5-1611км13 Про перевищення влади та катування, скоєні оперуповноваженим відділу розкриття злочинів проти особистості - 26.12.2013 Прийняття

розглянула в судовому засіданні 26 грудня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 та доповненнями до неї засудженого ОСОБА_1 на вирок Пролетарського районного суду м. Донецька від 17 липня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 06 листопада 2012 року щодо ОСОБА_1

Вироком Пролетарського районного суду м. Донецька від 17 липня 2012 року

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, який не має судимості,

за ст. 127 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;

за ст. 365 ч.2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади в органах внутрішніх справ та виконувати функції працівника міліції на строк 3 роки.

На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_1 за сукупністю злочинів призначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади в органах внутрішніх справ та виконувати функції працівника міліції на строк 3 роки.

На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_1 позбавлено спеціального звання "підполковник міліції".

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 2 691 грн. 68 коп. та моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він, обіймаючи посаду оперуповноваженого відділу розкриття злочинів проти особистості УУР ГУМВС України в Донецькій області та будучи посадовою особою й представником влади, маючи спеціальне звання "підполковник міліції", в порушення вимог ст.ст. 5, 10, 12 Закону України "Про міліцію", ст.ст. 9, 4 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" і посадової Інструкції оперуповноваженого відділу розкриття злочину проти особистості, своїми навмисними, протиправними діями, скоїв перевищення своїх повноважень, тобто навмисне здійснення посадовою особою дій, які явно виходять за межі наданих йому прав і повноважень, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам і інтересам окремих громадян, а так само державним інтересам, що виразилися в застосуванні разом з особою, розгляд кримінальної справи щодо якої зупинено у зв'язку з його хворобою, скоїли відносно потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_4 насильство й підриву авторитета, престижу органів державної влади, а так само образи особистої гідності ОСОБА_4 без ознак катувань. Крім того, ОСОБА_1, діючи умисно й протиправно, за попередньою змовою групою осіб з особою, розгляд кримінальної справи щодо якої зупинено у зв'язку з його хворобою, вчинив катування у відношенні ОСОБА_3, що виразилися в навмисному заподіянні їй сильного фізичного болю, фізичного, морального страждання, шляхом катувань і інших насильницьких дій, із метою спонукати потерпілу зробити дії, що суперечать її волі, за наступних обставин.

03 листопада 2010 року в період часу з 19 до 20 години по телефону з ОСОБА_1 зв'язався раніше йому знайомий по спільній службі в ОВС, начальник відділу служби банківської безпеки ПАО АКБ "Капітал", розгляд кримінальної справи щодо якого зупинено у зв'язку з його хворобою, який повідомив про те, що в одному з відділень зазначеного банку виявлена нестача коштів. При цьому, начальник відділу служби банківської безпеки попросив ОСОБА_1 поїхати разом з ним у відділення банку, щоб протестувати співробітників відділення на апараті "Поліграф" (детектор брехні) з метою виявлення їх можливої причетності до здійснення присвоєння коштів, на що ОСОБА_1 дав свою згоду. Після чого ОСОБА_1, взявши із собою необхідне для тестування обладнання, близько 22 години зазначеного дня прибув до будівлі, у якому розташований центральний офіс ПАО АКБ "Капітал" за адресою: м. Донецьк, вул. Артема буд. 63, та на автомобілі, яким керував начальник відділу служби банківської безпеки, спільно з останнім близько 22 години 30 хвилин зазначеного дня прибули у відділення № 20 ПАО АКБ "Капітал", розташоване в будинку № 14-6 по вул. Комуністичній в Пролетарському районі м. Донецька, у якому перебували співробітники відділення банку.

