5-32к14 Про перевищення влади, порушення недоторканості житла та вимагання, скоєне двома працівниками правоохоронних органів за попередньою змовою між собою - 14.01.2014 Прийняття

головуючого - судді Щепоткіної В.В. суддів Крещенка А.М., Шибко Л.В., за участю прокурора Матющевої О.В., потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6, представника потерпілих ОСОБА_7, розглянула в судовому засіданні 14 січня 2014 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду Харківської області від 14 серпня 2013 року, яким

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого, засудженого за:

- ч. 1 ст. 365 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 1 рік;

- ч. 2 ст. 365 КК України на 5 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки;

- ч. 2 ст. 162 КК України на 2 роки позбавлення волі;

- ч. 2 ст. 189 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки та покладенням на нього певних обов'язків.

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше не судимого, засудженого за:

- ч. 2 ст. 162 КК України на 2 роки позбавлення волі;

- ч. 2 ст. 189 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_9 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки та покладенням на нього певних обов'язків.

У відповідності до вимог ст. ст. 81, 93 КПК України вирішено питання судових витрат і долю речових доказів по справі.

Згідно з вироком суду ОСОБА_8 та ОСОБА_9 визнані винними у вчиненні злочинів за таких обставин.

Відповідно до наказу начальника ГУ МВС України в Харківській області від 18 грудня 2007 року № 339 о/с ОСОБА_8 обіймав посаду начальника МВМ Комінтернівського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, а ОСОБА_9 - заступника начальника МВМ Комінтернівського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області.

У період часу з 12 до 16 годин 16 червня 2009 року в МВМ Комінтернівського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, що розташований за адресою: м. Харків, вул. Петра Слинько, 9 звернулися ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які повідомили усно співробітникам чергової частини про те, що у вечірній час 15 червня 2009 року, за місцем їх тимчасового проживання за адресою: АДРЕСА_4, прийшли власник даної квартири ОСОБА_6 і його цивільна дружина ОСОБА_5, які, погрожуючи ОСОБА_11, який знаходився в цей час у квартирі ножем, викрали з квартири DVD - програвач, що належить ОСОБА_12, і ноутбук, що належить їхньому приятелю ОСОБА_14, після чого покинули квартиру.

Всупереч Закону України "Про міліцію" (565-12) та відомчих актів співробітники чергової частини МВМ Комінтернівського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області своєчасно не зареєстрували в ЖРЗПЗ МВМ Комінтернівського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області отриману усну інформацію від громадян ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про скоєний злочин і не склали протоколи усних заяв (повідомлень ) про злочин з дотриманням вимог ст. 95 КПК України.

Незважаючи на це, дільничним інспектором міліції МВМ Комінтернівського РВ лейтенантом міліції ОСОБА_21, що чергував у складі добового наряду, від ОСОБА_12 був отриманий номер домашнього телефону за місцем проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_5 Володіючи даною інформацією, ОСОБА_21 встановив адресу, за якою могли перебувати ОСОБА_6 та ОСОБА_5, а саме: АДРЕСА_1.

Після цього інформація про скоєний злочин, отримана в ході спілкування з ОСОБА_11 та ОСОБА_12, а також інформація про ймовірне місцезнаходження ОСОБА_6 та ОСОБА_5 співробітниками чергової частини була доведена до відома начальника МВМ Комінтернівського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_8 та його заступника ОСОБА_9

Приблизно о 18.00 годині 16 червня 2009 року, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, достовірно знаючи про те, що вказана інформація, яка надійшла від ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про скоєний злочин не зареєстрована в установленому порядку, не маючи в даній ситуації достатнього обсягу прав і повноважень для проведення будь-якої перевірки і для реагування, діючи з власної ініціативи, удвох прибули до квартири АДРЕСА_1, де знаходилися проживаючі в ній ОСОБА_6 та ОСОБА_5

Після чого, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, будучи працівниками правоохоронного органу, в порушення вимог Закону України "Про міліцію" (565-12) , встановивши, що вхідні двері у вказану квартиру не замкнені на замок, діючи за попередньою змовою групою осіб, усвідомлюючи протиправність своїх дій, незаконно, всупереч вимогам ст. 30 Конституції України, згідно з якою кожному громадянину гарантована недоторканність житла, протиправно, тобто без наявності добровільної згоди власника житла на такі дії, відкрито, через вхідні двері проникли в житлове приміщення даної квартири, де пройшли до спальної кімнати та розбудили мешканців даної квартири ОСОБА_6 та ОСОБА_5, яким повідомили, що вони є співробітниками МВМ Комінтернівського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, куди із заявами про вчинення злочину звернулися громадяни ОСОБА_11 та ОСОБА_12, у яких ОСОБА_6 та ОСОБА_5 викрали DVD - програвач та ноутбук.

