Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Тельнікової І.Г.,

суддів Орлянської В.І., Квасневської Н.Д.

при секретарі Петрик В.В.

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12012050880000081 за обвинуваченням

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця Азербайджану, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

та ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

уродженця Донецької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,

за участю прокурора Міщенко Т.М.,

захисника ОСОБА_3,

за касаційними скаргами захисника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 на вирок Кіровського районного суду м. Донецька від 25 лютого 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 30 квітня 2013 року,

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1, не оспорюючи кваліфікацію дій, доведеність вини засудженого, посилається на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості. Ставить питання про зміну постановлених судових рішень в частині призначеного покарання. Просить призначити покарання із застосуванням ст. ст. 69, 75 КК України, оскільки судом першої інстанції не в повній мірі враховано дані про особу засудженого ОСОБА_1 та обставин, які пом'якшують покарання. Наголошує, що судом апеляційної інстанції не взята до уваги думка потерпілого щодо призначення покарання.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2, не оспорюючи кваліфікацію дій, доведеність вини засудженого, посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості. Ставить питання про зміну постановлених судових рішень в частині призначеного покарання. Просить призначити покарання із застосуванням ст. ст. 69, 75 КК України, оскільки судом першої інстанції не в повній мірі враховані всі обставини кримінального правопорушення, другорядну роль ОСОБА_2 у вчиненому, визнання вини, щире каяття, сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування потерпілому шкоди, позитивної характеристики з місця проживання. Вважає, що судом проігноровані вимоги ст. 69-1 КК України.

Заслухавши доповідь судді; пояснення захисника ОСОБА_3 на підтримку касаційних скарг; думку прокурора, який заперечував проти їх задоволення; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.

Вироком Кіровського районного суду м. Донецька від 25 лютого 2013 року засуджено: ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого; ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Вирішені питання щодо речових доказів.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 30 квітня 2013 року цей вирок суду залишено без зміни.

Як встановив суд, в перших числах жовтня 2012 року неповнолітній ОСОБА_1, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_5 носить на шиї золотий ланцюжок, з метою заволодіння чужим майном, попередньо домовившись з ОСОБА_2, розробили план здійснення нападу, згідно якого ОСОБА_2 повинен був ударом звалити з ніг ОСОБА_5, а ОСОБА_1 зірвати з його шиї золотий ланцюжок та збути його.

19 жовтня 2012 року ОСОБА_1, достовірно знаючи, що ОСОБА_5 приблизно о 13 годині кожного дня приїздить додому на АДРЕСА_3 на обід, повідомив про це ОСОБА_2 по телефону і вони домовилися зустрітися о 13 годині 20 жовтня 2012 року біля ТЦ "Обжора" в Кіровському районі міста Донецька для реалізації плану.

20 жовтня 2012 року о 13 год. 30 хв., в 1-му під'їзді будинку АДРЕСА_3, ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_1, застосовуючи насильство, небезпечне для життя та здоров'я, молотком, який йому заздалегідь дав ОСОБА_1, наніс ОСОБА_5 в потиличну область голови один удар, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження, від яких потерпілий, втрачаючи свідомість, почав падати на коліна при виході з під'їзду на вулицю і це помітили сторонні перехожі.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1, побоюючись бути затриманими, побігли східцями на верхні поверхи будинку, де на 7 поверсі заховали молоток та спустилися ліфтом до низу і були затримані потерпілим та очевидцями правопорушення.

Винуватість ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підтверджена сукупністю зібраних у справі, вірно оцінених та обґрунтовано покладених судом в основу вироку доказів, дії засуджених кваліфіковано за ч. 2 ст. 187 КК України правильно і в касаційній скарзі не оспорюються.

Щодо доводів касаційних скарг захисників засуджених про суворість призначеного покарання, то вони є необґрунтованими.

Згідно зі ст. 65 КК України покарання призначається з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається з вироку, ці вимоги кримінального закону судом враховані в повній мірі.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вперше притягуються до кримінальної відповідальності, щиро розкаялися у вчиненому, відшкодували заподіяну шкоду, мають постійне місце проживання, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебувають. На час вчинення злочину обоє засуджених навчалися, ОСОБА_1 був неповнолітнім.

Разом з тим, засуджені вчинили тяжкий злочин, за місцем навчання ОСОБА_1 характеризується негативно, перебуває у групі ризику через агресивну поведінку, жорстокость поводження; ОСОБА_2 за місцем проживання характеризується задовільно.

З урахуванням всіх зазначених обставин, суд прийшов до обґрунтованого висновку про можливість виправлення та перевиховання засуджених лише в умовах ізоляції від суспільства.

На думку колегії суддів, обставини справи в їх сукупності, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та наявність обставин, що пом'якшують покарання, дали підстави суду для призначення мінімального покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 187 КК України.

Призначене ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання з урахуванням вимог ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів, підстав для його пом'якшення та застосування ст.ст. 69, 69-1, 75 КК України колегія суддів не вбачає.

Доводи захисників щодо суворості призначених покарань, які аналогічні доводам їх касаційних скарг, належно перевірені апеляційним судом, на них надано обґрунтовані відповіді, ухвала суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України. Підстав для сумнівів у правильності і законності судових рішень колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, колегією суддів не встановлено, а тому підстави для задоволення касаційних скарг відсутні.

Керуючись ст. ст. 434, 436 КПК України, колегія суддів

Вирок Кіровського районного суду м. Донецька від 25 лютого 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 30 квітня 2013 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційні скарги захисника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.