Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Марчук Н.О.,

суддів: Широян Т.А., Романець Л.А.,

розглянувши в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013130350001770, за обвинуваченням

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Іванівка Сакського району

АР Крим, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із судовими рішеннями, постановленими щодо ОСОБА_1 через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, просить їх скасувати та призначити новий розгляд провадження у суді першої інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, призначаючи ОСОБА_1 покарання, в достатній мірі не врахував ступінь тяжкості вчиненого ним правопорушення, його особу, зокрема, те, що він раніше судимий за вчинення корисливих злочинів до позбавлення волі, судимість за які не знята та не погашена у встановленому законом порядку, безпідставно послався на обставину, що пом'якшує покарання - добровільне відшкодування завданої шкоди, у зв'язку з чим призначене покарання не відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Вироком Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 12 серпня 2013 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 15 жовтня 2013 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 18 червня 2013 року, зайшовши на територію домоволодіння АДРЕСА_2, таємно викрав майно ОСОБА_2, чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 300 грн.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши дотримання прокурором порядку, строків касаційного оскарження та відповідність касаційної скарги вимогам закону, вивчивши надані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 185 КК України в касаційному порядку прокурором не оспорюються.

Щодо доводів касаційної скарги прокурора про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, то вони є необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, то він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як видно з мотивувальної частини вироку, при призначенні ОСОБА_1 покарання суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, врахував ступінь тяжкості кримінального правопорушення, а також те, що даний злочин згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, відсутність обставин, які обтяжують покарання, та наявність обставини, яка пом'якшує покарання - щире каяття у вчиненому, а також думку потерпілого -письмову заяву, в якій останній просив суворо не карати обвинуваченого.

На думку колегії суддів, рішення суду першої інстанції про призначення ОСОБА_1 покарання у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 3 ст. 185 КК України, та застосування положення ч. 1 ст. 75 КК України, є мотивованим, обґрунтованим і таким, що відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Крім того, доводи щодо м'якості призначеного покарання, аналогічні наведеним у касаційній скарзі, були перевірені судом апеляційної інстанції, який, розглядаючи апеляційну скаргу прокурора на вирок суду першої інстанції, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, та відповідно до вимог ч. 2 ст. 419 КПК України, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, зазначив в ухвалі достатні підстави, через які визнав її необґрунтованою.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України підстав для задоволення касаційної скарги немає та вважає, що у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора слід відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів

Відмовити прокурору в відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на вирок Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 12 серпня 2013 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 15 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_1.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

З оригіналом згідно:

Суддя Н.О. Марчук