Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Слинька С. С., суддів при секретарі Кравченка С. І., Наставного В. В., Гладкіх Л. М., за участю прокурора захисника Голюги В. В., ОСОБА_6 розглянула в судовому засіданні в м. Києві 26 грудня 2013 року кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 2012100320000001, за обвинуваченням

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця

м. Яготина Київської області, проживаючого по АДРЕСА_1, на підставі ст. 89 КК України такого, що судимості не має,

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця

с. Сотниківки Яготинського району Київської області, проживаючого по АДРЕСА_2, такого, що судимості не має,

за касаційними скаргами захисників ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_7, та заступника прокурора Київської області Домбровського С. В. на вирок Апеляційного суду Київської області від 02 липня 2013 року.

Вироком Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2013 року засуджено до покарання у виді позбавлення волі: ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 187 КК України - на строк

9 років; ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 396 КК України - на строк 2 роки.

Цим же вироком визнано невинуватими ОСОБА_7 у пред'явленому обвинуваченні за пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, а ОСОБА_8 - за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 187 і ч. 5 ст. 27, пунктами 6, 12 ст. 115 цього ж Кодексу та виправдано у зв'язку з не доведенням, що дані кримінальні правопорушення вчиненні за їх участю.

Вироком Апеляційного суду Київської області від 02 липня

2013 року зазначений вирок районного суду щодо ОСОБА_7 в частині виправдання у пред'явленому обвинуваченні за пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, засудження за ч. 4 ст. 187 цього ж Кодексу та щодо ОСОБА_8 у частині виправдання за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 187 і ч. 5 ст. 27, пунктами 6, 12 ст. 115 КК України, засудження за ч. 2 ст. 396 КК України скасовано та ухвалено в цій частині новий вирок.

Новим вироком ОСОБА_7 визнано винуватим та призначено покарання у виді позбавлення волі: за ч. 4 ст. 187 КК України - на строк 9 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України - на строк 12 років з конфіскацією майна, що є його власністю.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Також ОСОБА_8 визнано винуватим та засуджено за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 187 КК України і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна яке є його власністю.

У решті вирок Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області залишено без зміни.

У касаційних скаргах:

- прокурор просить скасувати оскаржуваний вирок апеляційного суду у зв'язку з істотними порушеннями процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону, а також через невідповідність призначеного ОСОБА_8 покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі унаслідок м'якості. При цьому прокурор стверджує, що дії ОСОБА_8 також підлягають кваліфікації за ч. 5 ст. 27, пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України;

- захисник ОСОБА_9, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону та істотні порушення кримінального процесуального закону, просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_7 змінити, виправдавши його за п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України;

- захисник ОСОБА_6 порушує питання про незаконність вироку апеляційного суду щодо ОСОБА_8 через допущені істотні порушення кримінального процесуального закону, що призвело до неправильного застосування кримінального закону. Захисник просить змінити оскаржуване ним рішення, виправдати ОСОБА_8 за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 187 КК України та визнати його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 396 КК України.

Згідно з оскаржуваним вироком апеляційного суду ОСОБА_7 та ОСОБА_8 визнано винним та засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за таких обставин.

У 2012 році, точного часу не встановлено, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження у зв'язку з її розшуком, домовилися між собою про вчинення незаконного заволодіння майном ОСОБА_10 З цією метою ОСОБА_8 декілька разів привозив ОСОБА_7 та особу, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, до с. Сотниківки Яготинського району Київської області, де вони стежили за ОСОБА_10, який проживав в АДРЕСА_3 у цьому ж селі.

ІНФОРМАЦІЯ_3 приблизно о 03.00 год. ОСОБА_8, на своєму автомобілі марки "ВАЗ-2107", державний номерний знак НОМЕР_1, привіз ОСОБА_7 та особу, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, до с. Сотниківка.

ОСОБА_7 та особа, матеріали провадження щодо якої виділені в окреме провадження, з метою реалізації злочинного умислу, сховавшись поряд з будинком ОСОБА_10 стали чекати зручної нагоди, щоб на нього напасти.

