Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Кравченка С. І.,

суддів: Літвінова Є. В., Суржка А. В.

з участю прокурора Гошовської Ю. М.

розглянула в судовому засіданні у м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою першого заступника прокурора області Луганської області на вирок Станично-Луганського районного суду Луганської області від 14 серпня 2012 року стосовно ОСОБА_1,

Вироком Станично-Луганського районного суду Луганської області від 14 серпня 2012 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

засуджено :

- за ч. 2 ст. 366 КК України до позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративних та організаційно-розпорядчих функцій, на строк 2 (два) роки,

- за ч. 2 ст. 364 КК України до позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративних та організаційно-розпорядчих функцій, на строк 2 (два) роки та зі штрафом у розмірі 10 000 грн.

На підставі ст. 49 КК України звільнено ОСОБА_1. від відбування покарання за ч. 2 ст. 366 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1. від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки та покладено на нього обов'язки, передбачені пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

В апеляційному порядку вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_1. не переглядався.

За вироком суду ОСОБА_1. визнано винним та засуджено за те, що він 01 лютого 2005 року як голова та засновник сільського фермерського господарства "Колос", зловживаючи своїм службовим становищем, усупереч положенням ст. 3 Закону України "Про фермерське господарство" від 19 червня 2003 року про те, що членами фермерських господарств можуть бути лише родичі або члени сім'ї голови господарства вніс зміни до п. 1.2 статуту СФГ "Колос", включивши до його складу своїх знайомих Пархоменків, яким після реєстрації зазначеного статуту в Станично-Луганській районній державній адміністрації були виділені у приватну власність земельні ділянки для ведення сільського фермерського господарства з наданням державних актів на право власності.

Внаслідок незаконної передачі ОСОБА_2. і ОСОБА_3. земельних ділянок, Теплівський сільській раді завдано матеріальних збитків на загальну суму 109 370 грн. 42 коп., що потягло тяжкі наслідки.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 травня 2013 року вирок місцевого суду змінено: виключено рішення про призначення ОСОБА_1. додаткового покарання за ч. 2 ст. 364 КК України (в ред. Закону від 15 квітня 2008 року); у порядку ст. 395 КПК України 1960 року дії ОСОБА_1. перекваліфіковано з ч. 2 на ч. 1 ст. 366 КК України (в ред. Закону від 11 червня 2009 року) і призначено покарання у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративних та організаційно-розпорядчих функцій, на строк 3 (три) роки, а на підставі ст. 49 КК України його звільнено від відбування цього покарання у зв'язку із закінченням строків давності.

У решті вирок залишено без зміни.

Постановою Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 03 жовтня 2013 року ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 травня 2013 року скасовано, а справу направлено на новий касаційний розгляд.

Як убачається з даної постанови, у кримінальній справі стосовно ОСОБА_1. встановлено, що він діяв як службова особа юридичної особи приватного права, кримінальна відповідальність якого за зловживання своїми службовими повноваженнями встановлено ст. 364-1 КК України ( КК України (2341-14) доповнено Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення" № 3207-VI від 07 квітня 2011 року (3207-17) , який набрав чинності з 1 липня 2011 року.)

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок суду стосовно ОСОБА_1., а справу направити на новий судовий розгляд. В обґрунтування касаційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував кримінальний закон при призначенні ОСОБА_1. покарання за ч. 2 ст. 364 КК України, оскільки останній вчинив злочин в період дії кримінального закону, яким не передбачалось додаткове покарання за ч. 2 ст. 364 КК України у виді штрафу. Крім того, в резолютивній частині вироку суд неправильно вказав орган виконання покарання.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, про необхідність зміни судових рішень відповідно до правових позицій Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Зважаючи на вимоги статтей 400, 400-25 КПК України 1960 року, та переглядаючи справу в обсязі, визначеному ст. 395 цього Кодексу, колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення стосовно ОСОБА_1. підлягають зміні.

З даної кримінальної справи убачається, що ОСОБА_1. вчинив злочини в лютому 2005 року у зв'язку з виконанням своїх службових обов'язків голови та засновника сільського фермерського господарства "Колос". Отже засуджений діяв, як службова особа юридичної особи приватного права, кримінальну відповідальність за зловживання своїми повноваженнями встановлені ст. 364-1 КК України (КК доповнено Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо відповідальності за корупційні правопорушення" № 3207-VI від 07 квітня 2011 року (3207-17) , який набрав чинності з 01 липня 2011 року).

