5-30к14 Про порушення ПДР, скоєння зіткнення із деревом, що спричинило пасажирам середньої тяжкості і тяжкі тілесні ушкодження та загибель двох осіб - 21.01.2014 Прийняття

головуючого Міщенка С.М., суддів Єлфімова О.В., Сахна Р.І., з участю прокурора Матюшевої О.В. розглянула в судовому засіданні в м. Києві 21 січня 2014 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6, засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 на вирок Апеляційного суду Харківської області від 5 серпня 2013 року.

Вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 10 січня 2013 року

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Стягнуто з ОСОБА_7 в рахунок відшкодування моральної шкоди на користь потерпілих: ОСОБА_9 - 6500 грн., ОСОБА_6 - 21000 грн., ОСОБА_10 - 37000 грн., ОСОБА_5 - 100000 грн. та на його користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 99074 грн. 56 коп., на користь Головного управління Держказначейства України в Харківській області на відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_5 - 3029 грн. 96 коп., потерпілої ОСОБА_9 - 5172 грн. 09 коп. та ОСОБА_7 - 1760 грн. 29 коп.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в Харківській області судові витрати в сумі 1823 грн. 48 коп. за проведення експертизи.

Цим вироком також вирішено долю речових доказів.

Вироком Апеляційного суду Харківської області від 5 серпня 2013 року вирок щодо засудженого ОСОБА_7 скасовано в частині призначеного йому покарання, а також стягнення з нього сум на користь потерпілих ОСОБА_5 і ОСОБА_9 та ОСОБА_7 призначено покарання за ч. 3 ст. 286 КК України у виді 7 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки; виключено з мотивувальної частини вироку вказівку про визнання обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_7, його вік; мотивувальну частину вироку доповнено вказівкою про те, що за ч. 3 ст. 286 КК України дії ОСОБА_7 кваліфіковано як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження, тяжкі тілесні ушкодження та загибель двох осіб; позов представника потерпілого ОСОБА_11 задоволено, стягнено на його користь із засудженого ОСОБА_7 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 99074 грн. 56 коп. та 50000 грн. моральної шкоди. В решті цей вирок залишено без зміни.

Згідно з вироком, ОСОБА_7 визнано винним у порушенні правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим середньої тяжкості і тяжкі тілесні ушкодження та загибель двох осіб, вчиненому за таких обставин.

ІНФОРМАЦІЯ_4 приблизно о 4 год. 30 хв., ОСОБА_7, керуючи автомобілем марки "Шевроле Авео", д.н. НОМЕР_1, та рухаючись по автодорозі Андріївка-Курган-Мелова в напрямку сел. Андріївка Балаклійського району Харківської області зі швидкістю 80 км/год, на шляху руху в районі 1 км + 700 м, де є заокруглення автодороги вліво по ходу руху автомобіля, грубо порушив п.п. 1.5, 12.1 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , а саме не врахував дорожню обстановку і не обрав таку швидкість руху, а також прийоми управління, які дозволили б постійно контролювати рух автомобіля, внаслідок чого не впорався з управлінням та допустив виїзд автомобіля за межі проїжджої частини дороги з наступним наїздом на перешкоду (дерево), внаслідок чого пасажирам ОСОБА_12 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок заподіяння яких він помер на місці події, ОСОБА_10 були завдані тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких ІНФОРМАЦІЯ_3 вона померла в Балаклійській ЦРЛ, ОСОБА_5 - тяжкі тілесні ушкодження, які потягли стійку втрату загальної працездатності не менше ніж на 1/3, ОСОБА_9 - тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості за тривалістю розладу здоров'я.

У касаційних скаргах:

- прокурор поставив питання про скасування вироку апеляційного суду та направлення справи на новий судовий розгляд через істотне порушення кримінально-процесуального закону, посилаючись при цьому на те, що після зміни обвинувачення ОСОБА_7 не був допитаний судом першої інстанції за новим обвинуваченням. Він також вважає, що судами не з'ясовано питання про наявність в діях ОСОБА_7 ознак злочину, передбаченого ст. 135 КК України, крім того вказує на порушення апеляційним судом вимог ст. 275 КПК України при доповненні мотивувальної частини вироку;

- потерпілий ОСОБА_5 просить вирок апеляційного суду в частині стягнення з ОСОБА_7 моральної шкоди на його користь змінити та стягнути із засудженого на відшкодування заподіяної йому моральної шкоди 187 000 грн., посилаючись на те, що судом в достатній мірі не враховано ступінь його моральних страждань внаслідок заподіяних тілесних ушкоджень та визнання його інвалідом ІІ групи;

- потерпіла ОСОБА_6 просить про скасування вироку апеляційного суду та направлення справи на новий судовий розгляд з посиланнями на істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та невідповідність призначеного засудженому покарання тяжкості злочину і його особі внаслідок суворості. При цьому посилається на порушення апеляційним судом її прав як потерпілої у зв'язку з тим, що подані нею заперечення на апеляцію прокурора залишилися нерозглянутими, до відшкодування шкоди не притягнуто страхову компанію, потерпілий ОСОБА_5 судами не допитувався і він вже не є інвалідом І групи, вказує також на явну несправедливість призначеного ОСОБА_7 покарання внаслідок суворості. В доповненнях до касаційної скарги потерпіла вказує на те, що в судові засідання ОСОБА_5 не викликався за станом здоров'я, тоді як він веде активний спосіб життя.

