Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Вільгушинського М.Й. суддів Колесниченка В.М., Слинька С.С., за участю прокурора захисника Деруна А.І., ОСОБА_5

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 16 січня 2014 року справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_8 на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 26 червня 2013 року.

Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2012 року засуджено

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

- за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік;

до покарання у виді позбавлення волі:

за ч. 4 ст. 187 КК України - на строк 8 років 6 місяців з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

за ч. 4 ст. 189 КК України - на строк 7 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

за ч. 3 ст. 28 - ч. 1 ст. 263 КК України - на строк 3 роки;

за ч. 2 ст. 28 - ч. 1 ст. 263 КК України - на строк 2 роки 6 місяців;

за ч. 1 ст. 263 КК України - на строк 2 роки;

за ч. 2 ст. 306 КК України - на строк 8 років з позбавленням права обіймати посади пов'язані з реалізацією, перевезенням, зберіганням наркотичних засобів та психотропних речовин на строк 3 роки з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

за ч. 3 ст. 307 КК України - на строк 8 років 1 місяць з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

за ч. 2 ст. 311 КК України - на строк 2 роки 7 місяців;

за ч. 3 ст. 313 КК України - на строк 6 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

за ч. 2 ст. 355 КК України - на строк 4 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_8 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців з позбавленням права обіймати посади пов'язані з реалізацією, перевезенням, зберіганням наркотичних засобів та психотропних речовин на строк 3 роки з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше не судимого, до покарання у виді позбавлення волі:

за ч. 4 ст. 187 КК України - на строк 8 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

за ч. 4 ст. 189 КК України - на строк 7 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

за ч. 3 ст. 28 - ч. 1 ст. 263 КК України - на строк 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, раніше не судимого, до покарання у виді позбавлення волі:

за ч. 4 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - на строк 5 років;

за ч. 4 ст. 189 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - на строк 4 роки 6 місяців;

за ч. 3 ст. 28 - ч. 1 ст. 263 КК України - на строк 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_9 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_9 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього виконання обов'язків, передбачених п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, раніше не судимого, до покарання у виді позбавлення волі:

за ч. 2 ст. 28 - ч. 1 ст. 263 КК України - на строк 2 роки;

за ч. 2 ст. 355 КК України - на строк 3 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_10 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Вирішено цивільні позови, питання речових доказів та судових витрат по справі.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 26 червня 2013 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Судові рішення щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у касаційному порядку не оскаржуються.

Згідно з вироком суду, за обставин, детально наведених у вироку, ОСОБА_8, на початку червня 2008 року, з метою заволодіння чужим майном шляхом вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів створив та очолив злочинну організовану групу, до складу якої залучив ОСОБА_7 і ОСОБА_9

Вказані особи, відповідно до попередньо розробленого та узгодженого між собою плану злочинних дій, в період з червня по жовтень 2008 року на території Орджонікідзевського району м. Запоріжжя, вчиняли розбійні напади та вимагання. При цьому, ОСОБА_8, визначав об'єкти злочинних посягань, розробляв план дій, підшуковував знаряддя вчинення злочинів, розподіляв грошові кошти та матеріальні цінності, отримані злочинним шляхом, а також в силу своєї фізичної підготовки першим наносив удари по особах, на яких здійснювався напад та виготовляв вибухові речовини, які застосовувались при вчиненні злочинів, а ОСОБА_7 і ОСОБА_9 спостерігали за навколишньою обстановкою з метою попередження інших учасників про виникнення небезпеки, заволодівали грошовими коштами та матеріальними цінностями. При цьому, для забезпечення мобільності при плануванні, швидкого зникнення з місця події, транспортування вибухових речовин і пристроїв та перевезення викраденого майна, використовували автомобіль "Хонда Сівік", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_7, мобільні телефони з різними операторами мобільного зв'язку, шапки з прорізами очей, перчатки, кастети та зброю.

24 червня 2008 року о 22 год. 30 хв. у м. Запоріжжі, на пл. Маяковського, ОСОБА_8, спільно з ОСОБА_7 та ОСОБА_9 згідно з попередньо розробленим планом з розподілом ролей здійснили розбійний напад на ОСОБА_11 та ОСОБА_12 і, застосовуючи до потерпілих насильство, небезпечне для життя та здоров'я, заволоділи майном ОСОБА_12 на загальну суму 5300 грн і майном ОСОБА_11 на загальну суму 1100 грн.