Діючи групою осіб за попередньою змовою між собою, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, достовірно знаючи про те, що, всупереч вимогам законодавства інформація про злочин не зареєстрована в установленому порядку в ЖРЗПЗ Комінтернівського РВ, що не дає можливості їм проводити будь-які перевірочні заходи, усвідомлюючи очевидність протиправності своїх дій, без складання відповідного протоколу, який фіксує дану дію, без залучення понятих, вилучили з квартири АДРЕСА_1 DVD - програвач і ноутбук.

Після чого, продовжуючи свою злочинну діяльність, приблизно в 18.15 годині 16 червня 2009 року, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 перебуваючи незаконно в квартирі АДРЕСА_1, не маючи достатніх правових підстав, але підносячи свої вимоги і здійснювані дії як законні, повідомили ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про те, що вони затримані і повинні прослідувати разом з ними в МВМ Комінтернівського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області. Сприймаючи ці вимоги співробітників міліції, як законні та обґрунтовані, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 змушені були погодитися і прослідувати з ними в якості затриманих в приміщення МВМ Комінтернівського РВ.

Забравши з собою незаконно вилучені DVD - програвач і ноутбук, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 покинули зазначену квартиру і, супроводжуючи затриманих ОСОБА_6 та ОСОБА_5, приблизно в 18 годин 30 хвилин 16 червня 2009 прибули до МВМ Комінтернівського РВ, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Петра Слинька, 9.

Усвідомлюючи протиправність своїх дій, знаючи про те, що в МВМ Комінтернівського РВ відсутнє спеціальне приміщення, пристосоване для утримання затриманих, діючи проти волі ОСОБА_6 та ОСОБА_5, приблизно в 18 годин 30 хвилин 16 червня 2009 помістили їх обох у наявну в приміщенні МВМ Комінтернівського РВ камеру, металеві двері якої закрили ззовні. При цьому ні ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не бажали бути затриманими в даному приміщенні, але покинути не пристосовану для утримання затриманих камеру, самостійно не мали можливості.

У приміщенні зазначеної вище камери незаконно позбавлені волі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 провели ніч, після чого, в період часу приблизно з 10 до 12 години 17 червня 2009 вони були переведені ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з цієї камери у службовий кабінет останнього.

Після проведення з ними бесіди ОСОБА_8 та ОСОБА_9, знову помістили ОСОБА_6 проти його волі в зазначену вище камеру, а ОСОБА_5, проти її волі, помістили в кабінет № 5 МВМ Комінтернівського РВ, де, вже окремо, продовжували незаконно утримувати та позбавляти їх волі. Приблизно в 17 годин 17 червня 2009 року ОСОБА_5, звільнили з приміщення МВМ Комінтернівського РВ та відпустили додому.

При цьому ОСОБА_8 та ОСОБА_9, перевели ОСОБА_6 для подальшого утримання з камери в кабінет № 5 МВМ Комінтернівського РВ, де продовжували чинити фізичне насильство, що полягало у незаконному позбавленні його волі приблизно до 19 годин 30 хвилин 20 червня 2009 року. Крім того, у період часу приблизно з 10 до 12 годин 17 червня 2009 року, продовжуючи свою злочинну діяльність, незаконно позбавляючи ОСОБА_6 свободи, начальник МВМ Комінтернівського РВ ОСОБА_8 та його заступник ОСОБА_9 вивели ОСОБА_6 з камери, в якій він на той момент знаходився, та завели в службовий кабінет ОСОБА_9, де стали чинити на нього психічний вплив з метою написання ним пояснення з викладенням відомостей про вчинення 15 червня 2009 злочину.