Перебуваючи в приміщенні відділення банку з метою встановлення особи причетної до здійснення розкрадання коштів, у ОСОБА_1 виник умисел спрямований на з'ясування обставин пропажі коштів шляхом перевищення наданої йому влади. Реалізуючи свій злочинний намір, будучи посадовою особою й представником влади, роблячи навмисні дії, які явно виходять за межі наданих йому прав і повноважень, перевищуючи надану йому владу, не вживаючи дій до реєстрації повідомлення про скоєний злочин, не проводячи по даному факту перевірку у встановленому законному порядку, ОСОБА_1, представившись співробітникам відділення банку посадовою особою - працівником міліції, діючи умисно, спільно з начальником відділу служби банківської безпеки, стали утримувати начальника відділення банку ОСОБА_4 та касира відділення банку ОСОБА_3 в приміщенні відділення банку, проти волі останніх, закривши двері приміщення банку на ключ, позбавивши можливості зазначених осіб вільно покинути приміщення, тим самим незаконно позбавивши їх волі, заподіявши істотну шкоду їх охоронюваним законним правам і інтересам.

Після чого, ОСОБА_1 разом з начальником відділу служби банківської безпеки, із застосуванням психічного насильства у відношенні потерпілої ОСОБА_4, висловлюючи намір застосувати у відношенні останньої фізичне насильство, позбавивши її протягом тривалого часу в нічний час їжі та сну, а так само можливості повідомити про вчинення протиправних дій правоохоронним органам, тим самим, принижуючи її честь і ображаючи її гідність, заподіюючи моральні страждання, почали примушувати останню, проти волі, у визнанні факту здійснення розкрадання коштів, що так само спричинило заподіяння істотної шкоди її охоронюваним законом правам і інтересам.

Не добившись одержання визнання від потерпілої ОСОБА_4 та залишивши її в приміщенні відділення банку, у якому вона продовжувала перебувати проти своєї волі до 07 години 04 листопада 2010 року, ОСОБА_1, перевищуючи надану йому владу, роблячи дії, які явно виходять за межі наданих йому прав і повноважень, із заподіянням істотної шкоди охоронюваним законом правам і інтересам потерпілої ОСОБА_3, за попередньою змовою групою осіб з начальником відділу служби банківської безпеки, діючи спільно між собою, завівши потерпілу ОСОБА_3, проти її волі, у приміщення каси відділення банку, почали примушувати останню до визнання факту здійснення розкрадання коштів, при цьому застосовували у відношенні потерпілої ОСОБА_3 фізичне насильство, що виразилося в спільному нанесенні їй множинних ударів руками в область обличчя й різних частин тіла, надягання їй на голову й удушення начальником відділу служби банківської безпеки поліетиленового пакета, який потерпіла, будучи позбавлена можливості дихати, розірвала руками.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1 з метою обмеження подальшого опору від потерпілої ОСОБА_3 насильно, завівши руки за спину, надяг їй на руки металевий наручник. Після чого, ОСОБА_1 разом з начальником відділу служби банківської безпеки, поклавши потерпілу ОСОБА_3 на підлогу, почали заводити ступні ніг за надягнутий на руки наручник. При цьому, ОСОБА_1 продовжував душити потерпілу ОСОБА_3 залишком поліетиленового пакета, перешкоджаючи доступу кисню, а начальник відділу служби банківської безпеки, каблуками свого взуття, наступав на пальці її ніг.

У результаті застосовуваних ОСОБА_1 з перевищенням наданої йому влади, спільно й за попередньою змовою групою осіб з начальником відділу служби банківської безпеки, катувань, з метою спонукати потерпілу зробити дії, що суперечать її волі, у тому числі одержати від неї визнання в здійсненні злочину, тривалий період часу з 22 години 30 хвилин 03 листопада 2010 року по 07 годину 4 листопада 2010 року потерпілій ОСОБА_3 шляхом мучень і інших насильницьких дій був заподіяний сильний фізичний біль, фізичні й моральні страждання, а так само тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров'я понад 21 день. Також в результаті навмисних, протиправних дій ОСОБА_1 була заподіяна істотна шкода державним інтересам у вигляді підриву авторитету й престижу органів державної влади.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 06 листопада 2012 року вказаний вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни, а апеляцію захисника засудженого - адвоката ОСОБА_2 - без задоволення.

