Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

31 грудня 2013 року м. Київ

головуючого Вільгушинського М.Й.,

суддів: Мороза М.А., Наставного В.В.,

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 на вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 25 липня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 01 жовтня 2013 року щодо неї,

вироком Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 25 липня 2013 року засуджено

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судиму,

- за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 850 гривень.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 01 жовтня 2013 року вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 25 липня 2013 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

У своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 указує на те, що суд дав неправильну оцінку доказам по справі. Стверджує, що спричиняючи ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження, що призвели до короткочасного розладу здоров'я, вона діяла в межах необхідної оборони. Указує на формальність розгляду справи судом апеляційної інстанції. Просить судові рішення щодо неї скасувати, а кримінальне провадження закрити.

Перевіривши касаційну скаргу та долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів вважає, що немає підстав для відкриття провадження з мотивів, наведених у касаційній скарзі.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

З вироку суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції убачається, що суд при вирішенні питання про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, керуючись вимогами ст. 94 КПК України всебічно та повно дослідив всі обставини кримінального провадження, дав належну оцінку доказам по справі, виходячи із засад їх допустимості, достатності, достовірності та належності. Зокрема, як зазначено у судових рішеннях щодо ОСОБА_1, винуватість останньої у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України підтверджується: показами обвинуваченої ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_2, свідка ОСОБА_3, поясненнями експерта ОСОБА_4, даними протоколів огляду місця події від 23.12.2012 року, проведення слідчого експерименту від 26.02.2013 року, огляду предмету від 24.04.2013 року, даними висновків судово-медичних експертів № 067 від 14.02.2013 року та № 164 від 19.04.2013 року та іншими доказами.

Окрім того, як видно із вироку суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції, судом також було перевірено та визнане безпідставним твердження ОСОБА_1 про те, що вона діяла в межах необхідної оборони, оскільки це не відповідає фактичним обставинам справи, встановлених судом, та спростовується матеріалами кримінального провадження.

Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 36 КК України, необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.

У вироку місцевого суду та ухвалі апеляційного суду зазначено, що із матеріалів кримінального провадження убачається, що безпосередньо в момент нанесення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2, останній стояв спиною до засудженої та розмовляв із свідком ОСОБА_3, що не заперечується самою ОСОБА_1, а отже в момент нанесення засудженою удару ручною пилкою по голові потерпілому, він не чинив щодо неї ніяких суспільно небезпечних посягань, та його дії не потребували негайного відвернення чи припинення.

Таким чином висновки суду про відсутність в діях ОСОБА_1 стану необхідної оборони та про винуватість останньої у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, є обґрунтованими та вмотивованими. У суду касаційної інстанції немає підстав не довіряти даним висновкам судів як першої, так і апеляційної інстанцій.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 не наведено інших доводів, які б свідчили про незаконність або необґрунтованість судових рішень щодо неї.

Призначене судом засудженій покарання, є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як нею, так і іншими особами.

З огляду на вищевикладене, з мотивів, наведених у касаційній скарзі, наданих до неї судових рішень вбачається, що підстави для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 відсутні, а тому відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України підстав для відкриття провадження немає.

Виходячи з викладеного, керуючись ст. 428 КПК України, колегія суддів

відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 25 липня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 01 жовтня 2013 року щодо неї.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.