Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І.,

суддів: Суржка А.В., Кравченка С.І.,

за участю прокурора Матюшевої О.В.,

засуджених: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисників: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 19 грудня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 29 серпня 2013 року.

Вироком Ленінського районного суду міста Кіровограда від 4 червня 2013 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено: за ч. 2 ст. 368 КК України (в редакції 2001 року) на 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 3 роки, з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого; за ч. 1 ст. 365 КК України (в редакції 2001 року) на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 3 роки, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів визначено остаточне покарання 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 3 роки, з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено: за ч. 2 ст. 368 КК України (в редакції 2001 року) на 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 3 роки, з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого; за ч. 1 ст. 365 КК України (в редакції 2001 року) на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 3 роки, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів визначено остаточне покарання 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 3 роки, з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Відповідно до ст. 54 КК України ОСОБА_1 і ОСОБА_2 позбавлено спеціального звання - інспектор податкової служби 1 рангу, присвоєного наказами голови ДПА у Кіровоградській області відповідно № 59-о від 8 лютого 2007 року та № 377-о від 1 листопада 2006 року.

Також вироком суду вирішені питання щодо речових доказів та судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 29 серпня 2013 року вирок Ленінського районного суду міста Кіровограда від 4 червня 2013 року в частині засудження ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 365 КК України (в редакції 2001 року) скасовано, а справу провадженням закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Вироком Апеляційного суду Кіровоградської області від 29 серпня 2013 року вирок Ленінського районного суду міста Кіровограда від 4 червня 2013 року в частині призначеного ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання скасовано і постановлено свій вирок, яким:

ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 368 КК України (в редакції 2001 року) призначено 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в правоохоронних органах строком на 3 роки.

На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_1 позбавлено спеціального звання - інспектор податкової служби 1 рангу, присвоєного наказом голови ДПА у Кіровоградській області № 59-о від 8 лютого 2007 року.

Відповідно до вимог ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 3 роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України. Додаткові покарання ухвалено виконувати реально.

ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 368 КК України (в редакції 2001 року) призначено 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в правоохоронних органах строком на 3 роки.

На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_2 позбавлено спеціального звання - інспектор податкової служби 1 рангу, присвоєного наказом голови ДПА у Кіровоградській області № 377-о від 1 листопада 2006 року.

Відповідно до вимог ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 3 роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України. Додаткові покарання ухвалено виконувати реально.

В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

За обставин встановлених судом та детально наведених у вироку, з урахуванням змін внесених ухвалою і вироком Апеляційного суду Кіровоградської області постановлених 29 серпня 2013 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засуджені за те, що працюючи на посаді головних державних податкових ревізорів-інспекторів відділу контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Кіровоградській області, будучи працівниками правоохоронного органу, службовими особами, що постійно здійснюють функцію представника органу виконавчої влади, обіймаючи посаду пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, діючи умисно, як співвиконавці, 26 червня 2008 року близько 15 год. 57 хв., знаходячись по вул. Героїв Сталінграду, 16 в м. Олександрії на території автозаправної станції "РУР ГРУП С.А.", в салоні службового автомобіля марки "ВАЗ-2107, державний номер НОМЕР_1, шляхом вимагання одержали від суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_6 2500 грн. хабара, за невжиття ними дій по ініціюванню перед керівництвом регіонального управління Департаменту САТ ДПА України у Кіровоградській області питання про проведення перевірок підприємницької діяльності ОСОБА_6 упродовж 3-го кварталу 2008 року, та не вчинення дій направлених на безпідставне встановлення і відображення в актах, складених за результатами можливих перевірок, неіснуючих порушень податкового законодавства у його підприємницькій діяльності та як наслідок, застосування за результатами кожної з перевірок фінансових санкцій у вигляді штрафів.

В касаційній скарзі прокурора порушується питання про скасування оскаржуваного вирку апеляційного суду та направлення справи на новий апеляційний розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону і невідповідністю призначеного покарання тяжкості скоєного злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Вважає, що звільнення засуджених від призначеного за ч. 2 ст. 368 КК України (в редакції 2001 року) покарання на підставі ст. ст. 75, 76 КК України не відповідає принципам ст. 65 КК України і не буде необхідним й достатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових злочинів.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримку доводів касаційної скарги, доводи засуджених та захисників, які заперечували проти задоволення касаційної скарги прокурора, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги та поданих заперечень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 395 КПК України, касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення за наявними в справі і додатково поданими матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржене.

У касаційній скарзі порушується питання про перегляд судових рішень у касаційному порядку у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочинів та особам засуджених внаслідок м'якості.

Доведеність винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їм злочину і правильність кваліфікації їх дій за ч. 2 ст. 368 КК України в редакції 2001 року по суті прокурором не оскаржується.

Відповідно до ст. 372 КПК України невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею Кримінального кодексу (2341-14) , але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим як внаслідок м'якості, так і суворості.

Відповідно до вимог ст.ст. 65, 75 КК України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідне й достатнє для виправлення винної особи та попередження нових злочинів. Звільнення особи від відбування покарання з випробуванням можливе, якщо суд, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

При призначенні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу в межах поданих учасниками судового процесу апеляцій, згідно з вимогами ст. 65 КК України, врахував тяжкість вчиненого засудженими злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, дані про їх особи, зокрема, що вони за місцем роботи характеризуються виключно позитивно, до кримінальної відповідності притягуються вперше, одружені, ОСОБА_1 має на утриманні одну неповнолітню дитину, на утриманні ОСОБА_2 одна неповнолітня і дві малолітні дитини, дружина перебуває у відпустці по догляду за дитиною, матері засуджених пенсійного віку, хворіють та потребують їх допомоги.

У зв'язку з наведеним, а також враховуючи, що з моменту скоєння злочину пройшло більше п'яти років і за цей період ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не вчиняли будь-яких протиправних дій, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок апеляційного суду про можливість виправлення засуджених без ізоляції їх від суспільства, звільнивши їх від призначеного покарання у виді позбавлення волі із покладенням на них обов'язків, передбачених п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Даних, які б свідчили, що в справі неправильно застосовано кримінальний закон чи допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону, що потягло однобічність і неповноту досудового і судового слідства, не встановлено.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, вирок апеляційного суду відповідає вимогам ст. 378 КПК України. Усі доводи апеляції прокурора, які за своїм змістом аналогічні доводам поданої ним касаційної скарги, належним чином перевірено та спростовано із зазначенням у рішення апеляційного суду відповідних мотивів.

Так, суд апеляційної інстанції вірно відмітив, що кримінально-процесуальний закон України не визначає на якому етапі розгляду справи особа, яка притягується до кримінальної відповідальності може висловити своє ставлення до вчиненого нею кримінального карного діяння та його наслідків, шляхом визнання своєї вини. Тому твердження касаційної скарги прокурора про помилковість висновку суду про повне визнання засудженими своєї вини є суб'єктивним і необґрунтованим.

З урахуванням вищенаведеного, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України 2012 (4651-17) року, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 29 серпня 2013 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - без зміни.