Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Вільгушинського М.Й.,

суддів Колесниченка В.М., Слинька С.С.,

за участю прокурора Кравченко Є.С.,

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 16 січня 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 14 грудня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 16 травня 2013 року.

Указаним вироком

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією усього майна, яке є його власністю.

Вирішено питання про речові докази та судові витрати.

Апеляційний суд Автономної Республіки Крим, розглянувши справу за апеляціями засудженого та його захисника ОСОБА_1 своєю ухвалою від 16 травня 2013 року залишив без задоволення указані апеляції, разом із цим у порядку ст. 365 КПК України 1960 року вирок змінив: уточнив мотивувальну частину, зазначивши, що гроші у сумі 550 грн. ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_3 11 квітня 2011 року приблизно о 23 год. 30 хв.; виключив із вступної частини вироку вказівку на судимість ОСОБА_2 та ухвалив вважати його в силу ст. 89 КК України не судимим; виключив із резолютивної частини вироку вказівку щодо стягнення судових витрат на розрахунковий рахунок НДЕКЦ при ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим та вирішив вважати судові витрати такими, що стягнуті у дохід держави. У решті вирок суду залишено без зміни.

За вироком суду, з урахуванням внесених судом апеляційної інстанції уточнень, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину за таких обставин.

11 квітня 2011 року приблизно о 21 год. 30 хв., ОСОБА_2, перебуваючи за адресою: Автономна АДРЕСА_1, домовився із ОСОБА_4 про те, що він незаконно придбає у невстановленої досудовим слідством особи особливо небезпечну психотропну речовину для незаконного збуту ОСОБА_3 Для реалізації злочинного умислу, ОСОБА_2 приблизно о 23 год. 30 хв. отримав від ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 550 грн. та перебуваючи біля вказаного будинку, придбав у невстановленої досудовим слідством речовину загальною масою 1,1411 гр., що містить особливо небезпечну психотропну речовину - амфетамін загальною масою 0,254 гр., та особливо небезпечні психотропні речовини - метилон та бутілон, вміст яких менше указаної маси, яку, повернувшись до вищевказаної квартири, передав ОСОБА_4, а та, виконуючи попередню домовленість, приблизно о 23 год. 35 хв. збула цю речовину ОСОБА_3

У касаційній скарзі захисник порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_2 та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону.

На думку захисника, суд безпідставно послався на покази ОСОБА_2, які він надавав на досудовому слідстві як обвинувачений з огляду на те, що вказаний протокол допиту не був досліджений у судовому засіданні, а у вироку суду при викладенні показань свідка ОСОБА_3 указані дані, що не відповідають його дійсним поясненням, наданим у судовому засіданні та суд посвідчив відповідні зауваження до протоколу судового засідання. Вказує на недопустимість окремих доказів, зокрема протоколу розшифрування відеозапису та безпідставність посилань на показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Вважає, що суд апеляційної інстанції всупереч вимог ст. 377 КК України 1960 року послався на докази, що не були предметом дослідження як апеляційного суду, так і суду першої інстанції. Також зазначає, що протокол судового засідання від 28 вересня 2012 року всупереч вимог кримінально-процесуального кодексу не підписаний секретарем судового засідання. Вважає, що суд апеляційної інстанції на вказані порушення уваги не звернув та безпідставно відмовив у задоволенні апеляцій.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який не підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого.

При перевірці матеріалів справи касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та кваліфікації його дій за даною нормою кримінального закону суд зробив на підставі доказів, досліджених та оцінених ним у їх сукупності із дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства, у тому числі з точки зору їх належності, допустимості та достатності, про що у вироку згідно зі ст. 334 КПК України 1960 року наведено докладні мотиви. Так, в основу вироку обґрунтовано покладено дані, встановлені із показань свідків, а також зібраних у справі письмових доказів, у тому числі протоколів слідчих дій - огляду предметів, акту вручення грошових коштів, висновків судових експертиз, встановлених із огляду відеозапису у судовому засіданні, детально наведених у вироку та оцінених у сукупності.

За встановлених судом фактичних обставин справи кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 307 КК України як незаконне придбання з метою збуту та збут особливо небезпечної психотропної речовини, вчинені за попередньою змовою групою осіб є правильною.

Порушень процесуального порядку збирання отриманих на досудовому слідстві доказів за матеріалами справи не встановлено, докази у справі зібрані належними суб'єктами, уповноваженими на їх отримання, при їх збиранні було дотримано порядок, визначений КПК України 1960 (1001-05) року, хід та результати слідчих дій належним чином зафіксовані.

