5-4934км13 Про зловживання службовим становищем та службове підроблення, скоєне за попередньою змовою посадовими особами товариства - 16.01.2014 Прийняття

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 16 січня 2014 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_1, засудженої ОСОБА_4 на вирок Бахмацького районного суду Чернігівської області від 24 грудня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 1 серпня 2013 року.

Зазначеним вироком

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше не судимого,

- за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364-1 КК України - до штрафу в розмірі 15 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 255 000 грн, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків, на 2 роки;

- за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України - до позбавлення волі на 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків, на 3 роки.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_3 остаточно визначено покарання в виді позбавлення волі на 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків, на 3 роки.

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянку України, раніше не судиму,

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_4 остаточно визначено покарання в виді позбавлення волі на 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків, на 3 роки.

Вирішено питання про судові витрати і речові докази.

Ухвалою апеляційного суду вирок суду щодо ОСОБА_3 і ОСОБА_4 залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_3 та ОСОБА_4, обіймаючи посади відповідно директора й головного бухгалтера ТОВ "Бахмачконсервмолоко", будучи службовими особами юридичної особи приватного права, наділеними повноваженнями з виконання організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій, вчинили службові злочини за наступних обставин.

21 липня 2009 року на Аграрній біржі, розташованій по вул. Копилівській, 67 у м. Києві, між Державним комітетом України з державного матеріального резерву (далі - Держкомрезервом) та ТОВ "Бахмачконсервмолоко" було укладено біржовий контракт № 1638 АБ на закупівлю до державного матеріального резерву 700 000 банок консервів "Молоко незбиране згущене з цукром" розфасовкою в банках по 400 гр на загальну суму 4 921 000 грн.

Пунктами 3.1, 5.1, 5.3 вказаного Контракту було передбачено, що розрахунки в безготівковій формі здійснюються після поставки товару, який вважається поставленим за умови оформлення приймального акту форми Р-16. Відповідно до специфікації Контракту консерви молочні, які підлягали постачанню, прийманню та закладенню до державного резерву на зберігання, мали відповідати вимогам ДСТУ 4274:2003.

Однак ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за попередньою змовою групою осіб, зловживаючи своїми службовими повноваженнями, всупереч інтересам ТОВ "Бахмачконсервмолоко" порушили умови п.п. 3.3, 5.1, 5.3 Контракту та достовірно знаючи, що Товариством не вироблено й не закладено до державного резерву товару вказаної у Контракті якості й кількості, 3 серпня 2009 року в приміщенні Держкомрезерву, розташованому по вул. Пушкінській, 28 у м. Києві, виготовили, підписали й надали до Держкомрезерву завідомо неправдиві офіційні документи: приймальний акт форми Р-16 про те, що станом на 3 серпня 2009 року ТОВ "Бахмачконсервмолоко" вироблено, закладено до державного резерву та прийнято на зберігання 700 000 банок консервів "Молоко незбиране згущене з цукром" розфасовкою в банках по 400 гр ДСТУ 4274:2003 виробництва червень-липень 2009 року; лист від 3 серпня 2009 року про наявність у Товариства вказаних матеріальних цінностей та рахунок-фактуру № ВКВБМ-0022 від 3 серпня 2009 року на зазначений товар на суму 4 921 000 грн.

На підставі приймального акту форми Р-16 від 3 серпня 2009 року ТОВ "Бахмачконсервмолоко" 11 серпня 2009 року безпідставно одержало від Держкомрезерву державні кошти в сумі 4 921 000 грн, що були використані ОСОБА_3 як розпорядником коштів Товариства для виконання зобов'язань за іншими договорами.

