Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Вільгушинського М.Й.,

суддів: Крижановського В.Я., Наставного В.В.,

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 на вирок на вирок Зарічного районного суду м. Суми від 23 вересня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 28 листопада 2013 року щодо ОСОБА_2,

зазначеним вироком засуджено

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1

- за ч.2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з конфіскацією майна, крім житла.

За ч. 3 ст. 357 КК України ОСОБА_2 виправдано.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 28 листопада 2013 року вирок Зарічного районного суду м. Суми від 23 вересня 2013 року щодо ОСОБА_2 змінено. Виключено з мотивувальної частини вироку формулювання обвинувачення ОСОБА_2 про те, що перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в районі універмагу "Київ" по вул..Кооперативній, 1 м. Суми, маючи надмір на заволодіння чужим документом, діючи за попередньою змовою в групі осіб, з застосуванням насильства та погрожуючи ножем, заволодів паспортом громадянина України, що належав потерпілому ОСОБА_3, і скоїв злочин, передбачений ч. 3 ст. 357 КК України. В іншій частині вирок Зарічного районного суду м. Суми від 23 вересня 2013року щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

У своїй касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 указує на те, що суд дав неправильну оцінку доказам по справі. Стверджує про неправильність встановлення направленість умислу ОСОБА_2 при вчиненні злочинних дій щодо ОСОБА_4 і ОСОБА_3, внаслідок чого неправильно застосовано кримінальний закон при кваліфікації дій засудженого за ч.2 ст. 187 КК України. Посилаючись істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, указує на те, що вирок щодо ОСОБА_2 ґрунтується на припущеннях. Зазначає як порушення те, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без участі засудженого, який у апеляції не зазначив про те, що він не бажає брати участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції. Просить судові рішення щодо ОСОБА_2 скасувати та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.

Перевіривши касаційну скаргу та долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів вважає, що немає підстав для відкриття провадження з мотивів, наведених у касаційній скарзі.

Згідно з ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень можуть бути лише істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Відповідно до ч.1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

З копій судових рішень убачається, що суд при розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_5, судові рішення щодо якого у касаційному порядку не оскаржені, з'ясував обставини, встановлені під час кримінального провадження, та перевірив їх доказами. При цьому з судових рішень також видно, що судом перевірялись і доводи сторони захисту щодо необґрунтованості обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України.

При цьому з'ясувавши обставини, встановлені під час кримінального провадження, та перевіривши їх доказами, у тому числі допитавши потерпілих у судовому засіданні, суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні за попередньою змовою з ОСОБА_5 нападу на ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з метою заволодіння чужим майном, поєднаним з застосуванням насильства небезпечного для життя та здоров'я потерпілого та погрозою застосування такого насильства.

Зокрема, як зазначено у судових рішеннях щодо ОСОБА_2, винуватість останнього у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України у тому числі підтверджується:

- показами потерпілого ОСОБА_4, який указав, що проходячи з ОСОБА_3 повз універмаг "Київ", відчув удар в задню частину голови, від чого втратив свідомість, і пізніше помітив, що у нього зникли ключі від квартири та кишеньковий ліхтар;

- показами потерпілого ОСОБА_3, який стверджував, що перебуваючи біля універмагу "Київ", побачив, що ОСОБА_4 б'ють двоє осіб, коли він підійшов на допомогу товаришу, то один з нападників, як виявилось пізніше це був ОСОБА_2, одразу наніс йому удар руків'ям ножа по чолу, від чого він (потерпілий) впав, а ОСОБА_2 приставивши йому ножа до горла висловив вимогу передачі грошей, банківських карток та кодів від них. Виконуючи зазначену вимогу він передав ОСОБА_2 паспорт та гроші в сумі 151 грн.;

- даними протоколу огляду місця події, під час якого у обвинуваченого ОСОБА_5 було вилучено пенсійне посвідчення та паспорт на ім'я ОСОБА_3, а також гроші в сумі 151 грн, а у ОСОБА_2 - складний ніж;

- іншими доказами наведеними у вироку.

За встановлених судом фактичних обставин справи, дії ОСОБА_2 за ч.2 ст. 187 КК України кваліфіковано правильно.

Твердження захисника про те, що вирок щодо ОСОБА_2 ґрунтується на припущеннях, голослівні.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Також не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону те, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без участі засудженого, який у апеляції не зазначив про те, що він не бажає брати участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції.

Так, у касаційній скарзі захисник не зазначає, що участь ОСОБА_2 при розгляді справи в суді апеляційної інстанції відповідно до вимог ч.4 ст. 401 КПК України була обов'язковою та не указує на те, що сторона захисту не була повідомлена належним чином про дату, час і місце апеляційного розгляду.

У касаційній скарзі захисника не наведено інших доводів, які б свідчили про незаконність або необґрунтованість судових рішень щодо ОСОБА_2

З огляду на вищевикладене, з мотивів, наведених у касаційній скарзі, наданих до неї судових рішень вбачається, що підстави для задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_1 відсутні, а тому відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України підстав для відкриття провадження немає.

Виходячи з викладеного, керуючись ст. 428 КПК України, колегія суддів

відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Зарічного районного суду м. Суми від 23 вересня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 28 листопада 2013 року щодо ОСОБА_2.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.