16 жовтня 2008 року о 07 год. 30 хв. ОСОБА_8 спільно з ОСОБА_7 та ОСОБА_9, перебуваючи в м. Запоріжжі, на вул.Стешенко, 23, згідно з попередньо розробленим планом з розподілом ролей попередньо підготувавшись до вчинення злочину, здійснили розбійний напад на ОСОБА_13, та застосовуючи до потерпілого насильство, небезпечне для життя та здоров'я і погрожуючи потерпілому пістолетом в салоні автомобіля ЗАЗ 1103 державний реєстраційний номер НОМЕР_2, заволоділи належним ВАТ "ЗАЗ" майном, вартістю 914, 36 грн, що знаходилось в користуванні ОСОБА_13

28 жовтня 2008 року о 20 год 30 хв ОСОБА_8 спільно з ОСОБА_7 та ОСОБА_9, перебуваючи у м. Запоріжжі по вул.Сталеварів, 17, згідно з попередньо розробленим планом з розподілом ролей здійснили розбійний напад на ОСОБА_14 і застосовуючи до потерпілого насильство, небезпечне для життя та здоров'я, заволоділи майном останнього на загальну суму 2790 гривень.

Крім того, з кінця вересня по 09 жовтня 2008 року ОСОБА_8, в складі організованої ним злочинної групи, спільно з ОСОБА_7 та ОСОБА_9, повторно і, діючи згідно з попередньо розробленим планом з розподілом ролей вимагали від ОСОБА_15 передачі грошових коштів у сумі 50000 доларів США, що за курсом НБУ на момент вчинення злочину становило 288020 грн. При цьому погрожували виселенню за м.Запоріжжя у тому числі шляхом вчинення насильства і вибуху.

Для здійснення свого злочинного умислу, направленого на здійснення вимагання, ОСОБА_8 до 06 жовтня 2008 року, перебуваючи в приміщенні орендованої ним квартири АДРЕСА_1, використовуючи знання хімії та фізики, незаконно виготовив вибуховий пристрій, потужність якого складала 0,411-1,446 кг в тротиловому еквіваленті.

Зазначений вибуховий пристрій ОСОБА_8 спільно з ОСОБА_7 та ОСОБА_9 перевезли та установили поблизу будинку ОСОБА_15, що на АДРЕСА_4, а 07 жовтня 2008 року о 03 год 30 хв здійснили вибух, в результаті якого пошкодили майно потерпілих ОСОБА_15 та ОСОБА_16 на загальну суму 17825,8 грн.

до 08 жовтня 2008 року ОСОБА_8, перебуваючи в приміщенні орендованої ним квартири АДРЕСА_1, використовуючи знання хімії та фізики, незаконно виготовив вибуховий пристрій, технічні характеристики якого органами досудового слідства не встановлені.

09 жовтня 2008 року близько 02 год, ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 перевезли та встановили виготовлений раніше ОСОБА_8 вибуховий пристрій поблизу моста на вул. Тюленіна, м.Запоріжжя, який повинен був спрацювати цього ж дня о 15 год з метою відволікання працівників правоохоронних органів при передачі їм ОСОБА_17 грошових коштів.

09 жовтня 2008 року ОСОБА_8, в складі організованої ним злочинної групи, спільно з ОСОБА_7 та ОСОБА_9, повторно і, діючи згідно з попередньо розробленим планом з розподілом ролей вимагали від ОСОБА_15 передачі грошових коштів у сумі 50000 доларів США, що за курсом НБУ на момент вчинення злочину становило 288020 грн, погрожуючи застосуванням насильства і здійсненням повторного вибуху. Однак отримавши після телефонного дзвінка 09 жовтня о 10 годині від останньої відмову передати грошові кошти та оцінивши ситуацію, яка слалася внаслідок злочинних дій організованої ОСОБА_8 злочинної групи, спільно з ОСОБА_7 та ОСОБА_9, з метою уникнення їх викриття правоохоронними органами було прийнято рішення більше не висловлювати вимог передачі грошей на адресу ОСОБА_15

Крім того, ОСОБА_8, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_10 в кінці червня 2008 року, діючи повторно, погрожуючи застосуванням насильства, примушував до виконання цивільно-правового обов'язку ОСОБА_18, який за усною домовленістю отримав від ОСОБА_10 грошові кошти в сумі 5000 гривень в якості кредитних.

При цьому, з метою надання таким погрозам реальності, ОСОБА_8 29 липня 2008 року, перебуваючи в приміщенні орендованої ним квартири АДРЕСА_1, використовуючи знання хімії та фізики, незаконно виготовив вибуховий пристрій, потужність якого складала 1,031-2,135 кг в тротиловому еквіваленті.

