Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Кравченка С. І.,

суддів: Літвінова Є. В., Суржка А. В.,

з участю прокурора Матюшевої О. В.,

захисника ОСОБА_1,

засудженого ОСОБА_2,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2, прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції та засудженого ОСОБА_2 на вирок Вишгородського районного суду Київської області від 11 червня 2013 року та вирок Апеляційного суду Київської області від 22 серпня 2013 року,

Вироком Вишгородського районного суду Київської області від 11 червня 2013 року засуджено ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого, за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді 5 ( п'яти ) років позбавлення волі з позбавленням права керувати усіма видами транспортних засобів строком на 3( три ) роки.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше не судимого, за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді 3 (трьох) років обмеження волі з позбавленням права керувати усіма видами транспортних засобів строком на 3( три ) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки 6 (шість) місяців та покладено на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

Вироком вирішено питання щодо цивільного позову, стягнення судових витрат та про речові докази.

Вироком Апеляційного суду Київської області від 22 серпня 2013 року зазначений вирок в частині призначення ОСОБА_3 покарання скасовано. Призначено ОСОБА_3 покарання за ч. 1 ст. 286 КК України у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки з позбавлення права керувати усіма видами транспортних засобів строком на 3 (три) роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки 6 (шість) місяців та покладено на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

В решті вирок залишено без зміни.

Згідно з вироком суду, 18 вересня 2011 року близько 3 год., ОСОБА_3, згідно посвідчення НОМЕР_5 перебував на посаді інспектора ДПС Вишгородського взводу ДПС при УДАІ ГУ МВС України в Київській області у званні молодшого сержанта міліції, керуючи автомобілем "БМВ" 525 державний номерний знак НОМЕР_4 і рухаючись зі швидкістю близько 100 км/год. у напрямку с. Синяк на автодорозі Димер-Гаврилівка-Синяк, 800 м. від знаку населений пункт "Гаврилівка" Вишгородського району Київської області, в порушення вимог п. п. 1.3, 1.5, 12.2, 12.3, 12.6 ґ ПДР (1306-2001-п) України, безпечну швидкість руху з урахуванням видимості дороги не обрав, при виявленні перешкоди для руху - екскаватора ЄО 2621В державний номерний знак НОМЕР_2 (який стояв частково на його смузі руху та частково на узбіччі, розвернутий передньою частиною на зустріч з увімкненим ближнім світлом фар для буксирування автомобіля "Фольксваген Транспортер", що знаходився позаду з увімкненою аварійною світловою сигналізацією), змінив напрямок руху ліворуч на зустрічну смугу та правою задньою частиною свого автомобіля допустив зіткнення з правою передньою частиною ковшу екскаватора, внаслідок чого наїхав на пішохода ОСОБА_4, який стояв на краю проїзної частини зустрічної смуги, заподіявши потерпілому закритий перелом лівого стегна, тобто тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

В той же час, ОСОБА_2, згідно посвідчення НОМЕР_6 перебував на посаді інспектора ДПС Вишгородського взводу ДПС при УДАІ ГУ МВС України в Київській області у званні сержанта міліції, керуючи автомобілем "Форд Сієра" державний номерний знак НОМЕР_3, рухався зі швидкістю близько 100 км/год. слідом за автомобілем "БМВ" 525 на відстані близько 30-40 метрів у попутному напрямку й на порушення вимог п. п. 1.3, 1.5, 12.2, 12.3, 12.6 ґ ПДР (1306-2001-п) України, безпечну швидкість руху з урахуванням видимості дороги не обрав, при виникненні небезпеки та перешкоди для руху не вжив заходів до своєчасного зменшення швидкості руху аж до зупинки або безперешкодного об'їзду пішохода ОСОБА_4, змінив напрямок руху ліворуч та виїхав на зустрічну смугу руху, внаслідок чого допустив наїзд на останнього і заподіяння тяжких тілесних ушкоджень від яких настала смерть.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 просить вирок місцевого суду та вирок Апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. В обґрунтування скарги зазначає, що при постановленні вироку судом першої та апеляційної інстанції залишилися без дослідження та належної правової оцінки відомості, що беззаперечно указують на існування факторів та обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи, а саме недослідженими залишились:

- якими частинами відбувся контакт автомобіля "БМВ" 525 з частинами екскаватора;

- якими частинами автомобіль БМВ контактував з автомобілем "Вольво";

- якими частинами автомобіль БМВ контактував з автомобілем "Мітсубісі";

- якими частинами автомобіль БМВ контактував з пішоходом ОСОБА_4

Крім того зазначає, що не встановлено місце наїзду автомобіля БМВ на пішохода ОСОБА_4 на проїзній частині відносно елементів дороги; не встановлений механізм та обставини дорожньо-транспортної пригоди; не перевірена і не встановлена видимість пішохода ОСОБА_4 в світлі ближніх фар автомобіля "Форд"; не встановлена видимість ковша екскаватора та пішохода ОСОБА_4 в дальньому світлі фар автомобіля БМВ.

