Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Марчук Н.О.,

суддів: Романець Л.А., Зубара В.В.,

розглянувши в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013220490002962, за обвинуваченням

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_2

уродженця м. Харкова, який проживає за

адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України,

У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із судовими рішеннями, винесеними щодо ОСОБА_1 через неправильне застосування кримінального закону, просить їх скасувати та призначити новий розгляд провадження у суді першої інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, безпідставно звільнив ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України, не врахував, що основним об'єктом вказаного злочину є громадський порядок. Крім того, прокурор у касаційній скарзі посилається на невідповідність ухвали суду апеляційної інстанції вимогам ст. 419 КПК України.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 06 серпня 2013 року звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 296 КК України у зв'язку з примиренням із потерпілим, а кримінальне провадження щодо нього закрито.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 19 вересня 2013 року ухвалу суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 20 травня 2013 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля супермаркету "РОСТ" у м. Харкові, діючи безпричинно, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок і виражаючи явну неповагу до суспільства, нехтуючи існуючими в суспільстві нормами поведінки і моралі, діючи з особливою зухвалістю, на очах у обурених громадян, супроводжуючи свої дії нецензурною лайкою, підійшов до раніше незнайомого ОСОБА_2, який знаходився у власному автомобілі, та кулаком наніс останньому удар в обличчя, пошкодив двері та дах транспортного засобу, заподіявши потерпілому матеріальну шкоду в розмірі 2 150 грн. 50 коп.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши дотримання прокурором порядку, строків касаційного оскарження та відповідність касаційної скарги вимогам закону, вивчивши надані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених в ухвалі суду першої інстанції, та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 296 КК України в касаційному порядку прокурором не оспорюються.

Щодо доводів касаційної скарги прокурора про неправильне застосування кримінального закону, а саме ст. 46 КК України, то вони є необґрунтованими.

Як убачається із доданих до касаційної скарги судових рішень, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, обґрунтовано звільнив ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ч.1 ст. 296 КК України, на підставі ст. 46 КК України, врахувавши при цьому, що даний злочин є невеликої тяжкості (ч. 2 ст. 12 КК України), обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення вперше, примирився з потерпілим, відшкодував завдані збитки, за місцем проживання характеризується позитивно, працює, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Крім того, як убачається із ухвали суду першої інстанції, потерпілий ОСОБА_2 й обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні заявили клопотання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 296 КК України у зв'язку з їх примиренням.

Враховуючи, те що ст. 46 КК України не містить будь-яких обмежень в її застосуванні щодо кола осіб чи конкретних складів злочину за умови наявності зазначених в самій нормі цього закону підстав та умов її застосування, а у відповідності із роз'ясненнями, що містяться у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності" від 23 грудня 2005 року (v0012700-05) за наявності передбачених у ст. 46 КК України підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язковим, рішення суду відповідає вимогам закону.

Крім того, доводи прокурора щодо неправильного застосування кримінального закону, аналогічні наведеним у касаційній скарзі, були перевірені судом апеляційної інстанції, який, розглядаючи його апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, та відповідно до вимог ч. 2 ст. 419 КПК України, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, зазначив в ухвалі достатні підстави, через які визнав її необґрунтованою.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України підстав для задоволення касаційної скарги немає та вважає, що у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора слід відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів

Відмовити прокурору в відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 06 серпня 2013 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області від 19 вересня 2013 року щодо ОСОБА_1.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.