Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Зубара В.В.,

суддів: Марчук Н.О., Широян Т.А.,

за участю прокурора Опанасюка О.В.,

розглянула в судовому засіданні 14 січня 2014 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 29 березня 2013 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 27 червня 2013 року.

Цим вироком, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимостей,

засуджено за ч. 3 ст. 368-8 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 102 000 грн., з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків, на строк 2 роки.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за те, що він, працюючи на посаді начальника дільниці (берегова служба) Дочірнього Підприємства "Залів-Порт" АТ "Суднобудівний завод "Залів" (ДП "Залів-Порт" АТ "Суднобудівний завод "Залів"), а також, за сумісництвом, на посаді начальника дільниці малотоннажних суден транспортно-складського цеху № 16 АТ "Суднобудівний завод "Залів", та будучи службовою особою юридичної особи приватного права, яка здійснює організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, діючи умисно, з корисливих мотивів, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, одержав від ОСОБА_3 неправомірну вигоду в сумі 3000 грн. за таких обставин.

Так, 17 квітня 2012 року ОСОБА_3 звернувся до начальника дільниці ДП "Залів-Порт" АТ "Суднобудівний завод "Залів"" ОСОБА_2 для того, щоб забрати свій катер "Дракон" з території причалу № 234 ДП "Залів-Порт" АТ "Суднобудівний завод "Залів". ОСОБА_2, достовірно знаючи, що договір на стоянку вказаного катеру не укладався, і у нього немає правових підстав вимагати яку-небудь оплату за дані послуги, став вимагати з ОСОБА_3 грошові кошти, в сумі 3 000 грн. за право користування даним катером, зокрема, за можливість його вивозу з території причалу № 234 ДП "Залів-Порт" АТ "Суднобудівний завод "Залів".

19 квітня 2012 року ОСОБА_2, будучи службовою особою юридичної особи приватного права, діючи умисно, з корисливих мотивів, користуючись своїм службовим становищем, знаходячись у м. Керчі у службовому автомобілі "Фольксваген-Туарег", державний номер НОМЕР_1, одержав від ОСОБА_3 неправомірну вигоду в сумі 3 000 грн., після чого був затриманий працівниками міліції.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення через однобічність та неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, а справу - повернути прокурору для проведення додаткового розслідування. Свої вимоги захисник мотивує тим, що судом при постановленні обвинувального вироку щодо ОСОБА_2 враховано недопустимі докази, оперативні заходи були проведені без заведення оперативно-розшукової справи. Також посилається на те, що ОСОБА_2 не є суб'єктом злочину в сфері службової діяльності. Крім того, зазначає про неконкретність пред'явленого ОСОБА_2 обвинувачення.

На касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 прокурором подано письмове заперечення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора із запереченнями проти скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі та письмовому запереченні, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 398 КПК України (1960) підставами для скасування чи зміни вироку, ухвали чи постанови є істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону.

За змістом ст. 370 КПК України (1960) це такі порушення, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу й постановити законний і справедливий вирок.

Відповідно до положень ст. 22 КПК України (1960) прокурор, слідчий, особа, яка проводить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Суд, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, не вправі перекладати обов'язок доказування на обвинуваченого.

Однак ці та інші вимоги кримінально-процесуального закону при розслідуванні та судовому розгляді справи дотримані не були, й обставини, які могли б вплинути на висновки слідства та суду щодо винності ОСОБА_2, не перевірені.

Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад передбаченого Кримінальним кодексом (2341-14) злочину, тобто наступні елементи: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона злочину.

Органами досудового слідства ОСОБА_2 пред'явлено обвинувачення в одержанні службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вчинення дій або бездіяльності з використанням наданих їй повноважень в інтересах того, хто передає чи надає таку вигоду, або в інтересах третіх осіб.

Проте, зазначене обвинувачення містить суперечливі висновки та носить неконкретний характер.

Так, в обвинуваченні не вказано, ОСОБА_2 вчинив дії чи проявив бездіяльність, та в чиїх інтересах він діяв - того, хто надав неправомірну вигоду чи в інтересах третіх осіб ( яких саме).

Також досудовим слідством не встановлено, хто є власником катера "Дракон", та на яких підставі він перебував на території причалу № 234 ДП "Залів-Порт" АТ "Суднобудівний завод "Залів".

Крім того, досудовим слідством не встановлено та не допитано свідка ОСОБА_4, хоча з матеріалів справи вбачається, що саме ОСОБА_4, зробивши висновок про незаконність вимог ОСОБА_2, був ініціатором звернення до правоохоронних органів і фіксування з власної ініціативи на свій диктофон розмов із засудженим, фонограми та роздруківки яких надалі стали одними з доказів обвинувачення.

За таких обставин висновок слідства та суду про наявність в діях ОСОБА_2 складу інкримінованого злочину є досить сумнівним.

Апеляційний суд зазначені порушення не виправив, крім того, не дав відповіді на всі поставлені в апеляції захисника питання та постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 377 КПК України (1960).

З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що судові рішення щодо ОСОБА_2 підлягають скасуванню, а справа - поверненню на нове розслідування, під час якого органам досудового слідства слід урахувати зазначене в цій ухвалі, належним чином перевірити наведені захисником в касаційній скарзі доводи, всебічно, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати оцінку всім зібраним у справі доказам та прийняти рішення щодо наявності чи відсутності в діях ОСОБА_2 складу злочину відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України (1960), пунктами 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу захисника задовольнити.

Вирок Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 29 березня 2013 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 27 червня 2013 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на нове розслідування прокурору Керченської транспортної прокуратури Автономної Республіки Крим.