Зазначений вибуховий пристрій ОСОБА_8 з відома ОСОБА_10 встановив в дворі будинку № 29, по вул. Вороніна, м. Запоріжжя, а 30 липня 2008 року о 02 год 30 хв останні влаштували вибух, таким чином пошкодивши майно КП ПРЕЖО № 3 на загальну суму 8905 гривень.

Влітку 2008 року ОСОБА_8, перебуваючи в Північному мікрорайоні м. Запоріжжя, шляхом привласнення знайденого, незаконно придбав, переніс і зберігав у АДРЕСА_5, 15 набоїв до пістолетів ПМ, АПС, 1 патрон до АКМ, 1 патрон до автомата Калашникова, 1 патрон до спортивного мисливської рушниці кільцевого запалення, два електродетонатори, бойовий запал типу УЗРГМ промислового виробництва які є боєприпасами придатними для пострілів, а також вибухову речовину саморобного виготовлення, масою 15 гр, два конструктивно-оформлені заряди вибухової речовини бризантної дії Тротил, масою 50-56 гр, один конструктивно-оформлений заряд вибухової речовини бризантної дії Тротил, масою 110-120 гр.

Зазначені боєприпаси та конструктивно-оформлені заряди вибухової речовини бризантної дії Тротил були виявлені та вилучені працівниками міліції16 лютого 2009 року.

16 лютого 2009 року працівниками правоохоронних органів було виявлено та вилучено у орендованій ОСОБА_8 квартирі АДРЕСА_1, незаконно придбану ним у серпні 2008 року виготовлену, перенесену та перевезену в листопаді 2008 року з о. Хортиця м. Запоріжжя, особливо небезпечну наркотичну речовину - канабіс (марихуану), масою в перерахунку на суху речовину 47,9679 г., яку він зберігав без мети збуту.

Крім того, ОСОБА_8 в листопаді 2008 року, використовуючи знання в галузі хімії, у квартирі АДРЕСА_1, незаконно виготовив та зберігав обладнання для виготовлення психотропних речовин, за допомогою якого в подальшому, шляхом проведення ряду хімічних реакцій виготовляв з метою збуту особливо небезпечну психотропну речовину - амфетамін, при чому використовував для його виготовлення незаконно придбані ним в період з листопада 2008 року по 16 лютого 2009 року прекурсори, а саме: сірчану кислоту, ацетон, перманганат калію, диетиловий ефір, а також інші хімічні речовини. Виготовлений амфетамін, загальною масою 120 г, ОСОБА_8 збував невстановленим особам по 200 грн за 1 г, а всього збув на загальну суму 24000 гривень, які використовував для продовження незаконного обороту психотропних речовин.

16 лютого 2009 року о 18 год 40 хв, ОСОБА_8, перебуваючи на вул. Новокузнецька м. Запоріжжі, незаконно збув за 100 гривень ОСОБА_19 психотропну речовину - амфетамін, загальною масою 0,56 г.

В цей же день у АДРЕСА_1, працівниками правоохоронних органів було виявлено та вилучено 18, 073 г психотропної речовини - амфетаміну, який ОСОБА_8 незаконно повторно зберігав з метою збуту, а також 0, 106 г такої речовини було виявлено та вилучено 25 лютого 2009 року у ОСОБА_20 за адресою АДРЕСА_6, яку без відома останньої ОСОБА_8 там незаконно зберігав з метою збуту.

У касаційній скарзі, за її змістом, захисник ОСОБА_6, в інтересах засудженого ОСОБА_7 ставить питання про скасування вироку суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд з підстав істотного порушення кримінально-процесуального закону, неправильного застосування кримінального закону, а також невідповідності призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів і особі засудженого внаслідок суворості. В обґрунтування своїх вимог посилається на невідповідність висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам справи, неповноту та однобічність досудового і судового слідства, не погоджується з оцінкою судом доказів по справі. Вважає, що винуватість його підзахисного у вчиненні злочинів, за які ОСОБА_7 засуджено, обґрунтована судами недопустимими доказами, оскільки вони отримані в ході обшуку житла 16.02.2009 року, здійсненого без відповідного дозволу на це.

Вказує на застосування щодо його підзахисного заходів психічного впливу з боку працівників правоохоронних органів та наводить доводи якими не погоджується з постановою про відмову в порушенні кримінальної справи відносно працівників міліції.

Стверджує, що інший засуджений ОСОБА_9 участі у вчиненні описаних у вироку злочинів не приймав. Вважає, що вирок суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 334 КПК України 1960 року.