До набрання чинності Законом України від 7 квітня 2011 року № 3207-VI (3207-17) відповідальність службових осіб за службові зловживання була передбачена ст. 364 КК України, яка охоплювала діяння будь-яких службових осіб - як юридичних осіб публічного права, так і приватного права. У зв'язку з внесеними змінами вищевказаним Законом України злочин "зловживання службовим становищем" залишається за сутністю тим же, а от його юридичні конструкції (склади) видозмінені.

Таким чином статтею 364-1 КК України визначено відповідальність спеціального суб'єкта - службової особи юридичної особи приватного права, яка, порівняно з відповідальністю, передбаченою ч. 2 ст. 364 КК України (в ред. Закону від 15 квітня 2008 року), за якою засуджено ОСОБА_1., є більш м'якою, отже поліпшує становище засудженої особи.

Враховуючи зазначене, відповідно до положень ст. 5 КК України, з 01 липня 2011 року в справі стосовно ОСОБА_1. має застосовуватись новий закон про кримінальну відповідальність, тобто ст. 364-1 КК України.

Отже, діяння ОСОБА_1. підлягають перекваліфікації з ч. 2 ст. 364 на ч. 2 ст. 364- 1 КК України (2341-14) із призначенням відповідного покарання.

Крім того, колегія суддів вважає, що суд, кваліфікувавши дії ОСОБА_1. за ч. 2 ст. 366 КК України за ознакою спричинення тяжких наслідків припустився помилки. Кримінальна відповідальність за ч. 2 ст. 366 КК України настає у разі, коли службове підроблення призвело до спричинення реальної майнової шкоди і ця шкода перебуває у прямому (безпосередньому) причинному зв'язку саме із службовим підробленням.

У цій справі встановлено, що службове підроблення було способом вчинення засудженим зловживання службовим становищем з метою отримання неправомірної вигоди. Тяжкі наслідки полягали в ненадходженні до місцевого бюджету коштів у великих розмірах і заподіянні значної матеріальної шкоди державі в особі Теплівської сільської ради. Ці наслідки стали результатом зловживання службовим становищем, а не самого по собі підроблення ОСОБА_1. офіційних документів.

З огляду на викладене, у діяннях ОСОБА_1. відсутня кваліфікуюча ознака - "спричинення тяжких наслідків", відтак їх необхідно, перекваліфікувати з ч. 2 на ч. 1 ст. 366 КК України із призначенням відповідного покарання.

Згідно з вимогами ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину середньої тяжкості, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі, і до набрання вироком законної сили минуло п'ять років. Крім того, за змістом ч. 5 ст. 74 КК України особу також може бути за вироком суду звільнено від покарання на підставах, передбачених ст. 49 цього Кодексу.

Враховуючи, що з моменту вчинення ОСОБА_1. злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, який є злочином середньої тяжкості, пройшло більше 5 років, то останній підлягає звільненню від призначеного покарання за закінченням строку давності.

Доводи касаційної скарги прокурора про неправильне зазначення судом в резолютивній частині вироку назви органу кримінально-виконавчої інспекції не є істотним порушенням кримінально-процесуального закону, що тягне за собою зміну чи скасування судового рішення.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Луганської області залишити без задоволення.

В порядку ст. 395 КПК України 1960 року вирок Станично-Луганського районного суду Луганської області від 14 серпня 2012 року стосовно ОСОБА_1 змінити.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 364 на ч. 2 ст. 364-1 КК України (в ред. Закону від 07 квітня 2011 року) та вважати його засудженим за цим законом до 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративних і організаційно розпорядчих функцій, на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання строком на 2 (два) роки, поклавши на нього обов'язки передбачені п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч. 2 на ч. 1 ст. 366 КК України (в ред. Закону від 05 квітня 2001 року) та призначити йому за цим законом покарання у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративних і організаційно-розпорядчих функцій, на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 49., ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_1. від призначеного йому за ч. 1 ст. 366 КК України покарання у зв'язку із закінченням строків давності.

В решті вирок залишити без зміни.