Однак ОСОБА_6 відмовився писати пояснення з таким викладенням обставин, оскільки дані обставини повністю не відповідали дійсності, про що повідомив співробітникам міліції.

Тоді ОСОБА_8 та ОСОБА_9 стали висловлювати на адресу ОСОБА_6 погрози, що якщо він не напише пояснення необхідного змісту, то його і ОСОБА_5 притягнуть до кримінальної відповідальності і кожного на 10 років позбавлять волі, а також про те, що в місцях позбавлення волі він, як людина літня, довго не проживе.

ОСОБА_6, сприймаючи висловлені погрози реально, проаналізувавши ситуацію в тій частині, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9, незважаючи на те, що є співробітниками міліції, вже здійснили ряд злочинних дій щодо нього та ОСОБА_5, побоюючись можливого кримінального переслідування за діяння, яке вони не скоювали, а також подальшого покарання за це у вигляді значного терміну ув'язнення в місцях позбавлення волі, злякавшись за свою подальшу долю і за долю близької йому людини, будучи юридично необізнаним громадянином, запитав у ОСОБА_8 та ОСОБА_9, чи може він заплатити штраф для того, щоб його і ОСОБА_5 не притягували до відповідальності і відпустили з приміщення МВМ Комінтернівського РВ.

При цьому повідомив, що може продати належну йому квартиру, а з вирученої від продажу суми заплатити штраф в межах 1 тисячі доларів США.

Після цього у ОСОБА_8 та ОСОБА_9 виник умисел на заволодіння правами на належну ОСОБА_6 квартиру та прагнення до незаконного збагачення за рахунок подальшої реалізації вказаної квартири.

З метою реалізації злочинного наміру, будучи посадовими особами та використовуючи своє посадове становище, діючи за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 повідомили ОСОБА_6, що він буде займатися продажем своєї квартири не самостійно, а тільки під їх контролем. При цьому, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 постійно погрожували ОСОБА_6, який, сприймаючи висловлені погрози реально, погодився на вказані умови.

Здійснюючи дії, спрямовані на досягнення злочинної мети, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 примусили ОСОБА_6 повідомити їм інформацію про місцезнаходження його паспорта, довідки про присвоєння йому ідентифікаційного коду, а також документів про право власності на квартиру, на що останній повідомив, що вказані документи знаходяться за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_4.

У період часу приблизно з 10 до 12 години 17 червня 2009 року ОСОБА_8 та ОСОБА_9, діючи спільно і переслідуючи мету незаконного вилучення особистих документів ОСОБА_6, прибули до квартири кв. АДРЕСА_4, де пред'явили свої службові посвідчення дочці ОСОБА_6 та зайшли в квартиру, звідки таємно вилучили сумку, в якій зберігалися всі особисті документи ОСОБА_6, в тому числі його громадянський паспорт, довідка про присвоєння йому ідентифікаційного коду, військовий квиток, водійське посвідчення, трудові книжки, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, медична документація, свідоцтво про право власності на квартиру, документи, пов'язані з приватизацією квартири, а також інші особисті документи. При цьому вказана дія проводилася без складання відповідного протоколу, який фіксує дану дію та без залучення понятих.

Після цього, приблизно в 14 годин 15 хвилин, 17 червня 2009 року ОСОБА_8 та ОСОБА_9 привезли незаконно позбавленого волі ОСОБА_6, а також незаконно вилучені його документи в район станції метро "Наукова" до центрального входу в будівлю ДНТЦ "Енергосталь", розташоване за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 9, де зустрілися з ОСОБА_16, якому запропонували виступити в якості повіреного особи при наданні ОСОБА_6 нотаріально посвідченої довіреності на право розпорядження усім його майном залучили до вчинення злочину.

При цьому, відвівши ОСОБА_6 в сторону, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 стали чинити на нього психічний вплив у вигляді висловлення погроз, і зажадали від нього при майбутньому відвідуванні нотаріуса підписати довіреність на право розпорядження усім його майном, в тому числі його квартирою.

Сприймаючи висловлені на його адресу погрози реально, ОСОБА_6, проти своєї волі погодився на підписання будь-яких документів, які йому будуть надані.