У касаційній скарзі захисник засудженого - адвокат ОСОБА_2 вказує на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування судами кримінального закону та істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону судами обох інстанцій. Просить вирок та ухвалу щодо ОСОБА_1 скасувати, а кримінальну справу щодо нього направити на нове досудове слідство. Зазначає, що вирок винесено з порушенням ст. 334 КПК України 1960 року, оскільки аналіз доказів та мотиви прийнятого рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вироку проведені та наведені формально, не зазначивши у вироку, яким чином ОСОБА_1 використовував службові положення і перевищив їх. Вказує, що суд помилково кваліфікував одні й ті ж дії ОСОБА_1 як насильство при перевищенні влади, та як катування при відсутності ознак ідеальної сукупності злочинів. Вважає, що дії ОСОБА_1 помилково кваліфіковано за ст.ст. 365 ч. 2, 127 ч. 2 КК України, чим неправильно застосовано кримінальний закон. Також вказує на порушення вимог положень ст. 26 КПК України 1960 року. Вважає, що суд апеляційної інстанції не дав належної оцінки вищезазначеним обставинам, залишивши їх поза увагою, що не знайшло свого відображення в ухвалі, чим допущено порушення вимог ст. 377 КПК України 1960 року.

В доповненнях до касаційної скарги захисника засуджений ОСОБА_1 вказує на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування судами кримінального закону та просить вирок і ухвалу щодо нього скасувати, а кримінальну справу щодо нього направити на нове досудове слідство. Вказує на те, що вирок суду ґрунтується на суперечливих показань потерпілих і свідків, без врахування наявних у справі показань свідків, що спростовують показання потерпілої ОСОБА_3, без перевірки його показань як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні, в результаті його дії і дії ОСОБА_6 кваліфіковані неправильно.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого про підтримання касаційної скарги, пояснення прокурора про заперечення проти касаційної скарги та законність і обґрунтованість судових рішень, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги і доповнення до неї, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 30 березня 2011 року кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 365 ч. 2, 127 ч. 2 КК України, та ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 122 ч. 2, 127 ч. 2, 146 ч. 2 КК України була направлена до Пролетарського районного суду м. Донецька в порядку ст. 232 КПК України 1960 року.

За змістом положень ст.ст. 26, 280 КПК України в одному провадженні розглядається справа по обвинуваченню декількох осіб - співучасників вчиненого одного чи кількох злочинів, а у разі захворювання одного з них, суд зупиняє провадження в справі щодо цього підсудного до його видужання і продовжує розгляд справи щодо інших підсудних. Разом з тим, положення зазначених статей не дають можливість суду постановити вирок окремо щодо кожного із підсудних, у період хвороби одного з них, без виділення справи в окреме провадження. При цьому виділення справи допускається тільки у випадках, які викликаються необхідністю, коли це не може негативно відбиватися на всебічності, повноті і об'єктивності дослідження та вирішення справи. Об'єднання і виділення справ проводиться за постановою особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора або за ухвалою чи постановою суду.

В порушення зазначених вимог процесуального закону суд першої інстанції своєю постановою від 13 березня 2012 року зупинив провадження у кримінальній справі щодо ОСОБА_6 за ст. 127 ч. 2, 122 ч. 2, 146 ч. 2 КК України до його видужання у зв'язку із його хворою, а розгляд справи щодо ОСОБА_1 продовжив та 17 липня 2012 року постановив обвинувальний вирок щодо нього, при цьому суд питання про виділення справи щодо будь-кого із вказаних осіб не обговорював та відповідного рішення про це не виносив.

Вказане порушення кримінально-процесуального закону є істотним і таким, що перешкодило суду повно та всебічно розглянути справу та постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок, що відповідно до ст. 398 ч. 1 п. 1 КПК України 1960 року є підставою для скасування судових рішень, а тому доводи касаційної скарги захисника в цій частині є обґрунтованими і в цій частині скарга підлягає задоволенню.

За таких обставин, вирок та ухвала щодо засудженого ОСОБА_1 підлягають скасуванню, а справа щодо нього - направленню на новий судовий розгляд.

Доводи касаційної скарги і доповнень до неї щодо обставин звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ, його статусу при перебуванні у відділенні банку, про що ОСОБА_1 також вказував у своїх показаннях як на досудовому слідстві, так і у судовому засіданні, а також щодо обставин вчинення дій щодо потерпілих підлягають перевірці та з'ясуванню при новому судовому розгляді.