Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Наставного В. В., суддів Дембовського С. Г., Слинька С. С., за участю прокурора Голюги В. В. розглянула в судовому засіданні в м. Києві 26 грудня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 на вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 25 червня 2013 року.

Вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13 лютого 2013 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не мав судимості,

засуджено за ч. 3 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.

Також цим вироком засуджено ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, судові рішення щодо яких не оскаржуються.

Згідно з вироком ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочинів за таких обставин.

15 травня 2010 року приблизно о 24.00 год. ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_9 та ОСОБА_7, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, одягнувши на обличчя заздалегідь підготовлені панчохи, щоб не бути впізнаними, проникли до домогосподарства ОСОБА_10, яке розташоване по АДРЕСА_1. Увірвавшись до приміщення літньої кухні, вони почали бити ОСОБА_10 кулаками та ногами по життєво важливих органах, голові та тулубу. Під час побиття вказані особи погрожували потерпілому, в тому числі шляхом використання сокири та ножа, застосувати до нього насильство, небезпечне для його життя і здоров'я, після чого заволоділи грошима та майном потерпілого на загальну суму 570 грн.

Крім того, 27 травня 2010 року приблизно о 02.00 год. ОСОБА_5 за попередньою змовою із ОСОБА_8 увірвалися до приміщення літньої кухні, розташованої на території домогосподарства

ОСОБА_10, де в цей час перебували ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ОСОБА_8 двічі ударив кулаками по обличчю ОСОБА_11, штовхнув її у груди, та наказав мовчати, а ОСОБА_5 почав бити ОСОБА_10 кулаками по обличчю, вимагаючи при цьому передати йому золоті вироби та скутер. Намагаючись перешкодити протиправному заволодінню майном ОСОБА_10, ОСОБА_11, вихопила з рук ОСОБА_5 ключ від гаража. Тоді ОСОБА_5 став погрожувати потерпілим ножем, який ОСОБА_11 вирвала з його рук та вдарила ним ОСОБА_5 у спину. Після цього засуджені вийшли з приміщення літньої кухні, а потерпілі зачинили за ними двері, у результаті чого ОСОБА_5 з ОСОБА_8 не змогли знову туди проникнути й залишили місце вчинення злочину.

У результаті цих протиправних дій ОСОБА_10 та ОСОБА_11 було заподіяно легких тілесних ушкоджень.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 25 червня

2013 року цей вирок суду щодо ОСОБА_5 змінено: до мотивувальної частини вироку внесено зміни й зазначено, що основне покарання

ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 187 КК України призначено на підставі ст. 69 цього ж Кодексу нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті.

В резолютивній частині вироку вказано, що ОСОБА_5 засуджено за ч. 3 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до основного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців без конфіскації майна.

Захисник та засуджений у касаційній скарзі просять змінити оскаржувані судові рішення щодо ОСОБА_5 та пом'якшити призначене покарання до такого, яке б не було пов'язане з позбавленням волі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка вважала оскаржувані судові рішення законними та обґрунтованими, а скаргу такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні касаційної скарги слід відмовити.

Що стосується доводів засудженого та його захисника про суворість призначеного ОСОБА_5 покарання, то вони є безпідставними.

Як убачається з матеріалів справи, суд, вирішуючи питання щодо міри необхідного покарання, врахував тяжкість вчиненого злочину, який відноситься до тяжких, та дані про особу засудженого, котрий за останнім місцем проживання та навчання характеризується позитивно.

Обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_5, визнано вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння та щодо особи похилого віку, а обставинами, що пом'якшують відповідальність, - щире каяття у вчиненому та активне сприяння розкриттю злочину.

На підставі цих даних, а також того, що ОСОБА_5 є сиротою, районний суд дійшов правильного висновку про можливість призначення засудженому покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України.

З урахуванням сукупності перелічених обставин, конкретних обставин вчинення злочину та ролі ОСОБА_5 у вчиненні злочинних діянь районний суд дійшов обгрунтованого висновку про необхідність призначення останньому покарання у виді позбавлення волі.

Аналогічні доводи щодо м'якості призначеного ОСОБА_5 покарання було наведено в апеляції захисника, їх перевіряв суд апеляційної інстанції та визнав безпідставними. Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі, і вважати його необгрунтованим чи сумнівним підстав немає.

З урахуванням наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду про призначення ОСОБА_5 покарання більш м'якого, ніж передбачено законом, у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців без конфіскації майна, є мотивованим і таким, що відповідає вимогам ст. 65 КК України та сприятиме виправленню засудженого та попередженню вчинення ним нових злочинів.

Підстав для пом'якшення призначеного судом ОСОБА_5 покарання, навіть з урахуванням усіх обставин, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які би перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути справу і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення,

у справі не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року та п. 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів

вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 25 червня 2013 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого та його захисника ОСОБА_6 - без задоволення.