За пропозицією ОСОБА_8 та ОСОБА_9, ОСОБА_16 супроводив ОСОБА_6 до приватного нотаріуса ОСОБА_17, в офіс, розташований в будівлі ДНТЦ "Енергосталь", де ОСОБА_6 підписав довіреність, засвідчену приватним нотаріусом та зареєстровану в реєстрі за № 3889, відповідно до якої уповноважив раніше не знайомого йому повіреного ОСОБА_16 бути його представником з усіма необхідними повноваженнями в усіх державних, громадських, господарських та інших органах і організаціях, незалежно від їх підпорядкування, форм власності, галузевої приналежності, з питань придбання на його ім'я, відчуження, а також вчинення будь-яких дій, щодо належного йому рухомого і нерухомого майна, визначаючи в усіх випадках суми, терміни та інші умови на власний розсуд, отримувати належне йому майно, укладати всі дозволені законом угоди цивільно - правового характеру, представляти його інтереси в організаціях технічної інвентаризації, Харківському міському центрі приватизацію житлового майна, всюди замість нього розписуватися, а також виконувати інші дії, пов'язані з цією довіреністю .

Коли з вказаною довіреністю ОСОБА_16 і ОСОБА_6 вийшли на вулицю ОСОБА_8 та ОСОБА_9, відвівши ОСОБА_6 в сторону, погрожуючи розправою, змусили написати на ім'я невстановленого громадянина розписку про те, що, нібито, за продаж своєї квартири ОСОБА_6 отримав від покупця 10 тисяч доларів США.

Реально сприймаючи висловлені йому загрози, ОСОБА_6 змушений був написати таку розписку, хоча насправді він свою квартиру не продав і грошей ні від кого не отримував.

Після цього ОСОБА_8 та ОСОБА_9, разом з ОСОБА_6, повернулися в МВМ Комінтернівського РВ, де продовжували утримувати останнього, незаконно позбавляючи його свободи.

В подальшому з'ясувалося, що частина квартири належить сину ОСОБА_6, місце перебування якого невідоме, а тому квартиру без його згоди відчужити було неможливо.

Продовжуючи шукати спосіб виходу з ситуації, яка перешкоджала ОСОБА_8 та ОСОБА_9 реалізувати злочинні наміри, останні зв'язалися з особою, справа щодо якої виділена в окреме провадження, та яка є цивільним чоловіком ОСОБА_18 - рідної сестри дружини ОСОБА_8 та якій запропонували, взяти участь в якості пособника у вчиненні вже початого злочину, на що остання погодилася.

Діючи далі з єдиним умислом на спільне вчинення злочину, виробивши єдину позицію з метою реалізації злочинних намірів, ОСОБА_8, ОСОБА_9 і особа, справа щодо якої виділена в окреме провадження, вирішили, що ОСОБА_6, знову повинен підписати нотаріально засвідчену довіреність, яка дозволить розпоряджатися вже не всієї квартирою, а лише частиною цієї квартири, що належить саме йому.

З цією метою, приблизно в 13 годин 20 червня 2009 року, з приміщення МВМ Комінтернівського РВ, незаконно позбавленого волі ОСОБА_6 було доставлено в район тролейбусної зупинки, що знаходиться біля ресторану "Меркурій", по вул. Харківської Дивізії, 29 у м. Харкові.

ОСОБА_8, ОСОБА_9, в присутності особи, справу щодо якої виділено в окреме провадження, повідомили ОСОБА_6 про те, що він, разом з особою, справа відносно якої виділена в окреме провадження, повинен пройти до нотаріуса, де беззастережно підписати всі ті документи, на які йому вкаже особа, справа щодо якої виділена в окреме провадження, при цьому знову висловили на його адресу погрозу про засудження його та його співмешканки до 10 років позбавлення волі, а також погрозу, що застосують до нього та його співмешканки самі жорсткі заходи фізичного впливу у разі, якщо він відмовиться підписувати документи у нотаріуса, або почне діяти не за їхнім задумом, а за власною ініціативою.

