Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мороза М.А., суддів Наставного В.В., Слинька С.С., за участю: прокурора Сингаївської А.О., засудженого ОСОБА_5, потерпілого ОСОБА_6 розглянула в судовому засіданні 19 грудня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Апеляційного суду Житомирської області від 30 серпня 2013 року.

Вироком Овруцького районного суду Житомирської області від 24 квітня 2013 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Невгоди

Овруцького району Житомирської області,

громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 4 роки позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами, а на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців і покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь потерпілих: ОСОБА_7 на відшкодування матеріальної шкоди 11 732 грн. і 40 000 грн. моральної шкоди; ОСОБА_6 - 12 115,49 грн. матеріальної шкоди і 40 000 грн. моральної шкоди.

Вироком Апеляційного суду Житомирської області від 30 серпня 2013 року зазначений вирок скасовано в частині призначення ОСОБА_5 покарання і постановлено вирок, яким йому призначено покарання за ч. 2 ст. 286 КК України 3 роки обмеження волі без позбавлення права керування транспортними засобами. строком на 3 роки.

ОСОБА_5 визнано винним і засуджено за те, що він 8 липня 2012 року о 22 год. на автодорозі сполученням Вязівка-Липлянщина-Невгоди, керуючи автомобілем DAEWO SENS, рухаючись в напрямку с. Невгоди, на порушення вимог п.п. 2.3.б, 10.1, 11.3 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , допустив виїзд на смугу зустрічного руху, де скоїв зіткнення з мотоциклом ИЖ Планета-3 під керуванням ОСОБА_6, на якому перебував ОСОБА_7 Внаслідок ДТП пішоходу ОСОБА_6 спричинено тяжкі тілесні ушкодження, ОСОБА_7 - тілесні ушкодження середньої тяжкості.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 посилається на суворість призначеного покарання. Вважає, що суд безпідставно скасував звільнення його від відбування покарання з випробуванням. Зазначає, що судом не враховано пом'якшуючі його вину обставини та конкретні обставини справи. Заперечує розмір відшкодованої моральної шкоди. Указує, що у разі скасування ст. 75 КК України до нього можливо було застосувати спеціальний від покарання - службове обмеження для військослужбовців. Просить скасувати вирок та направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_5 та потерпілого ОСОБА_6 на підтримання касаційної скарги, думку прокурора, який просив залишити скаргу без задоволення, а вирок без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

За встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_5 кваліфіковано правильно.

Даних, які б свідчили, що в справі неправильно застосовано кримінальний закон, не виявлено.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б тягнули безумовне скасування судових рішень, не встановлено.

Цивільний позов вирішено відповідно до вимог закону.

Як видно з вироку суду першої інстанції, при призначенні покарання ОСОБА_5 суд послався, зокрема, на часткове визнання вини та часткове добровільне відшкодування заподіяної злочином шкоди, відсутність обставин, які б обтяжували покарання. Суд також урахував те, що ОСОБА_5 вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, проживає на радіоактивно забрудненої території, та звільнив ОСОБА_5 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням.

Апеляційний суд, скасовуючи звільнення засудженого ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, відповідно до вимог ст. 65 КК України взяв до уваги те, що він вчинив з необережності тяжкий злочин, внаслідок якого потерпілі стали інвалідами ІІ групи; вину визнав частково, шкоду ОСОБА_6 відшкодував частково, ОСОБА_7 не відшкодував. При цьому апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення засудженому більш м'якого виду покарання - обмеження волі.

Разом із тим, в судовому засіданні касаційного суду потерпілий ОСОБА_6, зазначаючи, що ОСОБА_5 вибачився перед ним та частково відшкодував заподіяну шкоду, підтримав касаційну скаргу та просив не позбавляти його волі.

З огляду на викладене, враховуючи думку потерпілого та обставини, встановлені судом першої інстанції, колегія суддів вважає можливим звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком та покладенням відповідних обов'язків.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України 1960 року, п.п. 11, 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України 2012 (4651-17) року, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Житомирської області від 30 серпня 2013 року щодо ОСОБА_5 змінити.

Звільнити ОСОБА_5 на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного судом покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців. На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов'язки протягом іспитового строку.

не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;

періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

У решті судові рішення залишити без зміни.