Наводить доводи щодо неправильного застосування кримінального закону, та зазначає, що злочинні дії за епізодом з ОСОБА_14, ОСОБА_7 не вчиняв, участь останнього у складі організованої злочинної групи не доведено. Вважає, що дії ОСОБА_7 за епізодом з ОСОБА_21 та ОСОБА_11 необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 185 КК України, оскільки будь-яких вказівок на вчинення розбійного нападу від ОСОБА_8 не отримував, а майном потерпілих заволодів без попередньої змови; дії за епізодом з ОСОБА_13 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 296 КК України; дії за епізодом з ОСОБА_17 в зв'язку з відсутністю корисливого мотиву у діях ОСОБА_7 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 194 КК України, а обвинувачення за ч. 1 ст. 263 КК України виключити. Також захисник не погоджується з призначеним ОСОБА_22 покаранням та указує на обставини, які, на його думку, мають бути враховані судом при пом'якшенні засудженому ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк до 4 років і 6 місяців.

Крім того, не погоджується з ухвалою апеляційного суду, вказує, що вона не містить обґрунтованих та вичерпних відповідей на всі доводи поданих на вирок апеляцій, що суперечить вимогам ст. 377 КПК України 1960 року. На думку захисника, при повторному апеляційному розгляді справи, в порушення вимог ст. 399 КПК України 1960 року не виконано вказівок ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.02.2013 року. Зазначає, що апеляційний розгляд справи було здійснено без участі засудженого ОСОБА_10, що на думку захисника, є недопустимим.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5, що діє в інтересах засудженого ОСОБА_8, за її змістом, просить скасувати судові рішення і справу направити на новий судовий розгляд або нове розслідування, змінивши при цьому його підзахисному запобіжний захід, та в обґрунтування своїх вимог наводить доводи, що за своїм змістом аналогічні доводам касаційної скарги захисника ОСОБА_6

Крім того, захисник зазначає про порушення вимог ст. ст. 87-1, 88 КПК України 1960 року при виготовленні протоколу судового засідання в суді першої інстанції, а також посилається на неповноту відображених у ньому даних судового засідання.

Вважає, що оперативна закупка психотропної речовини за участю з його підзахисним була проведена незаконно, без заведення оперативно-розшукової справи, грошові кошти для здійснення закупівлі не видавалися у встановленому для цього порядку. Відсутні у справі докази на підтвердження систематичності дій ОСОБА_8 щодо збуту психотропної речовини.

На думку захисника, у вироку суду відсутнє обґрунтування відповідними доказами вчинення злочинів у складі організованої групи.

Посилається на неправильне застосування кримінального закону при кваліфікації дій ОСОБА_8, що пов'язані з обігом амфетаміну, оскільки ця психотропна речовина він не відноситься до категорії особливо небезпечної.

Крім того, не погоджується з призначеним засудженому покарання, посилаючись на наявність обставин, достатніх для його пом'якшення та на неправильне застосування кримінального закону у цій частині.

На касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 надійшло заперечення від потерпілого ОСОБА_16

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_5 на підтримання касаційних скарг, думку прокурора, який просив касаційні скарги задовольнити частково, скасувавши ухвалу суду апеляційної інстанції та направивши справу на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів дійшла висновку, що вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 399 КПК України 1960 року, вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов'язковими для органів дізнання чи досудового слідства при додатковому розслідуванні і суду першої чи апеляційної інстанції при повторному розгляді справи.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 лютого 2013 року було скасовано ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 24 вересня 2012 року щодо ОСОБА_8,, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 і справу направлено на новий апеляційний розгляд з підстав істотного порушення судом кримінально-процесуального закону. Зокрема, судом касаційної інстанції зверталася увага на те, що апеляційним судом при розгляді кримінальної справи та постановленні ухвали не було дотримано вимог ст. ст. 362, 365, 377 КПК України 1960 року, оскільки в ній не було дано вичерпних відповідей на доводи апеляцій, поданих на вирок суду першої інстанції, в яких ставилось питання про його скасування з мотивів неповноти та однобічності досудового і судового слідства, невідповідності висновків суду викладених у вироку фактичним обставинам справи, відсутності доказів на підтвердження наявності в діях засуджених кваліфікуючої ознаки "вчинення злочину в складі організованої групи". Суд касаційної інстанції дійшов висновку про формальний розгляд справи апеляційним судом та необхідності нового апеляційного розгляду, під час якого слід обґрунтувати правильність кваліфікації дій засуджених, ретельно дослідивши всі доводи поданих апеляцій, надавши їм належну оцінку та з урахуванням всіх обставин прийняти обґрунтоване рішення, належним чином вмотивуваши його.