ОСОБА_6, сприймаючи висловлені погрози реально, побоюючись можливого притягнення до кримінальної відповідальності за діяння, яке він не скоював, злякавшись за свою подальшу долю і за долю близької йому людини, погодився з вимогами ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Особа, справа щодо якої виділена в окреме провадження, виконуючи заздалегідь відведену йому у скоєнні даного злочину функцію, сприяючи ОСОБА_8, ОСОБА_9 у вчиненні злочинного діяння і полегшуючи їм вчинення злочину, доставила ОСОБА_6 до приватного нотаріуса ОСОБА_19, в офіс, розташований на АДРЕСА_5 де він підписав довіреність, засвідчену приватним нотаріусом ОСОБА_19 та зареєстровану в реєстрі за № 1222, відповідно до якої уповноважив раніше йому не знайомого повіреного ОСОБА_20 підготувати і отримати необхідні документи для продажу і продати за суму і на умовах на його розсуд, всю належну йому частину квартири АДРЕСА_4. Для цього повіреному, відповідно до даної довіреності, було надано право надавати і отримувати від імені ОСОБА_6 документи, заяви, розписуватися за нього, отримувати виписку про реєстрацію прав власності на нерухоме майно в БТІ м. Харкова, виписку з реєстру прав власності на нерухоме майно, а також підписувати договір купівлі - продажу, отримувати належні йому гроші від продажу частини квартири, виконувати всі інші дії, пов'язані з цією довіреністю.

Отримавши на руки підписану ОСОБА_6 довіреність, особа, справа відносно якої виділена в окреме провадження, діючи згідно заздалегідь досягнутої домовленості, доставила ОСОБА_6 до ресторану "Меркурій" і передала його ОСОБА_8 та ОСОБА_9, після чого ОСОБА_6 було доставлено до МВМ Комінтернівського РВ та продовжено його утримування.

Розуміючи, що подальше затримання ОСОБА_6 в приміщенні МВМ Комінтернівського РВ стало недоцільним і втратило сенс, усвідомлюючи при цьому, що для продажу частини квартири буде потрібно певний проміжок часу, а присутність в м. Харкові ОСОБА_6 в цей час може привести до труднощів у реалізації їх планів, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та особа, справа щодо якої виділена в окреме провадження, вирішили вивезти ОСОБА_6 з території України у м. Волгоград Російської Федерації.

Приблизно в 19 годин 30 хвилин 20 червня 2009 року ОСОБА_6 привезли на Харківську автобусну станцію № 1, розташовану на пр. Гагаріна, 22 у м. Харкові, де ОСОБА_8 та ОСОБА_9 передали особі, справа відносно якої виділена в окреме провадження, паспорт ОСОБА_6 та квитки на автобус.

При цьому ОСОБА_6 повідомили про те, що він під наглядом особи, справу щодо якої виділено в окреме провадження, повинен буде на пасажирському рейсовому автобусі прослідувати в Російську Федерацію, і висловили погрозу про те, що якщо під час майбутньої поїздки він відмовиться виконувати які-небудь вимоги супроводжуючого і контролюючого його виїзд особи, справу щодо якої виділено в окреме провадження, або почне діяти з власної ініціативи, намагаючись когось попередити про скоєні в відносно нього незаконні дії, то вони застосують щодо нього та його цивільної дружини найжорсткіші заходи фізичного впливу. Вказані погрози ОСОБА_6, який протягом чотирьох діб був незаконно позбавлений волі, сприйняв реально.

Після цього, особа, справа щодо якої виділена в окреме провадження, прослідувала разом з ОСОБА_6 в автобус, що слідував рейсом за маршрутом "Київ - Волгоград", і в 20 годин 30 хвилин 20 червня 2009 року, вони вирушили до м. Волгоград Російської Федерації.

У ході зазначеної поїздки, продовжуючи активно сприяти вчиненню злочину і усувати перешкоди для успішної реалізації злочинного наміру, при перетині в 4.00 годині 21 червня 2009 року державного Україно - Російського кордону в пункті пропуску "Ізварине", особа, справа відносно якого виділена в окреме провадження, з метою уникнення будь - яких непередбачених обставин, замість ОСОБА_6, власноруч заповнила його міграційну карту, що дозволило ОСОБА_6 в'їхати на територію Російської Федерації.