Вважає, що вирок місцевого суду та вирок Апеляційного суду не можна визнавати справедливими, законними та обґрунтованими, оскільки в основу вироків суду покладено незаконні докази.

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції просить вирок Апеляційного суду стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасувати у зв'язку з істотними порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а справу направити на новий апеляційний розгляд. В обґрунтування скарги зазначає, що Апеляційним судом винесено вирок стосовно ОСОБА_3 в частині призначеного покарання і в той же час вказаним вироком вирішено апеляції захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2, що суперечить роз'ясненням пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 15 травня 2006 року "Про практику постановлення судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку" (v0001700-06) згідно якого, у разі порушення в апеляціях питання про погіршення становища одних засуджених (виправданих) та про скасування чи зміну вироку суду першої інстанції щодо інших таких осіб з інших підстав апеляційний суд за наявності до того підстав постановляє вирок тільки щодо тих засуджених (виправданих), становище яких погіршується, а щодо решти виносить ухвалу. Вважає, що в порушення ч. 2 ст. 377 КПК України 1960 року апеляційним судом не винесено ухвалу із зазначенням підстав визнання необґрунтованими апеляцій захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 просить призначити йому покарання не пов'язане з триманням під вартою. Зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції не врахували всі обставини справи та його особу, а саме, що він повністю визнав свою вину, щиро розкаявся у скоєному злочині, частково відшкодував матеріальні збитки, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, проживає в цивільному шлюбі з громадянкою ОСОБА_5, яка знаходиться на шостому місяці вагітності.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав касаційну скаргу прокурора, частково касаційні скарги захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_1, який просив рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, засудженого ОСОБА_2, який розкаявся в скоєному та просив призначити покарання із застосуванням ст. 75 КК України, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, касаційні скарги захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2 - частковому задоволенню, вирок Апеляційного суду - скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд з таких підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року підставою для скасування вироку, ухвали чи постанови, є істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону.

Відповідно до вимог ст. 378 КПК України 1960 року вирок Апеляційного суду повинен відповідати вимогам, зазначеним у ст. ст. 332- 335 КПК України 1960 року.

За змістом ст. ст. 366, 378 КПК України 1960 року і відповідно рекомендацій викладених у п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України № 1 від 15 травня 2006 року "Про практику постановлення судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку" (v0001700-06) у разі порушення в апеляціях питання про погіршення становища одних засуджених (виправданих) та про скасування чи зміну вироку суду першої інстанції щодо інших таких осіб з інших підстав Апеляційний суд за наявності до того підстав постановляє вирок тільки щодо тих засуджених (виправданих), становище яких погіршується, а щодо решти виносить ухвалу.

Але, вказані вимоги закону та рекомендації щодо його застосування Апеляційний суд не виконав.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, прокурор у своїй апеляції ставив питання про скасування вироку місцевого суду, погіршення становища засудженого ОСОБА_3, шляхом постановлення Апеляційним судом свого вироку.

Однак скасовуючи вирок місцевого суду в частині призначення покарання ОСОБА_3, Апеляційний суд постановив свій вирок, в мотивувальній частині якого зазначив, що засудження ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України є обґрунтованим, а доводи, викладені в апеляції засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1 є безпідставними.

Отже, в порушення ч. 2 ст. 377 КПК України, Апеляційним судом не винесено ухвалу із зазначенням підстав визначення необґрунтованими апеляцій захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що вирок Апеляційного суду Київської області підлягає скасуванню як постановлений з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, а справа -направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно усунути вказані недоліки, повно і всебічно перевірити всі доводи поданих апеляційний скарг і постановити рішення з дотриманням усіх вимог кримінально-процесуального закону.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (4651-17) , колегія суддів,-

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді судом апеляційної інстанції, задовольнити.

Касаційній скарги засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Київської області від 22 серпня 2013 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.