Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Шилової Т.С.,

суддів: Марчук Н.О., Матієк Т.В.,

за участю прокурора Таргонія О.В.,

захисника ОСОБА_1,

засудженого ОСОБА_2,

розглянула в судовому засіданні 24 грудня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою з доповненнями до неї засудженого ОСОБА_2 на вирок Балтського районного суду Одеської області від 10 жовтня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Одеської області від 12 квітня 2012 року.

Цим вироком, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду,

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

особу без громадянства, такого, що не

має судимостей на території України,

засуджено за ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна, яке є його власністю.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за те, що він 17 лютого 2009 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, шляхом вільного доступу, через незачинені вхідні двері проник до будинку в АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3, вчинив на останнього розбійний напад, заподіявши тілесних ушкоджень середньої тяжкості, та заволодів його грошима в сумі 7 500 грн.

У касаційній скарзі з доповненнями до неї засуджений ОСОБА_2, не погоджуючись із судовими рішеннями, постановленими щодо нього, просить їх скасувати через неповноту та однобічність досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, а справу направити на новий судовий розгляд. Свої вимоги засуджений мотивує тим, що вирок суду не відповідає вимогам кримінально-процесуального закону, по справі відсутні докази його вини, спричинені ним потерпілому тілесні ушкодження не є небезпечними для життя чи здоров'я останнього. Посилається на фальсифікацію показань потерпілого та безпідставне врахування його первинних показань. Крім того, зазначає про упередженість судді.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та захисника на підтримання поданої скарги, пояснення прокурора із запереченнями проти скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У касаційній скарзі з доповненнями до неї засуджений ОСОБА_2 просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення, через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, допущену неповноту та однобічність досудового та судового слідства.

Проте фактичні обставини справи, неповнота та однобічність досудового та судового слідства, які були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій, перегляду відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК України (1960) у касаційному порядку не підлягають.

Разом із тим, як убачається з матеріалів справи, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 187 КК України ґрунтуються на зібраних у справі доказах.

Зокрема, вони підтверджуються показаннями представника потерпілого ОСОБА_4, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, даними, що містяться в протоколах огляду місця події, особистого обшуку, пред'явлення осіб для впізнання, відтворення обстановки та обставин подій, висновку експерта, а також іншими наведеними у вироку доказами.

Суд у відповідності до вимог ст. 67 КПК України (1960) оцінив докази у справі, та з дотриманням вимог статей 323, 333- 335 КПК України (1960) постановив вирок, належним чином умотивувавши своє рішення та дійшовши обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.

Твердження засудженого про те, що в обґрунтування обвинувального вироку суд поклав недопустимі докази, зокрема, його первинні показання, є такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи.

При призначенні покарання ОСОБА_2 місцевий суд, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкість вчиненого ним злочину, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також дані про його особу.

На думку колегії суддів, призначене засудженому ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 3 ст. 187 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи апеляції засудженого ОСОБА_2, аналогічні викладеним у його касаційній скарзі, й обґрунтовано визнав їх безпідставними.

Перегляд справи в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінально-процесуального закону.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України (1960).

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, про що, зокрема, вказував засуджений у касаційній скарзі, та які б давали підстави для зміни чи скасування судових рішень, судом касаційної інстанції не встановлено.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України (1960), пунктами 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Балтського районного суду Одеської області від 10 жовтня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Одеської області від 12 квітня 2012 року щодо нього - без зміни.