Діючи відповідно до раніше досягнутої злочинної домовленістю, в 1.00 годині 21 червня 2009 року ОСОБА_9 на автомобілі "Чері", д/н НОМЕР_1, в'їхав на територію Російської Федерації через пункт пропуску "Довжанський".

Приїхавши у м. Волгоград Російської Федерації, особа, справа відносно якої виділена в окреме провадження, на таксі доставила ОСОБА_6 в один зі скверів, де їх, згідно з попередньо досягнутої домовленості, зустрів ОСОБА_9, якому було передано паспорт ОСОБА_6

У другій половині дня 21 червня 2009 року, перебуваючи під наглядом ОСОБА_9 без грошових коштів та будь-яких документів, реально побоюючись за своє здоров'я і життя, ОСОБА_6 підібрав момент і втік від ОСОБА_9

О 20.39 годині 22 червня 2009 року ОСОБА_9 і особа, справа щодо якої виділена в окреме провадження, на автомобілі "Чері", д/н НОМЕР_1, повернулися на територію України через пункт пропуску "Довжанський".

Добираючись на попутних автомобілях і пішки, ОСОБА_6 27 червня 2009 повернувся у м. Харків та офіційно заявив про злочинну діяльність ОСОБА_8, ОСОБА_9 і співучасника злочину особи, справу щодо якої виділено в окреме провадження.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичних обставин справи, просить вирок апеляційного суду скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону - ст. 75 КК України, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та особам засуджених, внаслідок м'якості. Вважає, що судами не враховано в достатній мірі конкретні обставини справи, характер та тяжкість злочинів. Одночасно посилається на безпідставне не призначення засудженим додаткового покарання у виді позбавлення спеціального звання.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_6 просить скасувати вирок апеляційного суду в частині призначеного покарання та постановити новий вирок, яким призначити засудженим покарання пов'язане з реальним позбавленням волі.

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_5 просить скасувати вирок апеляційного суду, а справу направити на додаткове розслідування через пред'явлення неконкретного обвинувачення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, на підтримання касаційних скарг в частині м'якості призначеного засудженим покарання, потерпілих та їх представника, які підтримали касаційні скарги частково, а саме в частині невідповідності призначеного судом покарання тяжкості вчиненого засудженими злочину та їх особам, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарга прокурора підлягає задоволенню, а скарги потерпілих задоволенню частково.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Суд, приймаючи рішення, у мотивувальній частині вироку зобов'язаний навести обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, належним чином мотивувати своє рішення у разі звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.

Згідно з ч. 1 ст. 75 КК України та п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) суд може прийняти рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням лише у тому випадку, якщо, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, належно вмотивувавши такий свій висновок.

Проте, як вбачається з вироку суду та матеріалів кримінальної справи, ці вимоги суд не виконав та належним чином не обґрунтував у мотивувальній частині вироку свій висновок про можливість виправлення засуджених без ізоляції від суспільства, а лише послався на обставини, що пом'якшують покарання та характеристику осіб засуджених, проте не зазначив які саме дані про їх особи дають беззаперечні підстави для висновку про можливість виправлення засуджених без відбування покарання.

Крім того, судом не в достатній мірі враховано, що злочини вчинені засудженими відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими, а також, те що вчинили вони їх обіймаючи керівні посади правоохоронного органу, свою вину визнали лише в стадії судових дебатів, а також зухвалість вчинених злочинів.

Колегія суддів вважає, що наведені вище обставини впливають на розмір покарання, але не дають підстав для звільнення засуджених від відбування покарання з випробуванням.

Крім того, доводи касаційної скарги прокурора щодо не призначення засудженим додаткового покарання є також слушними.

Відповідно до ст. 334 КК України, вирок суду має бути мотивованим, в тому числі й щодо призначеного покарання. У кожному випадку призначення покарання необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного й додаткового покарання. Як убачається, суд у вироку не навів жодних обставин, за яких засуджених можливо не позбавляти спеціального права.

За таких обставин на підставі ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд.

Якщо за наслідками нового розгляду суд дійде висновку про винуватість ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в інкримінованих їм злочинів у тому ж обсязі, то рішення про звільнення засуджених від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України слід визнати неправильним, а звідси покарання явно несправедливим внаслідок м'якості.