Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Наставного В. В., суддів Дембовського С. Г., Слинька С. С., за участю прокурора засудженого Деруна А. І., ОСОБА_5 розглянула в судовому засіданні в м. Києві 26 грудня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 29 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 червня 2013 року.

Вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 29 березня 2013 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, неодноразово судимого, останнього разу - засудженого за вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06 травня 2010 року за

ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 70 цього ж Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк

3 роки 6 місяців; постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25 січня

2012 року невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі замінено на покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців 23 дні,

засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

Відповідно до ст. 71 зазначеного Кодексу до цього покарання частково приєднано невідбуте покарання, призначене за вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06 травня 2010 року з урахуванням постанови Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25 січня 2012 року й остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 4 місяці.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 червня 2013 року оскаржуваний вирок районного суду залишено без зміни.

Згідно з оскаржуваними судовими рішеннями ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_6 за таких обставин.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року приблизно о 22.00 год. на території заднього подвір'я будинку АДРЕСА_1 в ході розпивання спиртних напоїв унаслідок суперечки ОСОБА_6, поваливши на землю ОСОБА_5, ударив його кілька разів руками та ногами по різних частинах тіла.

Скориставшись нагодою ОСОБА_5 піднявся і пішов додому, а зайшовши до своєї квартири АДРЕСА_1, зачинив за собою двері на замок. Почувши через кілька хвилин, що ОСОБА_6, нецензурно лаючись, почав стукати у двері, ОСОБА_5 пішов на кухню та взяв ніж. Після цього, діючи з непрямим умислом на вбивство ОСОБА_6, відчинив вхідні двері і коли той переступив поріг квартири, вдарив його ножем у шию зліва та виштовхнув із квартири.

Цього ж дня ОСОБА_6 помер унаслідок заподіяних ОСОБА_5 тілесних ушкоджень.

У касаційній скарзі засуджений просить скасувати оскаржувані судові рішення у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. При цьому він стверджує, що у нього не було умислу на вбивство.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги засудженого і просила залишити без зміни оскаржувані судові рішення, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, наведені у скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно з положеннями ст. 398 КПК України 1960 року при касаційному розгляді кримінальної справи колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

Твердження засудженого про неправильну кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 115 КК України є безпідставними і спростовуються матеріалами справи.

Як із них убачається, доводи щодо відсутності умислу на вбивство потерпілого засуджений та його захисник висловлювали під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, які обґрунтовано визнали ці доводи безпідставними. Свої висновки щодо винуватості ОСОБА_5 суди належним чином умотивували у постановлених ними судових рішеннях. Ці висновки підтверджено доказами, які суди ретельно перевірили та належним чином оцінили.

Що стосується доводів засудженого про відсутність у нього умислу на убивство ОСОБА_6, то вони є необгрунтованими і спростовуються матеріалами справи та аналізом дій безпосередньо самого засудженого до та після виникнення конфлікту з потерпілим.

Зважаючи на конкретні деталі та мотив вчинення злочину, невідповідність знаряддя захисту й нападу, а також на те, що ОСОБА_5 ударив ОСОБА_6 ножем у місце розташування життєво важливих органів, і на те, що засуджений мав можливість уникнути фізичного контакту з потерпілим, оскільки знаходився у своїй квартирі за зачиненими дверима, у той час як потерпілий був у загальному коридорі і по суті не міг застосувати фізичної сили до ОСОБА_5, суди дійшли правильного висновку про наявність у останнього умислу на вбивство ОСОБА_6

При цьому протиправна поведінка потерпілого щодо ОСОБА_5 не впливає на кваліфікацію злочину, оскільки на момент його вчинення засуджений мав реальну можливість уникнути продовження конфлікту із ОСОБА_6

Виходячи з наведеного та встановлених судом фактичних обставин справи, суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 115 КК України.

Крім того, аналогічні доводи щодо неправильної кваліфікації дій ОСОБА_5 наводилися в апеляційній скарзі захисника засудженого та, вони перевірялися судом апеляційної інстанції та були визнані безпідставними. Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі, і вважати його необгрунтованим чи сумнівним підстав немає.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які би перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути справу і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, у справі не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року та п. 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів

вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 29 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 червня 2013 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.