- засуджений ОСОБА_7 просить вирок апеляційного суду змінити, пом'якшити йому покарання до 4 років позбавлення волі, позов представника потерпілого ОСОБА_11 залишити без задоволення через істотне порушення кримінально-процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та його особі. При цьому вказує на неповноту висновків судово-медичних експертиз та недостовірність даних протоколу відтворення обстановки та обставин події. Вказує також на те, що потерпілому ОСОБА_5 група інвалідності 24 січня 2013 року знято. Крім того вказує, що його цивільно-правова відповідальність як водія була застрахована, але страхова компанія судом до відшкодування шкоди не залучалася. Вважає, що при призначенні покарання суд не врахував необережний характер злочину та його особу, Він також вказує, що посилання у вироку на самовільне залишення ним місця події та з'явлення з явкою з повинним лише 13 вересня 2011 року не відповідає фактичним обставинам справи;

- захисник засудженого ОСОБА_8 просить вирок апеляційного суду змінити, пом'якшити ОСОБА_7 покарання до 4 років позбавлення волі, позовну заяву потерпілого ОСОБА_11 залишити без задоволення, посилаючись на істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого. В обґрунтування своїх вимог наводить доводи, які в цілому аналогічні доводам засудженого, а також вказує, що задовольняючи позов потерпілого ОСОБА_11, суд не послався на конкретну норму матеріального права та не встановив, чим підтверджена завдана у ОСОБА_11 моральна шкода.

У запереченнях на касаційні скарги потерпілої ОСОБА_6, засудженого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 потерпіла ОСОБА_10 просить вирок апеляційного суду залишити без зміни.

У запереченнях на касаційні скарги засудженого ОСОБА_7, його захисника та потерпілої ОСОБА_6 потерпілий ОСОБА_5 просить вирок апеляційного суду змінити, стягнути з ОСОБА_7 на його користь 187000 грн. в рахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди.

У запереченнях на касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_5 захисник ОСОБА_8 просить залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про часткове задоволення усіх касаційних скарг шляхом скасування вироку та направлення справи на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга прокурора та потерпілого ОСОБА_5 задоволенню не підлягають, а касаційні скарги потерпілої ОСОБА_6, засудженого та його захисника підлягають частковому задоволенню.

Висновки суду про винність ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, у касаційних скаргах не оспорюються.

Що ж стосується доводів прокурора про те, що судами не з'ясовано питання про наявність в діях засудженого ОСОБА_7 ознак злочину, передбаченого ст. 135 КК України, то вони є безпідставними, оскільки відповідно до вимог ч. 1 ст. 275 КПК України 1960 року, розгляд справи судом проводиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред'явленого їм обвинувачення.

Згідно з ч. 1 ст. 276 КПК України 1960 року, коли дані судового слідства вказують на те, що підсудний вчинив ще й інший злочин, по якому обвинувачення не було йому пред'явлено, суд за клопотанням прокурора, потерпілого чи його представника, не зупиняючи розгляду справи, виносить ухвалу, а суддя - постанову, якими про вчинення цього злочину повідомляє прокурора.

Як вбачається з матеріалів справи, органами досудового слідства ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні лише злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України. Саме за таким обвинуваченням кримінальна справа щодо ОСОБА_7 надійшла і до суду першої інстанції.

Під час судового слідства клопотань прокурора, який подав касаційну скаргу, потерпілих чи їх представників про вчинення ОСОБА_7 злочину, передбаченого ст. 135 КК України, не надходило. Тому апеляційний суд обґрунтовано відмовив прокурору у скасуванні вироку з цих підстав. Оскільки прокурором пред'явлене ОСОБА_7 обвинувачення не змінювалося та не доповнювалося, тому суди першої та апеляційної інстанції обгрунтовано розглядали справу, відповідно до вимог кримінально-процесуального закону лише в межах пред'явленого ОСОБА_7 обвинувачення.

