Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючої Григор'євої І.В., суддів: Щепоткіної В.В., Леона О.І., за участю прокурора Вергізової Л.А., розглянула в судовому засіданні у м. Києві 24 грудня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_14 на вирок Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 07 червня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 03 вересня 2013 року.

Вказаним вироком, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду, засуджено

ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості в силу ст. 89 КК України,за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років;

за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворимОСОБА_15 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

Цим вироком також засуджено ОСОБА_7, судові рішення щодо якого у касаційному порядку не оскаржено.

Стягнуто з засуджених у солідарному порядку завдану потерпілим матеріальну шкоду, а також судові витрати по справі.

Вирішено питання про речові докази.

Згідно з вироком ОСОБА_14 визнано винним і засуджено за те, що він за попередньою змовою з ОСОБА_7 вчинив ряд крадіжок, поєднаних з проникненням у житло, в тому числі у великих розмірах.

Так, 31 липня 2011 року у період часу з 00:00 до 02:00 ОСОБА_14 за попередньою змовою з ОСОБА_7 шляхом пошкодження прутів металевих грат вікон проник до квартири АДРЕСА_1, де таємно заволодів майном і грошовими коштами потерпілого ОСОБА_8 на загальну суму 218 920 грн.

02 січня 2012 року близько 01:00 ОСОБА_14 за попередньою змовою з ОСОБА_7 повторно, шляхом пошкодження прутів металевих грат вікон проник до квартири АДРЕСА_2, де таємно заволодів майном потерпілого ОСОБА_9 на загальну суму 29 600 грн.

08 січня 2012 року у період часу з 01:00 до 04:30ОСОБА_14 за попередньою змовою з ОСОБА_7 повторно, шляхом пошкодження прутів металевих грат вікон проник до квартири АДРЕСА_3, де таємно заволодів майном та грошовими коштами потерпілої ОСОБА_10 на загальну суму 121 125 грн.

12 лютого 2012 року у період часу з 00:00 до 03:00 ОСОБА_14 за попередньою змовою з ОСОБА_7 повторно, шляхом пошкодження прутів металевих грат вікон проник до квартири АДРЕСА_4, де таємно заволодів майном та грошовими коштами потерпілої ОСОБА_11 на загальну суму 143 389 грн.

08 березня 2012 року у період часу з 02:00 до 04:00 ОСОБА_14 за попередньою змовою з ОСОБА_7 шляхом пошкодження прутів металевих грат вікон проник до квартири АДРЕСА_5, де таємно заволодів майном та грошовими коштами потерпілого ОСОБА_12 на загальну суму 20 510 грн.

01 квітня 2012 року у період часу з 01:00 до 03:00 ОСОБА_14 за попередньою змовою з ОСОБА_7 шляхом пошкодження прутів металевих грат вікон проник до квартири АДРЕСА_6, де таємно заволодів майном та грошовими коштами потерпілого ОСОБА_13 на загальну суму 50 000 грн.

Зі змісту касаційної скарги засудженого ОСОБА_14 убачається, що він, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення кримінально-процесуального закону, просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Вважає, що за ч. 4 ст. 185 КК України його дії кваліфіковано неправильно. При цьому не погоджується з вартістю викраденого у потерпілої ОСОБА_11 майна. Посилається на неправильну оцінку судом доказів по справі, а також неправильне відображення показань свідків у протоколі судового засідання. Вважає, що докази, які покладено в основу обвинувального вироку, отримані органами досудового слідства з порушенням вимог кримінально-процесуального закону, в тому числі і в результаті застосування до засуджених ОСОБА_14 і ОСОБА_7 незаконних методів слідства в ході відібрання у них явок з повинною. Заперечує проти вчинення злочинів разом з ОСОБА_7 Крім того вважає, що справу розглянуто незаконним складом суду, оскільки його клопотання про відвід головуючого по справі в суді першої інстанції не розглядалось. Апеляційний суд належним чином не перевірив доводів його апеляційної скарги чим істотно порушив вимоги кримінально-процесуального закону.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка заперечила проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог статей 362 та 365 КПК України 1960 року суд апеляційної інстанції зобов'язаний перевіряти всі доводи апеляцій, у тому числі, за необхідності, і шляхом проведення судового слідства.

Усі доводи, що містяться в апеляціях, мають бути проаналізовані з урахуванням наявних у справі доказів з тим, щоб жоден з них не залишився нерозглянутим.

Згідно зі ст. 377 КПК України 1960 року у своїй ухвалі суд апеляційної інстанції зобов'язаний навести докладні мотиви прийнятого рішення і, якщо апеляція залишається без задоволення, зазначити підстави, через які її визнано необґрунтованою, а доводи апеляції - безпідставними.

Ці вимоги закону суд апеляційної інстанції належним чином не виконав.

Як убачається з матеріалів справи, у своїй апеляційній скарзі з доповненнями засуджений ОСОБА_14, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення кримінально-процесуального закону, ставив питання про скасування вироку. Зокрема, вказував на застосування щодо нього незаконних методів слідства з боку органів дізнання та досудового слідства, не погоджувався з встановленою судом вартістю викраденого у потерпілої ОСОБА_11 майна, що в свою чергу має значення для кваліфікації діяння за ч. 4 ст. 185 КК України, а також вказував на суперечності у показаннях свідків та інших доказах, які не усунуто місцевим судом у вироку.

Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_14 без задоволення, апеляційний суд в ухвалі лише проаналізував покладені в основу обвинувального вироку докази, які підтверджують винність засудженого у вчиненні інкримінованих йому злочинів, проте не перевірив доводів апеляційної скарги про застосування щодо засуджених незаконних методів слідства в ході відібрання у них явок з повинною, які визнані доказами по справі, та не дав оцінки цим доказам на предмет їх допустимості.

Крім того, апеляційний суд в ухвалі належним чином не мотивував свого висновку про правильність встановлення місцевим судом вартості викраденого майна у потерпілих, на що ОСОБА_14 посилався в апеляційній скарзі, не дав оцінки його доводам щодо порушень, які на думку засудженого допущено прокурором при затверджені обвинувального висновку, доводам про незаконний склад суду першої інстанції, а також щодо невідповідності вироку суду вимогам кримінально-процесуального закону.

У зв'язку з цим ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_14 не відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

Аналогічні порушення були допущені апеляційним судом і при розгляді апеляційної скарги засудженого ОСОБА_7, судові рішення щодо якого у касаційному порядку не оскаржено.

Проте відповідно до положень ч. 2 ст. 395 КПК України 1960 року якщо задоволення скарги дає підстави для прийняття рішення на користь інших засуджених, від яких не надійшли скарги, касаційний суд зобов'язаний прийняти таке рішення.

За таких обставин ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_14 та в порядку ч. 2 ст. 395 КПК України 1960 року щодо ОСОБА_7 підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого апеляційному суду необхідно з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону перевірити всі доводи апеляційних скарг, дати їм належну оцінку та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Окрім іншого, апеляційному суду слід перевірити дотримання вимог ч. 2 ст. 93 КПК України 1960 року при вирішенні питання про стягнення з засуджених судових витрат по справі, які стягуються не солідарно, а в дольовому порядку.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_14 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 03 вересня 2013 року щодо ОСОБА_14, а також в порядку ч. 2 ст. 395 КПК України щодо ОСОБА_7 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.