Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Марчук Н.О.,

суддів: Романець Л.А., Зубара В.В.,

розглянувши в м. Києві касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на ухвалу судді судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2013 року щодо ОСОБА_1,

Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 липня 2013 року визнано винуватим та засуджено ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 367 КК України на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в сфері підприємницької діяльності, на строк 1 рік.

Відповідно до вимог ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

На підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію в 2011 році" від 08 липня 2011 року звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання.

Ухвалою судді Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2013 року відмовлено прокурору, який приймав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, на поновлення строку на апеляційне оскарження вироку суду першої інстанції та у відкритті апеляційного провадження щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 367 КК України.

У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із указаною ухвалою суду, через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить її скасувати та призначити новий розгляд провадження у суді апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши касаційну скаргу та долучені до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

На підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову в відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

У відповідності до вимог частин 2, 3 ст. 395 КПК України апеляційну скаргу на вирок може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Як убачається з копії ухвали суду апеляційної інстанції, доданої до касаційної скарги, апеляційний суд обґрунтував своє рішення тим, що вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 був постановлений 18 липня 2013 року, при цьому в судовому засіданні був присутній прокурор, а тому він знав про прийняте судом рішення. Заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження прокурор подав до суду апеляційної інстанції лише 06 вересня 2013 року без апеляційної скарги.

На думку колегії суддів, апеляційний суд належним чином умотивував своє рішення про визнання неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження.

Згідно з вимогами п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо їх подано після закінчення строку апеляційного оскарження і якщо особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

Саме цими нормами процесуального закону й керувався суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення від 20 вересня 2013 року за заявою прокурора.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та вважає, що у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора слід відмовити на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів

Відмовити прокурору в відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на ухвалу судді судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2013 року щодо ОСОБА_1

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.