5-5459км13 Про умисне вбивство на грунті особистих неприязних відносин та таємне викрадення чужого майна - 26.12.2013 Прийняття

у касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4, не оспорюючи фактичних обставин справи, просить змінити вирок та ухвалу щодо себе, пом'якшивши призначене покарання. Вважає, що призначене йому покарання не відповідає тяжкості кримінальних правопорушень та його особі внаслідок суворості, зазначаючи, що суд першої інстанції не врахував того, що він повністю визнав свою вину, активно сприяв розкриттю кримінальних правопорушень та щиро розкаявся, а апеляційний суд, переглядаючи вирок в апеляційному порядку, зазначені порушення закону не усунув, залишивши вирок щодо нього без змін.

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 січня 2013 року ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 185 ч. 3, 115 ч. 1 КК України та йому призначено покарання:

за ст. 185 ч. 3 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

за ст. 115 ч. 1 КК України у виді позбавлення волі на строк 11 років.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_4 остаточне покарання за сукупністю злочинів призначено шляхом часткового складання призначених покарань у виді позбавлення волі на строк 12 років.

Строк відбуття покарання вказано рахувати з 13.11.2012 року, тобто з моменту затримання.

За вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за наступних обставин.

25 вересня 2012 року близько 17-00 год. ОСОБА_4, діючи з метою заволодіння чужим майном, скориставшись тимчасовою відсутністю власника - ОСОБА_5, яка знаходилась у квартирі АДРЕСА_1, через незачинені вхідні двері проник у квартиру по АДРЕСА_3 та, будучи переконаним, що його дії залишаються непоміченими іншими особами, повторно, таємно викрав належні останній гроші в сумі 1 100 гривень, які знайшов у гаманці жіночої сумочки, після цього з місця скоєння правопорушення зник.

Він же, 12 листопада 2012 року близько 10-15 год., перебуваючи в коридорі будинку АДРЕСА_4 під час сварки з ОСОБА_6, яка виникла на побутовому ґрунті, усвідомлюючи значення і суспільно-небезпечний характер власних дій, з метою умисного протиправного заподіяння смерті останній, умисно наніс ОСОБА_6 один удар кухонним ножем в спину та два удари в живіт, заподіявши їй тілесні ушкодження, від яких настала її смерть.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 17 квітня 2013 року зазначений вирок місцевого суду щодо ОСОБА_4 залишено без зміни, а апеляційні скарги прокурора, засудженого та його захисника - без задоволення.

Заслухавши доповідача, доводи прокурора про заперечення проти касаційної скарги та законність і обґрунтованість судових рішень, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Обґрунтованість засудження ОСОБА_4 та правильність кваліфікації його дій за ст.ст. 185 ч. 3, 115 ч. 1 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

З матеріалів провадження вбачається, що при призначені засудженому покарання місцевий суд врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу засудженого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Так, суд першої інстанції врахував, що злочини, у вчинені яких ОСОБА_4 визнано винуватим і засуджено, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким та особливо тяжким, при цьому один з яких скоєний проти життя особи, а інший є корисливий, дані про його особу, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів та відбував за них реальне покарання, у вчиненому розкаявся, має постійне місце проживання, та думку потерпілих, які наполягали на суворому покаранні. Обставин, які б пом'якшували покарання ОСОБА_4, судом встановлено не було, а вчинення злочину щодо особи похилого віку судом визнано обставиною, що обтяжує покарання, та враховано ним при призначенні покарання за ст. 115 ч. 1 КК України. Не встановив суд в діях ОСОБА_4 активного сприяння розкриттю злочину, а позиція засудженого щодо розкаяння у вчиненому була врахована судом, про що зазначено у вироку, проте в сукупності усіх обставин не дала суду підстав встановити її такою, що пом'якшує покарання.

Врахувавши, всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції зробив висновок про неможливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства, призначивши ОСОБА_4 покарання за ст. 185 ч. 3 КК України ближче до мінімальної межі санкції зазначеної частини статті, а за ст. 115 ч. 1 КК України не в максимальних межах санкції та на підставі ст. 70 КК України обґрунтовано призначив покарання шляхом часткового складання призначених покарань у виді позбавлення волі на строк 12 років. При цьому суд при призначенні покарання врахував обставини, на які є посилання в касаційній скарзі.

При розгляді апеляційних скарг засудженого та його захисника суд апеляційної інстанції їх доводи щодо призначеного покарання перевірив і своє рішення належним чином мотивував, вказавши, що обставини, на які є посилання в апеляціях, були враховані судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_4 покарання і підстав для пом'якшення покарання не знайшов.

Ухвала апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Отже, покарання засудженому призначено відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, та відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги і зміни судових рішень та пом'якшення засудженому покарання не знаходить.

Керуючись ст.ст. 434- 439 КПК України, колегія суддів

вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 січня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 17 квітня 2013 року щодо ОСОБА_4 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.