Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Вільгушинського М.Й. суддів Слинька С.С., Наставного В.В. при секретарі Гладкіх Л.М., розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013130080000403, за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у судовому провадженні суду першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19 вересня 2013 року щодо

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 червня місяця 12 дня, уродженки м. Євпаторія Автономної Республіки Крим, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, яку визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

за участю прокурора Матюшевої О.В.,

у касаційні скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої внаслідок м'якості. Вважає, що в ухвалі апеляційного суду всупереч вимогам ст. 419 КПК України не зазначено підстав визнання апеляційної скарги прокурора необґрунтованою та прийнято передчасне рішення про залишення без зміни вироку суду першої інстанції, яким дій ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 1 ст. 121 КК України, а не за ч. 2 ст. 15 і ч. 1 ст. 115 КК України як було пред'явлено обвинувачення органами досудового слідства. Не погоджується з призначеним засудженій покаранням, посилаючись на неврахування належним чином судом при обранні його виду та розміру обставин вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення.

На касаційну скаргу прокурора надійшло заперечення від засудженої ОСОБА_5

Вироком Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 01 липня 2013 року ОСОБА_5 визнано винною та засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19 вересня 2013 року вирок Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 01 липня 2013 року залишено без зміни.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який не підтримав касаційну скаргу та вважав вирок суду законним і обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Органами досудового слідства ОСОБА_5 було пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 і ч. 1 ст. 115 КК України.

Судами ухвалено визнати винуватою ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого за ч.1 ст. 121 КК України, за таких обставин.

22 січня 2013 року о 19 год 30 хв ОСОБА_5, знаходячись у АДРЕСА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, в ході конфлікту з співмешканцем ОСОБА_7, умисно нанесла останньому один удар ножем в ліву частину грудної клітини, заподіявши потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

За результатами перевірки кримінального провадження за пред'явленим ОСОБА_5 обвинуваченням за ч. 2 ст. 15 і ч. 1 ст. 115 КК України убачається, що органи досудового слідства прийшли до висновку, що знаряддя злочину та характер тілесних ушкоджень, завданих потерпілому ОСОБА_7, у виді колото-різаного поранення грудної клітини зліва, з пошкодженням серцевої сорочки та серця свідчить про спрямованість умислу засудженої ОСОБА_5 на вчинення умисного вбивства, яке остання не довела до кінця з причин, які не залежали від її волі.

Разом з тим, судом першої інстанції після дослідження в судовому засіданні зібраних у встановленому законом порядку наявних у кримінальному провадженні доказів, а саме: показань ОСОБА_5, її співмешканця потерпілого ОСОБА_7, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10, даних ними в судовому засіданні; даних протоколів огляду місця події, проведення слідчого експерименту, огляду предметів, прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, висновків судово-медичних експертиз, комплексної стаціонарної судової психолого-психіатричної експертизи, а також надання юридичної оцінки поведінці ОСОБА_5 після заподіяння тілесного ушкодження потерпілому, прийнято рішення про необхідність кваліфікації дій обвинуваченої за ч. 1 ст. 121 КК України.

При визначенні кримінального закону, якій підлягає застосуванню при кваліфікації дії ОСОБА_5 місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_5, наносячи удар ОСОБА_7 та передбачаючи, що в результаті її дій буде заподіяна шкода здоров'ю потерпілого, не усвідомлювала, які тілесні ушкодження можуть утворитися від таких дій, а отже діяла із невизначеним умислом. Окрім того, судом ураховано й поведінку винної та потерпілого, що передували події, їх стосунки, причини припинення злочинних дій ОСОБА_5 і її поведінку після вчинення злочину.

З огляду на викладене суд кваліфікував такі дії ОСОБА_5 виходячи із заподіяння тієї шкоди здоров'ю, яка фактично настала, тобто, у даному конкретному випадку, за заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження.

Вищенаведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові № 5-32кс12 від 31 січня 2013 року, обов'язковість врахування якої визначено ч. 1 ст. 458 КПК України.

Разом з тим, не погодившись з вироком місцевого суду у тому числі у частині кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч.1 ст. 121 КК України, прокурором було подано апеляційну скаргу (а.п. 149-151), в якій ставилось питання про його скасування з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженої внаслідок м'якості. Прокурор вважав, що дії обвинуваченої слід було кваліфікувати за ч. 2 ст. 15 - ч. 1 ст. 115 КК України з призначенням покарання за цією нормою кримінального закону.

Ретельно перевіривши доводи прокурора, аналогічні тим, що викладені у його касаційній скарзі, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 419 КПК України дав вичерпні та вмотивовані відповіді на них. Одночасно суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції, з чим погоджується також суд касаційної інстанції.

Колегія суддів вважає, що постановлена за результатами розгляду апеляції прокурора ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України, а істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були б безумовною підставою для скасування цього судового рішення не встановлено.

Покарання, призначене ОСОБА_5 колегія суддів вважає справедливим, необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Воно відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України.

При обранні його виду та розміру судом враховано ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, дані про її особу та конкретні обставини провадження, в тому числі й ті, на які посилається прокурор у своїй касаційній скарзі. Переконливих доводів про необхідність призначення ОСОБА_5 більш суворого покарання у касаційній скарзі прокурора не наведено, в зв'язку з чим вважати покарання занадто м'яким підстав не вбачається.

З огляду на викладене вище, підстав, передбачених ст. 438 КПК України, для скасування оскаржуваного судового рішення та задоволення касаційної скарги прокурора немає.

Керуючись ст. ст. 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів,

залишити ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19 вересня 2013 року щодо ОСОБА_5 без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у судовому провадженні суду першої інстанції, - без задоволення.

ухвала суду касаційної інстанції відповідно до ч. 4 ст. 532 КПК України набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.