Колегія суддів cудової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого-судді Єлфімова О.В., суддів: за участю прокурора Сахна Р.І., Шибко Л.В., Лисого С.Л.,

розглянула в судовому засіданні 21 січня 2014 року у м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_5 на вирок Генічеського районного суду Херсонської області від 4 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 4 червня 2013 року.

Зазначеним вироком, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимостей, засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді 150 годин громадських робіт.

Постановлено стягнути з засудженого на користь потерпілого ОСОБА_5 у відшкодування завданої матеріальної шкоди 3 645 грн. 95 коп., у відшкодування завданої моральної шкоди 2 000 грн.

За вироком суду, 12 березня 2012 року о 13 годині 00 хвилин, ОСОБА_6, знаходячись у дворі середньої школи по вул. Миру у с. Фрунзе Генічевського району Херсонської області та діючи на грунті особистих неприязних відносин, умисно наніс ОСОБА_7 удар кулаком в обличчя, від якого останній впав та втратив свідомість, тим самим заподіяв потерпілому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

У касаційній скарзі потерпілий просить рішення судів скасувати, а справу направити на нове розслідування у зв'язку з неповнотою досудового і судового слідства та неправильною оцінкою доказів по справі. Стверджує, що у діях ОСОБА_6, окрім іншого, був наявний склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України. Вважає, що місцевий суд не правильно оцінив особу засудженого та призначив ОСОБА_6 занадто м'яке покарання. Крім того, розмір відшкодування моральної шкоди визначений судом, на думку потерпілого ОСОБА_7, є необгрунтовано низьким.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду щодо фактичних обставин скоєного ОСОБА_6 злочину, за який його засуджено, в касаційній скарзі не оспорюються.

Разом з тим, твердження потерпілого в скарзі про наявність в діях засудженого хуліганського мотиву, неправильну і неповну оцінку даних про особу засудженого, аналогічні наведеним у його апеляційній скарзі, були перевірені апеляційним судом, який визнав їх такими, що не відповідають зібраним у справі доказам.

При цьому суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 377 КПК 1960 року проаналізував такі доводи, дав на них вичерпну відповідь та, залишаючи апеляцію потерпілого без задоволення, зазначив в ухвалі докладні мотиви, через які визнав апеляцію необґрунтованою.

Зокрема, апеляційний суд послався в своєму рішенні на наявність у матеріалах справи копії постанови ДІМ Генічеського РВ УМВС України в Херсонській області від 28 вересня 2012 року, з якої видно, що в діях ОСОБА_6 відсутній склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, а також довідки ІБ УМВС України в Херсонській області про відсутність судимостей ОСОБА_6 (а.с. 4, 43). Зазначені дані, на думку колегії суддів, повною мірою відповідають вимогам кримінально-процесуального закону та сумніву щодо їх достатності і достовірності не викликають.

При призначенні засудженому ОСОБА_6 покарання суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, в достатній мірі врахував суспільно-небезпечний характер вчиненого злочину, ступінь його тяжкості, дані про особу винного і призначив покарання необхідне й достатнє для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Що стосується розміру моральної шкоди, стягнутої на користь потерпілого ОСОБА_7, то суд першої інстанції правильно виходив із засад розумності виваженості та справедливості. При цьому суд врахував конкретні обставини і наслідки вчиненого засудженим злочину, характер і глибину моральних страждань потерпілого, інші негативні впливи внаслідок отриманих тілесних ушкоджень та дійшов обґрунтованого висновку про стягнення на користь ОСОБА_5 зазначеної у вироку суми, і з таким рішенням погоджується колегія суддів.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень кримінально-процесуального закону не допущено, то касаційна скарга засудженого ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (4651-17) , колегія суддів

Вирок Генічеського районного суду Херсонської області від 4 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 4 червня 2013 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_5 - без задоволення.