18 вересня 2009 року на Аграрній біржі між Держкомрезервом та ТОВ "Бахмачконсервмолоко" було укладено біржовий контракт № 2150 АБ на закупівлю до державного матеріального резерву 2 100 000 банок консервів "Молоко незбиране згущене з цукром" розфасовкою в банках по 380 гр на загальну суму 14 763 000 грн. Положеннями та специфікацією вказаного Контракту були передбачені вимоги щодо якості товару, умови оформлення поставок і здійснення розрахунків, аналогічні передбаченим у Контракті № 1638 АБ від 21 липня 2009 року.

Однак ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повторно за попередньою змовою групою осіб, зловживаючи своїми службовими повноваженнями, всупереч інтересам ТОВ "Бахмачконсервмолоко" порушили умови п.п. 3.1, 5.1, 5.3 Контракту та, достовірно знаючи, що Товариством не вироблено й не закладено до державного резерву товару вказаної у Контракті якості й кількості, 1 жовтня 2009 року по вул. Пушкінській, 28 у м. Києві виготовили, підписали й надали до Держкомрезерву завідомо неправдиві офіційні документи: приймальний акт форми Р-16 про те, що станом на 1 жовтня 2009 року ТОВ "Бахмачконсервмолоко" вироблено, закладено до державного резерву та прийнято на зберігання 2 100 000 банок консервів "Молоко незбиране згущене з цукром" розфасовк5гою в банках по 380 гр ДСТУ 4274:2003 виробництва червень-липень 2009 року; лист № 424 від 1 жовтня 2009 року про наявність у Товариства вказаних матеріальних цінностей та рахунок-фактуру № ВКВБМ-0030 від 1 жовтня 2009 року на зазначений товар на суму 14 473 000 грн.

На підставі приймального акту форми Р-16 від 1 жовтня 2009 року ТОВ "Бахмачконсервмолоко" 16 жовтня 2009 року безпідставно одержало від Держкомрезерву державні кошти в сумі 14 763 000 грн, що були використані ОСОБА_3 як розпорядником коштів Товариства для виконання зобов'язань за іншими договорами.

При цьому ОСОБА_3 і ОСОБА_4 за попередньою змовою групою осіб, приховуючи факти відсутності в товаристві матеріальних цінностей державного резерву та їх невідповідності державним стандартам, у період з листопада 2009 року по березень 2010 року за фактичною адресою Товариства - по вул. Перемоги, 13 у м. Бахмачі Чернігівської області виготовили, підписали й надали до Держкомрезерву звіти про рух матеріальних цінностей державного резерву по ТОВ "Бахмачконсервмолоко" за третій квартал 2009 року, станом на 31 жовтня 2009 року, на 1 грудня 2009 року, за четвертий квартал 2009 року, станом на 1 січня 2010 року, на 1 лютого 2010 року, на 1 березня 2010 року, в які внесли завідомо неправдиві відомості про наявність повної кількості консервів та їх відповідність ДСТУ 4274:2003.

Діями ОСОБА_3 і ОСОБА_4 було спричинено тяжкі наслідки державним інтересам у виді матеріальної шкоди на загальну суму 19 680 203 грн. 80 коп.

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, просить судові рішення змінити: перекваліфікувати дії ОСОБА_4 та ОСОБА_3 кожного з ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України на ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 366 КК України й на підставі ст. 70 КК України, в решті судові рішення залишити без зміни. При цьому вказує на неправильність кваліфікації дій засуджених за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України, зазначаючи, що підроблення офіційних документів було способом вчинення іншого злочину - зловживання службовими повноваженнями, яким безпосередньо спричинено матеріальну шкоду, й такі наслідки знайшли відображення при кваліфікації дій засуджених за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364-1 КК України.

Захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3 ставить питання про скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд. При цьому наводить доводи щодо неправильності кваліфікації дій засудженого за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України, аналогічні викладеним у касаційній скарзі прокурора. Крім цього, як на істотне порушення кримінально-процесуального закону посилається на зміну прокурором обвинувачення ОСОБА_3 в порядку ст. 377 КПК України без участі захисника.