Цього ж дня, приблизно о 10.00, коли ОСОБА_7 та особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, напали на

ОСОБА_10, коли той знаходився у господарській будівлі свого домоволодіння. При цьому вони повалили його на підлогу, зв'язали йому руки, натягли на голову ганчірку, зафіксувавши її липкою стрічкою, після чого перенесли потерпілого до будинку, де заволоділи його грошима та майном на загальну суму 5 536 грн.

Дочекавшись вечора, приблизно о 22.00 год. ОСОБА_7 та особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, винесли викрадене майно з будинку та разом із ОСОБА_8, який під'їхав до них на своєму автомобілі, перевезли це майно до лісосмуги поблизу с. Райківщина Яготинського району, де й сховали.

Приблизно о 23.00 год. ОСОБА_7 та особа, кримінальна справа щодо якої виділена в окреме провадження, повернулись до будинку, з метою змусити ОСОБА_10 зняти кошти з банківського рахунку через банкомат, винесли його на вулицю, де потерпілий почав кричати та кликати на допомогу, після чого вони його вдарили у грудну клітину, стали душити шию та засунули у рот кляп із сорочки.

У результаті таких дій ОСОБА_10 помер.

Після убивства ОСОБА_10 ОСОБА_7 та особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, труп потерпілого на візку вивезли до ставка та зателефонували ОСОБА_8, повідомивши, що вони вчинили вбивство та про необхідність прибути до них.

Після прибуття ОСОБА_8 до вказаного місця, вони втрьох завантажили труп до багажника автомобіля та вивезли його до лісосмуги між с. Шевченкове та Свобода Згурівського району Київської області, де закопали тіло ОСОБА_10, а місце закопування закидали гілками.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка просила касаційну скаргу прокурора задовольнити, а касаційні скарги захисників залишити без задоволення, захисника, який підтримав касаційні скарги захисників, а скаргу прокурора просив залишити без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, наведені в касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

За змістом касаційних скарг прокурор та захисники порушують питання про перегляд судових рішень у зв'язку з невідповідністю висновків суду апеляційної інстанції фактичним обставинам справи, однобічністю судового слідства. Проте зазначені обставини були предметом дослідження суду апеляційної інстанції і перегляду в касаційному порядку відповідно до вимог ст. 438 КПК України не підлягають. Тому при касаційному розгляді кримінальної справи колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

Твердження захисників та прокурора про неправильну кваліфікацію дій засуджених є безпідставними.

Як убачається з матеріалів справи, доводи щодо невинуватості засуджених у інкримінованих їм кримінальних правопорушень та неправильної кваліфікації їх дій висловлювались під час розгляду справи судом апеляційної інстанцій. Суд обґрунтовано визнав їх безпідставними. Свої висновки щодо винуватості ОСОБА_7 та

ОСОБА_8, з якими погодилася і колегія суддів, суд апеляційної інстанцій належним чином умотивував у постановленому ним судовому рішенні. Ці висновки підтверджені доказами, які суд ретельно перевірив та належним чином оцінив.

Уся сукупність зібраних по справі доказів була ретельно проаналізована судом, що дало можливість дійти обґрунтованого висновку про доведеність винності засуджених у вчиненні зазначених у вироку кримінальних правопорушень. Виходячи зі встановлених судом фактичних обставин справи, дії ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 187, п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України та ОСОБА_8 за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 187 КК України кваліфіковано правильно.

Твердження прокурора про необхідність кваліфікувати дії ОСОБА_8 ще й за ч. 2 ст. 115 КК України є неспроможними, оскільки матеріали провадження не містять доказів його винуватості у вчиненні убивства ОСОБА_10

Покарання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 призначено з дотриманням вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які віднесені законодавцем до категорії особливо тяжких, даних, що характеризують особи винних. Підстав вважати такі покарання несправедливими унаслідок м'якості колегія судів не вбачає.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які тягнуть за собою скасування чи зміну оскаржуваного вироку апеляційного суду, у справі не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436- 438 КПК України, колегія суддів

вирок Апеляційного суду Київської області від 02 липня 2013 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційні скарги захисників ОСОБА_9, ОСОБА_6 та заступника прокурора Київської області Домбровського С. В. - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.