Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Наставного В. В., суддів Дембовського С. Г., Слинька С. С., за участю прокурора Голюги В. В., розглянула в судовому засіданні в м. Києві 26 грудня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на вирок Галицького районного суду м. Львова від

08 листопада 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 14 травня 2013 року.

Вироком Галицького районного суду м. Львова від 08 листопада 2012 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, таку, що не мала судимості,

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, такого, що не мав судимості,

засуджено кожного за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік.

Цим же вироком ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виправдано за ч. 2 ст. 296 КК України.

Згідно з цим вироком ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнано винними у вчинені злочину за таких обставин.

19 жовтня 2009 року приблизно о 09.30 год. у спільному коридорі квартири АДРЕСА_1 у ході конфлікту з ОСОБА_7 ОСОБА_5, обливши його водою, за пособництвом ОСОБА_6 вдарила потерпілого відламаною ніжкою стільця по лівій руці, завдавши йому тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 14 травня

2013 року цей вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджені просять скасувати оскаржувані судові рішення у зв'язку з істотними порушеннями процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги та просила залишити без зміни оскаржувані судові рішення, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, наведені у скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні касаційної скарги слід відмовити.

Зі змісту ч. 2 ст. 398 КПК України 1960 року убачається, що підставами для зміни або скасування судових рішень є лише істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Тому при касаційному розгляді кримінальної справи колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

Твердження засуджених про незаконність оскаржуваних ними судових рішень, оскільки інкриміновані їм діяння вони не вчиняли є безпідставними.

Як убачається з матеріалів справи, доводи щодо своєї невинуватості засуджені висловлювали під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції. Ці суди обґрунтовано визнали їх безпідставними. Свої висновки щодо винуватості ОСОБА_5 та ОСОБА_6, суд першої інстанції належним чином умотивував у постановленому судовому рішенні. Ці висновки підтверджені доказами, які суди ретельно перевірили та належним чином оцінили.

Докази, на яких побудоване обвинувачення засуджених, зокрема показання потерпілого, висновок судово-медичної експертизи та № 2931 від 26 жовтня 2009 року та протокол відтворення обстановки та обставин події, проведеного за участю судово-медичного експерта узгоджуються між собою та підтверджуються показаннями свідків та частково показаннями засуджених, які не заперечували факт виникнення між ними і

ОСОБА_7 конфлікту з приводу користування загальним коридором.

Будь-яких даних, які б ставили під сумнів достовірність наявних у справі доказів, у тому числі показань потерпілого, перевіркою матеріалів справи не встановлено.

Виходячи зі встановлених судом фактичних обставин справи, дії ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 122 КК України кваліфіковано правильно.

Що стосується твердження засуджених про порушення судом положень ст. 377 КПК України 1960 року, то вони також є безпідставними.

Як убачається зі змісту ухвали, апеляційний суд звернув увагу на всі доводи, наведені в апеляційних скаргах. Ці доводи, які є аналогічними доводам, наведеним у касаційній скарзі засуджених, перевірялися судом апеляційної інстанції та були визнані безпідставними. Свої висновки апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі, і вважати їх необґрунтованими чи сумнівними підстав немає. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1970 року.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть за собою скасування оскаржуваних судових рішень, у справі не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року та п. 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів

вирок Галицького районного суду м. Львова від 08 листопада

2012 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 14 травня 2013 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засуджених - без задоволення.