Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Животова Г.О., суддів: Крещенка А.М., Пузиревського Є.Б., за участю прокурора Ретунської Н.В., розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 грудня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 9 квітня 2013 року щодо ОСОБА_5

Вироком Ленінського районного суду міста Севастополя від

14 лютого 2012 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який не має судимості,

засуджено за ч. 3 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

У вироку вирішено питання судових витрат та долю речових доказів по справі.

Вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим і засуджено за те, що він, у невстановлених досудовим слідством місці та часі умисно, без мети збуту, незаконно придбав у невстановленої досудовим слідством особи порошкоподібну речовину білого кольору масою 63,48 г. із вмістом психотропної речовини, обіг якої обмежено - амфетамін, у кількості 42,202г., що є особливо великим розміром, після чого, зберігаючи при собі, переніс її до будинку № 106 по пр. Генерала Острякова в м. Севастополі. 12 листопада 2010 року, біля 9 години 25 хвилин, ОСОБА_5 умисно, незаконно зберігав без мети збуту зазначену психотропну речовину за вказаною адресою до затримання його працівниками міліції та вилучення зазначеної психотропної речовини.

Ухвалою Апеляційного суду м. Севастополя від 9 квітня 2013 року вказаний вирок скасовано, справу закрито у зв'язку з недоведеністю участі ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення кримінально-процесуального закону порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та направлення справи на новий апеляційний розгляд. Вказує на порушення апеляційним судом ст. 377 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 377 КПК України в ухвалі апеляційного суду має бути зазначено аналіз доказів, досліджених під час часткового або повного судового слідства, проведеного апеляційним судом, та докладні мотиви прийнятого рішення.

При скасуванні або зміні вироку в ухвалі повинно бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку.

В порушення зазначених вимог закону апеляційний суд в ухвалі не зазначив, які статті закону порушені при постановленні вироку судом першої інстанції та в чому саме полягають ці порушення.

Відповідно до ст. 376 КПК України суд апеляційної інстанції не позбавлений можливості скасувати вирок суду першої інстанції та закрити справу при недоведеності участі обвинуваченого у вчиненні злочину, але за умови, якщо наявні докази по справі суд визнає сумнівними, а можливість отримати достовірні докази вичерпана.

Із матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції 14 лютого 2012 року постановив обвинувальний вирок щодо ОСОБА_5, визнавши його винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 309 КК України.

Не погодившись з вироком суду засуджений та його захисник подали апеляції, за результатами розгляду яких апеляційний суд 9 квітня 2013 року, провівши судове слідство, вказаний вирок скасував, справу щодо ОСОБА_5 закрив у зв'язку з недоведеністю його участі у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України.

Свої висновки апеляційний суд мотивував тим, що протоколи допиту свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 від 17 листопада 2010 року, протокол особистого досмотру ОСОБА_5 від 12 листопада 2010 року отримані з порушенням вимог процесуального законодавства, а показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 знаходяться у протиріччі між собою та іншими матеріалами кримінальної справи, а тому, на думку колегії суддів, зазначені докази, як недопустимі, не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку. Інших доказів, які б підтверджували винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 309 КК України, стороною обвинувачення суду не надано.

Разом з тим апеляційний суд, встановивши розбіжності в показаннях свідків по справі, невідповідність даних щодо печаток на пакеті, який був вилучений у ОСОБА_5 відповідно до протоколу від 12.11.2010 року та висновків фахівця від 13.11.2010 року, який проводив дослідження вилученої у ОСОБА_5 речовини, в порушення вимог ст. 358, 362 КПК України судове слідство провів однобічно, не перевірив та не встановив причини зазначених розбіжностей, хоча ці обставини мають істотне значення для прийняття законного рішення, та поспішно прийняв рішення про скасування вироку та закриття справи.

Крім того, апеляційний суд поклав в основу свого рішення показання ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_11, які, на думку суду, є незмінними на протязі розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанцій.

З таким висновком суду не можна погодитися, оскільки із протоколу судових засідань вбачається, що ОСОБА_5 та свідок ОСОБА_11 давали різні за своїм змістом показання щодо якості прального порошку, який нібито ОСОБА_11 передав ОСОБА_5, але причину зазначених розбіжностей суд не перевірив, мотивів, які саме їх показання є достовірними в ухвалі не навів.

Також, суд апеляційної інстанції не конкретизував свого висновку про те, в чому вбачає розбіжності та суперечності в показаннях свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які були присутніми при затриманні ОСОБА_5 та здійснювали процесуальні дії по оформленню вилученої у останнього речовини, як між собою так і з іншими, наведеними у вироку доказами.

Злочин, передбачений ст. 309 КК України вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої дії, зазначеної у ч.1 ст. 309 КК України. Поняття "без мети збуту" означає, що винна особа, яка незаконно виготовляє, виробляє, придбаває, зберігає, перевозить чи пересилає наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги, не мала за мету безоплатно чи за винагороду у будь-якій формі передати їх у розпорядження іншій особі.

Суд обвинувачення ОСОБА_5 сформулював у відповідності до вимог ст. 334 КПК України, з зазначенням, в тому числі і суб'єктивного ставлення ОСОБА_5 до вчинених дій.

За викладених обставин, колегія суддів вважає юридично неспроможними висновки апеляційного суду про те, що суд першої інстанції, при постановленні обвинувального вироку щодо ОСОБА_5, не встановив та не довів мотивів і мети злочину.

Враховуючи викладене колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що ухвала апеляційного суду постановлена з істотним порушенням КПК України (4651-17) , а тому підлягає скасуванню, а кримінальна справа направленню на новий апеляційний розгляд.

Під час нового апеляційного розгляду апеляційному суду належить перевірити усі доводи апеляцій засудженого та його захисника, за необхідності провести судове слідство, а також перевірити доводи, викладені у касаційній скарзі прокурора, та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись пунктами 11, 15 Розділу ХІ "ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) та статтями 394 - 396 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 9 квітня 2013 року щодо ОСОБА_5 скасувати, справу направити на новий апеляційний розгляд.