочину, часу та його способу, а також правова кваліфікація кримінального правопорушення, котре інкримінується ОСОБА_1

Доводи захисника про наявність такої кваліфікуючої ознаки як "погроза застосування такого насильства" у обвинувальному акті, та в подальшому виключення її з обвинувачення судом першої інстанції не можна вважати таким, що суд вийшов за межі пред'явленого обвинувачення, оскільки ним наведено правову кваліфікацію вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, виходячи із фактичних обставин справи, і дана обставина не вплинула на правильність складання цього акта та його законність, а також законності постановлення вироку суду першої інстанції.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Із підстав, передбачених ст. 69 КК України, суд може призначити особі більш м'яке покарання, ніж передбачено законом.

Залишаючи без змін вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2015 року стосовно ОСОБА_1 в частині призначеного йому цим судом покарання із застосуванням ст. 69 КК України, суд апеляційної інстанції обґрунтовано погодився з викладеними доводами суду на обґрунтування такого рішення (щире каяття засудженого та сприяння розкриттю злочину, відшкодування збитків), визнавши їх такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити судам першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно розглянути провадження і постановити законні та обґрунтовані рішення, не встановлено.

Керуючись статтями 434, 436 КПК України, п. 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 02 червня 2016 року (1402-19) , колегія суддів

Касаційні скарги прокурора та захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 22 червня 2016 року щодо засудженого ОСОБА_1 без зміни.