Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Наставного В.В.,

суддів Дембовського С.Г., Слинька С.С.,

за участю прокурора Підвербної Г.Я,

захисника

засудженого ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2

розглянула в судовому засіданні 26 грудня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисників засудженого ОСОБА_1 - адвокатів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на вирок Ленінського районного суду м. Луганська від 19 січня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 27 червня 2012 року відносно ОСОБА_1

Вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 19 січня 2012 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, який не має судимості,

засуджено за ст. 296 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки і на нього покладено обов'язки, передбачені ст. 76 ч. 1 п.п. 2, 3 КК України.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 04 липня 2011 року в період часу з 02 год. 39 хв. по 02 год. 54 хв. в приміщенні ресторану "Баккара" по вул. Радянській, 59/1 в м. Луганськ грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю та нанесенням потерпілій ОСОБА_4 легких тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розлад її здоров'я, та побоїв і фізичного болю потерпілій ОСОБА_5, при цьому чинив опір громадянам, які припиняли його хуліганські дії.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 27 червня 2012 року за апеляцією захисників вказаний вирок щодо ОСОБА_1 змінено, зараховано в строк покарання строк його перебування під ватрою з 09 липня 2011 року по 19 січня 2012 року.

В решті вирок суду щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

У касаційній скарзі захисники просять вирок та ухвалу скасувати у зв'язку з неповнотою і однобічністю досудового та судового слідства, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону, а справу відносно ОСОБА_1 закрити на підставі ст. 6 ч. 1 п.2 КПК України 1960 року. Вказують на недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину та на помилковість кваліфікації його дій, оскільки він діяв у стані необхідної оборони та намагався припинити незаконні дії ОСОБА_4 щодо нього. Вважають, що ухвала апеляційного суду винесена з порушенням вимог ст. 377 КПК України 1960 року, оскільки перевірка вироку суду першої інстанції була проведена не в повному обсязі.

Засуджений ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, в поданій телеграмі просив розгляд справи перенести у зв'язку з хворобою, проте колегія суддів, враховуючи конкретні обставини справи, вважає можливим розглянути справу у його відсутність, виходячи з наступного. Справа за касаційною скаргою захисників засудженого ОСОБА_1 - адвокатів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у провадженні касаційного суду перебуває більше року та за цей час призначалася до розгляду 10 разів. На розгляд справи засуджений ОСОБА_1 жодного разу не з'явився, про причини неявки у 5 судових засідань засуджений суду відповідних документів не надав, а щодо 5 інших надав три медичних довідки та дві копії листків непрацездатності. З наданих документів про стан здоров'я засудженого вбачається, що хворобливий стан здоров'я розпочинався за кілька днів до початку чергового судового засідання суду касаційної інстанції. (16.05., 20.06., 26.09., 21.11. та 26.12.2013 року). Така поведінка засудженого і його відношення до розглягду справи протягом тривалого часу вказує на затягування ним розгляду справи в касаційній інстанції та його небажання брати участь в судовому засіданні. Крім того, відповідно до вимог ст. 391 КПК України 1960 року явка засудженого ОСОБА_1 в судове засідання касаційної інстанції не є обов'язковою, про що було роз'яснено і засудженому. Згідно матеріалів справи засуджений ОСОБА_1 касаційної скрги не подавав, а до поданої захисниками касаційної скарги в його інтересах будь-яких доповнень чи змін також не подавав. При розгляді справи в судовому засіданні касаційної інстанції бере участь професійний захисник - адвокат ОСОБА_2, яка здійснює захист інтересів засудженого. Враховуючи зазначене та необхідність розгляду справи у розумні строки, колегія суддів вважає, що права засудженого ОСОБА_1 при розгляді справи у суді касаційної інстанції за його відсутності порушені не будуть.

Заслухавши доповідача, пояснення захисника про підтримання касаційної скарги, пояснення прокурора про необґрунтованість касаційної скарги та законність судових рішень, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Обставини щодо неповноти і однобічності досудового та судового слідства, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано у статтях 368 та 369 КПК України 1960 року та на які є посилання в касаційній скарзі захисників, не є відповідно до вимог ст. 398 ч. 1 КПК України 1960 року предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Відповідно до ст. 67 КПК України 1960 року оцінка доказів є компетенцією суду, який постановив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінальної справи встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.

Так, суд першої інстанції, дослідивши і проаналізувавши зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину. На підтвердження винуватості ОСОБА_1 та доведеності його вини у вчиненні злочину суд обґрунтовано послався на показання потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, судово-медичного експерта Бенаіси М.В., висновки експертиз та інші зазначені у вироку докази, які узгоджуються між собою.

Доводи касаційної скарги захисників засудженого про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину були предметом перевірки в суді апеляційної інстанції за апеляціями захисників та обґрунтовано визнані такими, що не відповідають матеріалам справи.

При цьому апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 296 ч. 3 КК України, виходячи з встановлених обставин та наявних доказів, яким була дана належна оцінка та зроблені правильні висновки. Апеляційний суд прийняв рішення, належним чином його мотивувавши, та виніс ухвалу, що відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

У процесі перевірки матеріалів кримінальної справи колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій.

За таких обставин, доводи захисників щодо недоведеності вини ОСОБА_1 є безпідставними.

Покарання, призначене судом ОСОБА_1, відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним й достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, не виявлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги і скасування судових рішень та закриття кримінальної справи не знаходить.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України 1960 року, п.п. 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів

вирок Ленінського районного суду м. Луганська від 19 січня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 27 червня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисників засудженого - адвокатів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 - без задоволення.