Засуджені ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у касаційних скаргах просять судові рішення в частині їх засудження за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364-1 КК України скасувати і кримінальну справу закрити, а в частині засудження за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України - змінити й перекваліфікувати їх дії на ч. 1 ст. 366 КК України. ОСОБА_4 ставить питання про призначення їй покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, а ОСОБА_3 - про звільнення його від покарання на підставі Закону України "Про амністію у 2011 році" (3680-17) у зв'язку з наявністю в нього на утриманні трьох неповнолітніх дітей.

При цьому засуджені заперечують вчинення злочинів за попередньою змовою між собою та наявність у своїх діях ознак зловживання службовими повноваженнями. ОСОБА_3 стверджує, що ТОВ "Бахмачконсервмолоко" отримало кошти не внаслідок підроблення офіційних документів, а на виконання умов контрактів на законних підставах. Крім цього, засуджений наводить доводи щодо порушення його права на захист при зміні обвинувачення, аналогічні викладеним у касаційній скарзі його захисника.

ОСОБА_4 не погоджується з висновками суду про те, що вона є службовою особою в розумінні ст. 364-1 КК України, вказуючи, що визначення такого поняття міститься лише в Примітці до статті 364 КК України, де не зазначено статтю 364-1 цього Кодексу.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу прокурора, касаційні скарги захисника ОСОБА_1, засуджених ОСОБА_3 і ОСОБА_4 просив задовольнити частково, судові рішення змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України на ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, призначити покарання в межах санкції зазначеної частини статті й на підставі ст. 70 КК України, в решті вирок та ухвалу залишити без зміни; захисника ОСОБА_1, який в судовому засіданні змінив прохання й доводи: просив судові рішення змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_3 з ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України на ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364-1 КК України знизити основне покарання до меж санкції в редакції закону від 7 квітня 2011 року без призначення додаткового покарання, яке, на думку захисника, до основного покарання в виді штрафу не застосовується, звільнити ОСОБА_3 від призначеного покарання на підставі Закону України "Про амністію у 2011 році" (3680-17) у зв'язку з наявністю в нього на утриманні трьох неповнолітніх дітей; засудженого ОСОБА_3 на підтримання зміненої касаційної скарги захисника ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженої ОСОБА_4, який підтримав касаційну скаргу засудженої та змінену касаційну скаргу захисника ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а касаційні скарги захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3 зі змінами, засуджених ОСОБА_3 і ОСОБА_4 - частковому задоволенню з таких підстав.

Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення ОСОБА_3 і ОСОБА_4 службового підроблення в касаційних скаргах не оспорюються.

Доводи щодо неправильної кваліфікації дій засуджених за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364-1 КК України та про порушення права ОСОБА_3 на захист при зміні обвинувачення, аналогічні наведеним у касаційних скаргах засудженого ОСОБА_3, захисника ОСОБА_1 та засудженої ОСОБА_4, були перевірені апеляційним судом, який визнав їх такими, що не ґрунтуються на зібраних у справі доказах та вимогах закону.

Суд апеляційної інстанції проаналізував такі доводи, дав на них вичерпні відповіді та, залишаючи апеляції засудженого ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженої ОСОБА_4 без задоволення, відповідно до вимог ст. 377 КПК України 1960 року зазначив в ухвалі достатні підстави, через які визнав апеляції необґрунтованими, з якими колегія суддів погоджується.

Згідно з ч. 3 ст. 18 КК України службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальними повноваженнями здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальними повноваженнями.

Таке визначення поширюється на службових осіб усіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності і стосується всіх статей цього Кодексу, крім 364, 365, 368, 368-2, 369. Визначення, наведене в пункті 1 Примітки до ст. 364 КК України, на яке посилається засуджена ОСОБА_4 у скарзі, поширюється лише на службових осіб державних підприємств, установ, організацій і службових осіб юридичних осіб приватного права не стосується. Такі службові особи є суб'єктами злочину, передбаченого ст. 364-1 КК України, відповідно до критеріїв, визначених у статті 18 КК України.