Розглядаючи справу за апеляцією засудженого та його захисника, суд апеляційної інстанції ретельно перевіривши матеріали справи, дійшов висновку про необґрунтованість доводів апеляцій, у тому числі і тих, що аналогічні доводам касаційної скарги захисника, та про правильне встановлення місцевим судом фактичних обставин справи, доведеність вини засудженого у вчиненні злочину та правильність кваліфікації його дій, відсутність порушень вимог КПК України (4651-17) при проведенні досудового розслідування. Свої висновки про залишення апеляції без задоволення судом належним чином мотивовано, а ухвала суду апеляційної інстанції є достатньо обґрунтованою та відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

Так, апеляційним судом проводилось часткове судове слідство, під час якого досліджувалися у тому числі показання ОСОБА_2 як підозрюваного та обвинуваченого на досудовому слідстві (т. 1, а.с. 117-119, 125-126), де він допитувався за участю захисника. Доводи ОСОБА_2 про застосування щодо нього незаконних методів слідства ретельно перевірялись судом апеляційної інстанції та обґрунтовано визнані безпідставними, а тому врахування даного доказу у справі як допустимого відповідає вимогам кримінально-процесуального законодавства.

Як убачається із ухвали апеляційного суду, показання свідка ОСОБА_3, надані ним у судовому засіданні місцевого суду були викладені апеляційним судом з урахуванням зауважень захисника на протокол судового засідання, посвідчених судом першої інстанції, а тому доводи касаційної скарги про неврахування цих зауважень є необґрунтованими.

За змістом вимог статей 65, 67 КПК України 1960 року доказами є всякі фактичні дані, на підставі яких суд встановлює обставини, що мають значення для справи, та суд з метою всебічного та повного з'ясування всіх обставин справи зобов'язаний дослідити докази у їх сукупності, а тому доводи касаційної скарги на безпідставність посилання у судових рішеннях на показання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є необґрунтованими.

З матеріалів справи також убачається, що апеляційний суд обґрунтовано критично оцінив доводи апеляції про неможливість взяття до уваги як доказу відеозапису, зафіксованого на диску, з урахуванням того, що даний доказ було приєднано до справи відповідно до постанови про виділення з матеріалів іншої кримінальної справи та отримано у передбаченому законом порядку у ході проведення на підставі судового рішення оперативно-технічних заходів.

Доводи захисника, що під час судового слідства у суді першої інстанції не досліджувалися протокол огляду предметів від 16.12.2011 року, а саме носія з інформацією, отриманою 11.04.2011 року (т. 1, а.с. 173-177), протокол пред'явлення фотознімків до впізнання (т. 1, а.с. 79) не заслуговують на увагу, оскільки з даних протоколу судового засідання (т. 2, а.с. 48-50) убачається протилежне, а тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано послався в ухвалі на вказані докази.

Посилання в ухвалі апеляційного суду на постанову про виділення матеріалів з кримінальної справи в окреме провадження (т. 1, а.с. 5-9) не суперечить вимогам кримінально-процесуального законодавства, оскільки у даному процесуальному документі зафіксовано результат процесуального рішення слідчого, у той час як у ході судового слідства дослідженню підлягають виключно документи, що мають доказове значення.

Відсутність підпису секретаря у протоколі судового засідання від 28 вересня 2012 року не є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та не свідчить про відсутність самого протоколу, який підписаний суддею, оскільки дана обставина не перешкодила повно та всебічно розглянути справу і постановити законне та обґрунтоване судове рішення.

Таким чином, істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були би безумовними підставами для скасування чи зміни судових рішень, за матеріалами справи не встановлено.

З урахуванням викладеного, підстав для задоволення касаційної скарги захисника колегія суддів не вбачає.

Разом з цим, відповідно до ст. 395 КПК України касаційний суд вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого.

З матеріалів справи вбачається, що суди допустилися помилки при формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним. Відповідно до ч. 1 ст. 275 КПК України 1960 року розгляд справи провадиться тільки стосовно підсудних і лише в межах пред'явленого обвинувачення. Як убачається із наявної у справі постанови слідчого, 18 квітня 2012 року матеріали справи щодо ОСОБА_2 виділені в окреме провадження зі справи за обвинуваченням ОСОБА_4 та інших у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 255 КК України, у ході розслідування якої 22 квітня 2011 року було порушено кримінальну справу за фактом збуту невстановленими особами 11 квітня 2011 року особливо небезпечної психотропної речовини ОСОБА_3, об'єднаною із вищевказаною кримінальною справою.

Отже, розгляд справи Алуштинським міським судом Автономної Республіки Крим щодо ОСОБА_4 не проводився, а тому прізвище цієї особи не повинно було зазначатись у вироку цього суду. Оскільки апеляційний суд не виправив цієї помилки, вона підлягає виправленню судом касаційної інстанції шляхом заміни у судових рішеннях посилань на прізвище ОСОБА_4 на формулювання "особа, матеріали справи щодо якої виділені в окреме провадження".

На підставі викладеного та керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року та п. п. 11, 15 Розділу ХІ "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

У порядку ст. 395 КПК України 1960 року вирок Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 14 грудня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 16 травня 2013 року щодо ОСОБА_2 змінити: у мотивувальній частині судових рішень у формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним посилання на прізвище ОСОБА_4 замінити на формулювання "особа, матеріали справи щодо якої виділені в окреме провадження".

У решті судові рішення щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.