Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів: Франтовської Т.І., Кравченка С.І.,

за участю прокурора Таргонія О.В.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 16 січня 2014 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_2, захисника - адвоката ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Житомирської області від 8 жовтня 2013 року.

Вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 31 липня 2013 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого, засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк тривалістю три роки та покладено на нього обов'язки, передбачені пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь головного фінансового управління Житомирської обласної державної адміністрації 1 070 грн. 52 коп.

Вирішено питання про речові докази відповідно до ст. 81 КПК України 1960 року.

Зазначеним вироком ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 2 січня 2012 року близько 9 години за місцем свого проживання в АДРЕСА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на грунті особистих неприязних стосунків наніс своїй співмешканці ОСОБА_4 один удар в підборіддя, один удар у виличну ділянку справа, дев'ять ударів в область волосяної частини голови, три удари взутою ногою в тім'яно-потиличну область, біля вісімнадцяти ударів по кінцівках та тулубу, умисно спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.

За апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 31 липня 2013 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання скасовано Апеляційним судом Житомирської області, та постановлено новий вирок, яким ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років.

У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_1, захисник ОСОБА_3 та потерпілий ОСОБА_2 вказують на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину особі засудженого внаслідок суворості. З урахуванням даних про особу ОСОБА_1 та обставин, що пом'якшують покарання, просять застосувати ст. 75 КК України та звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання з випробуванням.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти їх задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину за обставин, установлених судом і викладених у вироку, а також кваліфікація злочину за ч. 1 ст. 121 КК України є правильною і в касаційній скарзі не оспорюється.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд, призначаючи покарання, повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують й обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Приймаючи рішення про скасування вироку суду першої інстанції в частині призначеного покарання засудженому ОСОБА_1 колегія апеляційного суду дійшла до правильного висновку про те, що з урахуванням тяжкості вчиненого злочину призначення йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України є таким, що не відповідає вимогам ст. 65 КК України.

При призначенні нового покарання ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції належним чином врахував дані про його особу, зокрема й позитивну характеристику та те, що він притягується до кримінальної відповідальності вперше. Разом із тим, суд зважив на обтяжуючу покарання обставину, а саме вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння. Вказівка в касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1 про те, що судом при призначенні покарання не було враховано активне сприяння розкриттю злочину як обставину, що пом'якшує покарання, спростовується даними протоколу судового засідання згідно якого ОСОБА_1 вину в скоєнні злочину не визнав.

Призначене ОСОБА_1 нове покарання, яке є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

За таких обставин колегія суддів вважає, що вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 є законним та обґрунтованим і підстав для задоволення касаційних скарг не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року, п.п.11,15 розділу ХІ "Перехідних положень" КПК України 2012 (4651-17) року, колегія суддів,-

Вирок апеляційного суду Житомирської області від 8 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_2, - без задоволення.

Згідно з оригіналом С.І. Кравченко