Як встановлено на підставі зібраних у справі доказів, зокрема, статуту, наказів, посадової інструкції, штатного розпису керівників, спеціалістів, службовців та робітників, картки зі зразками підписів і відбитка печатки, ОСОБА_4 обіймала в ТОВ "Бахмачконсервмолоко" юридичній особі приватного права посади заступника директора з фінансово-економічних питань і головного бухгалтера та була наділена повноваженнями з виконання організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських обов'язків, тобто мала статус службової особи (т. 6, а. с. 99-100, т. 17, а. с. 78, 83-86).

З огляду на своє посадове становище засуджена повинна була узгоджувати з директором вчинення всіх дій і прийняття рішень, пов'язаних із господарською діяльністю товариства.

На момент оформлення офіційних документів, що містили неправдиві відомості про виробництво й закладення ТОВ "Бахмачконсервмолоко" продукції до державного резерву, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 були обізнані про реальний стан справ на підприємстві та фактичну відсутність зазначених у документах товарно-матеріальних цінностей, чого засуджені не заперечували у своїх свідченнях (т. 21, а. с. 63-71, т. 23, а. с. 12-13). В силу характеру своєї діяльності та професійної кваліфікації ОСОБА_3 і ОСОБА_4 усвідомлювали, що результатом створення видимості виконання договірних зобов'язань стане безпідставне перерахування на адресу ТОВ "Бахмачконсервмолоко" з боку Держкомрезерву передбачених контрактами сум коштів і як особи, що займали на підприємстві керівні посади, були особисто зацікавлені в отриманні внаслідок цього неправомірної вигоди. Використовуючи свої службові повноваження всупереч інтересам ТОВ "Бахмачконсервмолоко", для якого створювалася реальна загроза стягнення сум збитків і штрафних санкцій та шкоди діловій репутації, ОСОБА_4 діяла за вказівкою ОСОБА_3 спільно й узгоджено з ним. Складаючи та підписуючи завідомо неправдиві документи про виконання умов контрактів, кожен із засуджених вчинив частину обсягу дій для реалізації спільного умислу на зловживання повноваженнями з метою отримання неправомірної вигоди, тобто вчинили такі злочини за попередньою змовою групою осіб.

Участь захисника у справах даної категорії згідно зі ст. 45 КПК України 1960 року не є обов'язковою.

Як убачається з протоколу судового засідання, у день зміни прокурором обвинувачення - 11 грудня 2012 року ОСОБА_3 не заперечував проти розгляду справи у відсутність його захисника ОСОБА_1 Після оголошення прокурором постанови про зміну обвинувачення та вручення підсудному її копії головуючий роз'яснив ОСОБА_3 зміст ч. 5 ст. 277 КПК України 1960 року про те, що він захищатиметься в судовому засіданні від нового обвинувачення і в такому випадку суд зобов'язаний відкласти розгляд справи не менш як на три доби для надання підсудному можливості підготуватися до захисту проти нового обвинувачення. З цією метою за клопотанням підсудного розгляд справи було відкладено до 21 грудня 2012 року, тобто на 10 діб, що відповідало вимогам ч. 5 ст. 277 КПК України 1960 року (т. 23, а. с. 21).

Після перерви розгляд справи було продовжено за участю захисника ОСОБА_1, в присутності якого ОСОБА_3 було допитано з приводу нового обвинувачення. В судових дебатах адвокат ОСОБА_1 і підсудний викладали позицію захисту саме від зміненого обвинувачення - за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364-1 КК України (т. 23, а. с. 27).

Наведені обставини, на думку колегії суддів, свідчать про те, що і ОСОБА_3, і його захисник мали достатні можливості підготуватися до захисту від нового обвинувачення та в повній мірі реалізували таке процесуальне право, а тому право засудженого на захист при зміні обвинувачення не порушено.

