Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Животова Г.О., суддів Крещенка А.М., Пузиревського Є.Б., за участю прокурора Сорокіної О.А., розглянула в судовому засіданні у м. Києві 24 грудня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Вінницької області на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 15 травня 2013 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Вказаною ухвалою залишено без зміни вирок Гайсинського районного суду Вінницької області від 22 лютого 2013 року, відповідно до якого

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 135 КК України на 4 роки 3 місяця позбавлення волі;

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянку України, не судиму,

засуджено за:

- ч. 3 ст. 135 КК України на 4 роки 3 місяця позбавлення волі;

- ст. 166 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_6 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 3 місяці.

Запобіжний захід ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишено попередній - підписку про невиїзд.

По справі вирішена доля речових доказів.

За вироком суду 8.07.2012 року ОСОБА_6, будучи матір'ю малолітньої доньки ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3, злісно не виконувала покладені на неї батьківські обов'язки, залишила доньку на тривалий час без нагляду у незнайомому для дитини приміщенні охорони МПП "Комбі-Авто-Сервіс", розташованому за адресою: вул. Зоряна, 6, м. Гайсин, Вінницької області, яке не зачинялось та не могло забезпечити безпеку дитини, що в результаті спричинило тяжкі наслідки.

Крім того, вона разом з ОСОБА_5, який виконував функції сторожа та перебував у стані алкогольного сп'яніння, усвідомлюючи, що на території підприємства безконтрольно бігає сторожова собака, яку з вольєра випустив ОСОБА_5, знаючи, що вхідні двері приміщення охорони, де перебувала дитина, не зачинені належними технічними пристроями, які б не дозволили дитині чи собаці відкрити їх, завідомо залишили без допомоги та нагляду ОСОБА_7, яка перебувала у небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, покинули вказане приміщення та пішли відпочивати в інше місце. Після чого, 9.07.2012 року, в період часу з двох до двох годин тридцяти хвилин, сторожова собака на території підприємства знайшла залишену без догляду дитину, напала на неї, покусала, чим спричинила тілесні ушкодження від яких дитина померла на місці пригоди.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 15 травня 2013 року щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6 та направлення справи на новий апеляційний розгляд через істотне порушення кримінально-процесуального закону, а також невідповідність призначеного покарання тяжкості злочинів та особам засуджених внаслідок м'якості.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши справу та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, за які їх засуджено, та кваліфікація їх дій, в касаційній скарзі прокурором не оспорюються.

Доводи прокурора щодо істотного порушення кримінально-процесуального закону та невідповідності призначеного покарання тяжкості злочинів та особам засуджених є необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Як убачається з вироку, суд, призначаючи ОСОБА_5 та ОСОБА_6 покарання врахував ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, дані про особу, кожного із винних, які раніше не судимі, за місцем проживання та роботи характеризуються позитивно, мають на утриманні малолітніх дітей. Крім того, судом обґрунтовано враховані обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття, визнання вини засудженими. Також судом враховано, що ОСОБА_5 вчинив злочин у стані алкогольного сп'яніння.

Призначене кожному із засуджених покарання у виді 4 років 3 місяців позбавлення волі є необхідним та достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 дотримався вимог ст. 377 КПК України, належним чином проаналізував доводи поданої на вирок місцевого суду апеляції прокурора, яка за своїм змістом аналогічна доводам касаційної скарги, дав на них відповідь і обґрунтовано залишив вирок без зміни.

Передбачені ч. 1 ст. 398 КПК України підстави для скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відсутні, а тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

Керуючись пунктами 11, 15 Розділу ХІ "ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) та статтями 394 - 396 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, колегія суддів

Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 15 травня 2013 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишити без зміни, касаційну скаргу прокурора - без задоволення.