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що апеляційний суд, повторно розглядаючи справу, не дотримався вимог ст. 399 КПК України 1960 року, оскільки не перевірив належним чином всіх наведених у апеляціях на вирок суду першої інстанції доводів, не надав належної оцінки та аналізу наявним у справі доказам та постановив ухвалу, що не відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

Зокрема, статтею 377 КПК України 1960 року визначено, що зміст ухвали апеляційного суду повинен містити виклад суті апеляції, короткий зміст пояснень осіб, які брали участь у судовому засіданні, і докладні мотиви прийнятого судом рішення. В ухвалі повинні бути проаналізовані і співставлені з наявними у справі доказами всі доводи апеляцій і на них дані вичерпні відповіді, а у разі залишення апеляції без задоволення в ухвалі мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою.

Як убачається зі справи, не погоджуючись із вироком суду, прокурором (т. 13 а.с. 133-136), захисниками ОСОБА_5 (т. 13 а.с. 139-141, 219-247, 292-293), ОСОБА_24 (т. 13 а.с. 149-151, 251-255), ОСОБА_29 (т. 13 а.с. 152-166), потерпілим ОСОБА_16 (т. 13 а.с. 142-144), засудженими ОСОБА_10 (т. 13 а.с. 145-146) та ОСОБА_8 (т. 13 а.с. 171-174) були подані апеляції з доповненнями, доводи яких за своїм змістом є аналогічними доводам касаційних скарг захисників, в яких учасники процесу ставили питання про скасування вироку суду з підстав істотного порушення кримінально-процесуального закону, незаконності засудження ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за вчинення зазначених у вироку злочинів. Не погоджувались захисники та засуджені з висновками суду про доведеність в ході розгляду справи вчинення ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 злочинів у складі організованої злочинної групи. Крім того, посилались на недопустимість доказів, якими суд, у тому числі, підтвердив винуватість ОСОБА_8 у вчиненні злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, а також розбійних нападів. На обґрунтування своїх вимог ними були наведені відповідні мотивовані доводи.

Між тим, залишаючи апеляції без задоволення, апеляційний суд повторно не навів в ухвалі підстав прийняття такого рішення, не дав вичерпних відповідей на всі доводи апеляцій, не сформулював належним чином висновків щодо відсутності істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, у тому числі при визнані винним та засудженні ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 306, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 311, ч. 3 ст. 313 КК України. Не перевірено апеляційним судом і твердження про обґрунтування винуватості засуджених недопустимими доказами по справі, застосування до ОСОБА_8, ОСОБА_7 заходів фізичного та психічного тиску працівниками міліції, а також фальсифікації матеріалів справи.

Окрім того, апеляційним судом не перевірено належним чином правильності кваліфікації дій засуджених за усіма кваліфікуючими ознаками злочинів за якими ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 засуджено.

Одночасно апеляційним судом не надано жодної відповіді на доводи апеляцій учасників процесу щодо правильності призначення засудженим покарання, у тому числі з урахуванням загальної частини Кримінального кодексу України (2341-14) .

Тобто суд апеляційної інстанції, формально розглянувши справу, не надав обґрунтованих відповідей на доводи поданих апеляцій та постановив ухвалу, текст якої майже повністю відтворює скопійовані фрагменти тексту попередньої ухвали апеляційного суду, скасованої судом касаційної інстанції та не містить власного аналізу і викладення мотивів прийняття апеляційним судом рішення про залишення вироку місцевого суду без зміни.

Невиконання вимог ст. 399 КПК України 1960 року, колегія суддів вважає істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та приходить до висновку про необхідність скасування ухвали апеляційного суду, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року, та направлення справи на новий апеляційний розгляд, під час якого суд повинен врахувати наведене, ретельно, в тому числі за необхідності шляхом проведення повного або часткового судового слідства, перевірити зібрані у справі докази, дати їм та висновкам суду першої інстанції належну оцінку, в залежності від встановленого, прийняти законне й обґрунтоване рішення, виклавши його у процесуальному документі згідно з вимогами закону.

З огляду на викладене, касаційні скарги захисників підлягають частковому задоволенню.

Крім того, з огляду на те, що обвинувачення, пред'явлені ОСОБА_8 та ОСОБА_7, взаємопов'язані з обвинуваченням ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які не оскаржували судових рішень у касаційному порядку, враховуючи вимоги ст. 26 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалу апеляційного суду у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 394 - 398 КПК України 1960 року та п. п. 11, 15 Перехідних положень КПК України (4651-17) , колегія суддів,

касаційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 26 червня 2013 року щодо ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 скасувати і справу направити на новий апеляційний розгляд.