Дії ОСОБА_4 і ОСОБА_3, які виразилися у зловживанні ними як службовими особами юридичної особи приватного права службовими повноваженнями за попередньою змовою групою осіб, що спричинило тяжкі наслідки, правильно кваліфіковані за . 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364-1 КК України.

Кваліфікувавши дії засуджених за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України за ознакою спричинення тяжких наслідків, суди неправильно застосували кримінальний закон.

У частині 2 ст. 366 КК України сформульовано матеріальний склад злочину, при вчиненні якого службове підроблення заподіює тяжкі наслідки.

Для інкримінування особі спричинення її діями певних наслідків необхідна наявність прямого, безпосереднього, а не опосередкованого причинного зв'язку між її діями і певними наслідками.

Отже, для ставлення у вину особі, що вчинила службове підроблення, спричинення її діями тяжких наслідків необхідно, щоб такі дії знаходилися у прямому причинно-наслідковому зв'язку з діями, зазначеними у диспозиції частини 1 ст. 366 КК України.

Відповідно до вимог ст. 400-25 КПК України 1960 року рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, є обов'язковим для всіх судів України.

У постанові від 19 грудня 2011 року у справі № 5-18 кс 11 Верховний Суд України визнав помилковою кваліфікацію дій особи за ч. 2 ст. 366 КК України в тих випадках, коли службове підроблення було способом вчинення іншого злочину, яким безпосередньо і спричинено тяжкі наслідки.

Як встановлено у справі, підроблення ОСОБА_4 і ОСОБА_3 офіційних документів було способом вчинення ними як службовими особами юридичної особи приватного права зловживання повноваженнями з метою отримання неправомірної вигоди й утворювало з цим злочином ідеальну сукупність. Тяжкі наслідки полягали в безпідставному перерахуванні на адресу ТОВ "Бахмачконсервмолоко" державних коштів у сумі 19 680 203 грн. 80 коп, що стало прямим результатом зловживання повноваженнями, а не самого по собі службового підроблення. Настання таких наслідків знайшло відображення при кваліфікації дій засуджених за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364-1 КК України.

Кваліфікувавши дії ОСОБА_3 і ОСОБА_4 за цією ж самою ознакою ще й за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України, суди порушили закріплений у частині 3 ст. 2 КК України принцип, згідно з яким ніхто не може бути притягнений до кримінальної відповідальності за той самий злочини більше одного разу.

Виходячи з наведеного, дії ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які виразились у службовому підробленні, підлягають перекваліфікації з ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України на ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.

Призначаючи ОСОБА_3 і ОСОБА_4 покарання за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364-1 КК України в межах санкції в редакції закону від 15 листопада 2011 року, суд допустив помилку.

Згідно з ч. 3 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує таку відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію в часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Відповідно до частини 4 цієї статті якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

На момент вчинення ОСОБА_3 і ОСОБА_4 злочинів їх дії, що полягали у зловживанні службовими повноваженнями, підлягали кваліфікації за ч. 2 ст. 364 КК України в редакції закону від 15 квітня 2008 року, санкція якої передбачала покарання в виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Законом України № 3207-VI від 7 квітня 2011 року (3207-17) Кодекс було доповнено статтею 364-1. Санкція частини 2 цієї статті передбачала покарання в виді штрафу в розмірі від чотирьохсот до дев'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арешту на строк до шести місяців, або позбавлення волі на строк від трьох до шести років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Законом України № 4025-VI від 15 листопада 2011 року (4025-17) до санкції частини 2 ст. 364-1 КК України було внесено зміни й передбачено покарання в виді штрафу в розмірі від десяти тисяч до двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Виходячи з наведеного, в силу статті 5 КК України положення санкції частини 2 ст. 364-1 КК України в редакції закону від 7 квітня 2011 року мають зворотну дію в часі в частині розміру штрафу - від чотирьохсот до дев'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, оскільки саме таке основне покарання є найбільш сприятливим для особи з урахуванням усіх змін кримінального закону, які мали місце з моменту вчинення злочинів до постановлення вироку.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув і помилку місцевого суду не виправив.