Доводи прокурора про те, що після зміни обвинувачення у суді першої інстанції ОСОБА_7 не було допитано за новим обвинуваченням також правильно визнані апеляційним судом безпідставними, оскільки вимоги ст. 277 КПК України 1960 року судом першої інстанції дотримані в повному обсязі. Тому касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи потерпілого ОСОБА_5 про зміну вироку апеляційного суду та стягнення з ОСОБА_7 на його користь 187000 грн. моральної шкоди. Як вбачається із матеріалів справи, цивільним позивачем був визнаний ОСОБА_11, тобто батько потерпілого ОСОБА_5, від імені якого була подана позовна заява та на користь якого вироком апеляційного суду стягнуто моральну та матеріальну шкоду. Рішення апеляційного суду про стягнення зазначеної шкоди на користь ОСОБА_11 не суперечить вимогам Кримінально-процесуального кодексу України (1001-05) та Цивільного кодексу України (435-15) . Оскільки потерпілий ОСОБА_5 цивільний позов у справі не заявляв касаційний суд позбавлений можливості вирішити це питання по суті. Разом з тим, потерпілий ОСОБА_5 не позбавлений права заявити відповідні позовні вимоги в порядку цивільного судочинства. З урахуванням наведеного касаційна скарга потерпілого ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.

Що стосується доводів засудженого та його захисника про те, що для розв'язання цивільних позовів у справі судами належало залучити страхову компанію, то їх не можна визнати обгрунтованими, оскільки ОСОБА_7 такого клопотання при розгляді справи судом не заявляв. До того ж засуджений не позбавлений права, за наявності підстав, звернутися до страхової компанії про відшкодування йому частини витрат, пов'язаних з відшкодуванням ним шкоди. Тому їхні касаційні скарги в цій частині задоволенню не підлягають.

Разом з тим, доводи засудженого, його захисника, а також потерпілої ОСОБА_6 про суворість призначеного ОСОБА_7 покарання, колегія суддів вважає переконливими.

Відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.

Як вбачається із вироку Балаклійського районного суду Харківської області, при вирішенні питання про призначення ОСОБА_7 покарання, цей суд врахував тяжкість вчиненого ним необережного злочину, дані про його особу, обставини, що пом'якшують покарання, зокрема його вік, повне визнання вини, щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину, а також позитивну характеристику за місцем проживання і роботи та часткове відшкодування потерпілим матеріальної і моральної шкоди. Також судом було враховано й думку потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_9 про обрання ОСОБА_7 покарання, не пов'язаного з позбавленням волі. Тому з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, даних про особу ОСОБА_7 та обставин, що пом'якшують покарання, суд першої інстанції призначив йому основне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

Проте, апеляційний суд, скасовуючи вирок щодо ОСОБА_7 в частині призначеного йому основного покарання, дійшов до висновку про те, що суд першої інстанції при вирішенні цього питання повною мірою не врахував вимоги ст. 65 КК України. Крім того суд першої інстанції також не врахував, що ОСОБА_7, якому в результаті ДТП 11 вересня 2011 року були заподіяні легкі тілесні ушкодження, самовільно залишив місце вчинення злочину, а з явкою з повинною з'явився до міліції лише 13 вересня 2011 року. При цьому апеляційний суд виключив з мотивувальної частини вироку вказівку про визнання обставиною, яка пом'якшує ОСОБА_7 покарання - його вік.

Між тим, з висновками апеляційного суду, колегія суддів погодитись не може.

Так, ні на досудовому слідстві, ні в суді не досліджувались обставини самовільного залишення ОСОБА_7 місця вчинення злочину, потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_5, як вбачається з матеріалів справи, не пам'ятають подій після ДТП, а інші особи, які могли бути очевидцями події, по справі не допитані. Разом із тим, повідомлення про цю подію до міліції надійшло фактично одразу. Не спростовані слідством і пояснення ОСОБА_7 про те, що він не пам'ятає, як опинився в м. Харкові. Крім того, апеляційний суд визнав, що фактичні обставини справи судом першої інстанції були встановлені правильно, тоді як цей суд вказаних фактичних обставин не встановлював і вироку не викладав. Тому зазначений висновок апеляційного суду як такий що суперечить встановленим у справі фактичним обставинам справи необґрунтовано взятий до уваги та покладений в основу вироку щодо скасування вироку в частині призначеного засудженому основного покарання.

Відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України, при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій вказаної статті. Такою обставиною суд визнав вік ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто його молодий вік, оскільки на момент вчинення злочину йому ще не виповнилося 19 років, що і є обґрунтуванням суду вказаної обставини як такої, що пом'якшує покарання. У зв'язку з цим колегія суддів вважає непереконливим висновок апеляційного суду про відсутність обґрунтування зазначеної обставини у вироку суду першої інстанції. Тому рішення про виключення цієї обставини з вироку суду підлягає виключенню з вироку апеляційного суду.

Враховуючи конкретні обставини справи, зокрема, вчинення злочину з необережності, виключно позитивну характеристику особи засудженого, те, що він уперше притягається до кримінальної відповідальності, відсутність обставин, які обтяжують покарання, його молодий вік, дієве й щире каяття ОСОБА_7 (часткове відшкодування завданої злочином шкоди), колегія суддів вважає за можливе вирок апеляційного суду в частині призначеного ОСОБА_7 основного покарання змінити, пом'якшивши його в межах санкції ч. 3 ст. 286 КК України. Разом з тим, підстав для призначення засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК України колегія суддів не вбачає.