В цій частині судові рішення підлягають зміні шляхом зниження розміру штрафу до меж санкції частини 2 ст. 364-1 КК України в редакції закону від 7 квітня 2011 року.

Етимологічний, семантичний, лексичний та синтаксичний аналіз тексту санкції частини 2 ст. 364-1 КК України в редакції від 7 квітня 2011 року дає підстави для висновку, що знак пунктуації - кома після перерахування однорідних видів основних покарань та єднальний сполучник "з" перед зазначенням додаткового покарання в виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю означають, що таке додаткове покарання повинно бути призначено до будь-якого з альтернативних основних, у тому числі до штрафу.

Призначаючи ОСОБА_3 і ОСОБА_4 покарання, колегія суддів враховує ступінь тяжкості, наслідки вчинених злочинів, особу кожного з засуджених, які раніше не судимі, за місцем проживання характеризуються позитивно, на диспансерних наркологічному і психіатричному обліках не перебувають, інвалідностей не мають, ОСОБА_3 має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, ОСОБА_4 неповнолітніх дітей не має.

Як обставину, що пом'якшує покарання кожному з засуджених, суд враховує вчинення злочину вперше, а обставин, що обтяжують покарання, у справі не встановлено.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про амністію у 2011 році", за наявності обставин, передбачених цією статтею, звільненню від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, підлягають особи, засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими.

Згідно зі статтею 12 КК України в редакції від 5 квітня 2001 року тяжким визнавався злочин, за який передбачене покарання в виді позбавлення волі на строк більше п'яти, однак не більше десяти років.

За цими критеріями злочин, передбачений ч. 2 ст. 364-1 КК України в редакції закону від 7 квітня 2011 року, визнавався тяжким, оскільки санкція відповідної частини статті передбачала максимальне основне покарання в виді позбавлення волі на строк шість років. Законом України № 4025-VI від 15 листопада 2011 року (4025-17) було внесено зміни в санкцію частини 2 статті 364-1 КК України, за якою передбачено максимальне основне покарання в виді штрафу в розмірі двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Цим же Законом одночасно внесено зміни до статті 12 КК України й до тяжких віднесено злочини, за які передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але не більше двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або позбавлення волі на строк більше п'яти, але не більше десяти років.

Таким чином, злочин, передбачений ч. 2 ст. 364-1 КК України, який є умисним, визнавався тяжким з урахуванням усіх змін кримінального закону, які мали місце з моменту вчинення злочину до постановлення вироку, а тому дія Закону України "Про амністію у 2011 році" (3680-17) на ОСОБА_3 не поширюється.

Доводи касаційних скарг і матеріали справи не містять вказівок на порушення вимог кримінально-процесуального закону, які були би підставами для скасування судових рішень.

Керуючись статтями 394- 396, 398 КПК України 1960 року, п. п. 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України 2012 (4651-17) року, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити, а касаційні скарги захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3 зі змінами, засуджених ОСОБА_3 і ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вирок Бахмацького районного суду Чернігівської області від 24 грудня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 1 серпня 2013 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 змінити.

Дії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кожного перекваліфікувати з ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України на ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України та призначити покарання кожному в виді обмеження волі на 2 (два) роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків, на 3 (три) роки.

Призначене ОСОБА_4 та ОСОБА_3 кожному за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364-1 КК України покарання знизити до штрафу в розмірі 900 (дев'ятисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 15 300 (п'ятнадцять тисяч триста) грн, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків, на 2 (два) роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364-1; ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кожному остаточно визначити покарання в виді обмеження волі на 2 (два) роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків, на 3 (три) роки.